"Було би добре, якби твій тато загинув на війні". Українські діти не хочуть повертатися в польські школи через булінг

Що сталося між українцями та поляками

Олена з Києва проживає із сином у Польщі. Вона та інші українські біженці починають частіше зіштовхуватися з мовою ворожнечі.

"Мій син почув від хлопців, що було б добре, якби його тато - він на війні - загинув. Були й інші дуже неприємні слова, які я навіть не хочу цитувати", - каже жінка.

Вона розповідає, що тепер її син не хоче повертатися до польської школи з вересня, адже боїться, що знову стане жертвою булінга.

Учні інших класів також чують неприємні на їхню адресу висловлювання.

"Кілька хлопців неодноразово казали мені, що вони за Росію, щоб я повертався в Україну і воював. Сміялися, що Росія переможе", - розповідає учень початкової школи Микола.

Українка Ірина живе в Польщі понад рік і чує деяку критику, яка особливо стосується мови.

"Коли я розмовляю з кимось українською, наприклад на автобусній зупинці, чую коментар: "Це Польща, і тут люди говорять польською". Я ходила на курси та вчилася, але все одно роблю помилки. Інколи мені не вистачає польських слів, у мене теж східний акцент", - пояснює українка.

Вона додає, що деяким людям не подобається її акцент. Але разом із тим Ірина зазначає, що не вона обрала переїхати в Польщу та що це не відпустка - жінка втекла від війни.

Польські аналітики вважають, що мова ворожнечі може бути особливо активною через вибори, до яких готується Польща. Ходять чутки, що одним із кандидатів у Сейм держави є антиукраїнська партія.

Трапляються випадки цькування українських біженців у Польщі (фото: Getty Images)

"Слова мають велику силу"

Таку думку висловлює доктор Маргарет Ойя-Новак з Інституту соціальної комунікації та медіанаук Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні.

"Сьогодні ключову роль відіграють соціальні мережі, в яких є дискримінаційні дописи про ту чи іншу групу. Іноді тисячі чи навіть мільйони людей діляться однією публікацією. Слова мають велику силу. Вони дуже близькі до дій, наприклад, до фізичної розправи", - каже науковиця.

Коли Маргарет працює з вчителями в школах, розуміє, що проблема розпочалася саме зі словесного насилля.

"З'являються слова "ті злі біженці", "ті українці". Потім це переростає у фізичну агресію, дискримінацію, відчуження. І дуже часто дитина, яка зазнає насильства, тікає з такої школи чи класу. Це форма елімінації. Крім того, у підлітків все частіше з'являються суїцидальні думки, депресії, кризи психічного здоров'я", - пояснює вона.

Але й зазначає, що часом політики свідомо використовують саме мову ворожнечі та не борються з нею на державному рівні.

"Політики чудово знають, що переконлива, брутальна мова доходить до людей і що частина суспільства потребує такої мови. Але я завжди наголошую: наша свобода слова закінчується на свободі іншої людини. Ніхто не може бути дискримінованим чи стигматизованим. Це має бути непрохідний кордон", - резюмує доктор.