Як і чому велична будівля у центрі Києва перетворилася на "бермудський трикутник"

Який вигляд має "бермудський трикутник" Києва

Палац урочистих подій у Києві, який служить місцем для реєстрації шлюбів, відкрився у 1982 році, в період радянської епохи, коли "совєтам" з метою пропаганди було важливо створювати великі державні об'єкти інфраструктури для офіційних подій.

Споруда побудована у стилі радянського модернізму: має просторий фасад і величезні вікна, що символізують "відкритість і важливість урочистостей для громадськості". Величезні сходи та мармурові зали підкреслюють офіціоз і розкіш приміщення.

І майже відразу РАЦС дістав від киян жартівливу назву "бермудський трикутник" або скорочено "бермуди".

"Бермуди", Київ. 1980 рік (фото: facebook.com/Київські історії/Оксана Дубинина)

Протягом 1980-1990 років Палац урочистих подій справді мав неймовірно масштабні розміри. Три сторони будівлі стрімко стирчали вгору, а тому візуально робили розміри ще більшими. У той час найближчий дев’ятиповерховий будинок своєю тінню не міг повністю перекрити Палац.

Проте зараз центральний РАЦС здається зовсім крихітним у порівнянні з велетнями-хмарочосами.

Київський "бермудський трикутник" у порівнянні з новобудовами (фото: facebook.com/Київські історії/Оксана Дубинина)

Чому Палац урочистих подій отримав свою жартівливу назву?

Ймовірно титул "бермудського трикутника" центральний РАЦС отримав через свою форму. Будівля трикутної форми з химерними сторонами, які стирчали вгору, цілком могла нагадувати містичне місце.

Проте ще є інша історія походження назви. Жителі столиці жартують, що на Палац урочистих подій кажуть "бермудський трикутник" через те, що в ньому відкрився новий центральний РАЦС.

Палац урочистих подій у Києві (фото: facebook.com/Київські історії/Оксана Дубинина)

Про нього ж з’явилася гумористична приказка "Будьте обережні! Це місце дуже небезпечне! Ох, які ж люди в ньому зникають". Та попри жарти черга все ж була до РАЦСу величезною і безслідно ніхто там не зникав.

Секрет київського "бермудського трикутника"

В кінці вісімдесятих перед розпадом СРСР настав період серйозного дефіциту. Щоб дістати одяг, взуття чи інші потрібні речі, доводилося пройти цілий квест.

Помічниками ставали РАЦСи, один з яких діяв у Палаці урочистих подій. Після подання заяви на реєстрацію шлюбу молодята отримували запрошення, яке дозволяло безперешкодно купити необхідні речі. Це були запрошення в такі собі салони молодят, в яких за списком були і костюми, і сорочки, і сукні, й інший одяг.

Цей "секрет" розвідали молоді люди, особливо студенти, яким хотілося добути дефіцитні товари. І черги до "бермудського трикутника" збільшилися, бо з’явилося багато охочих одружитися. Винахідливі жителі столиці почали масово подавати заяви на реєстрацію шлюбу, задля отримання "чарівного" запрошення.

Працівники центрального РАЦСу здогадувалися, які справжні наміри керували молоддю. Проте справжніх доказів знайти не змогли. Адже заяви подавали молодята, які справді виглядали щиро закоханими та щасливими. А бажання отримати запрошення так і лишилося секретом "бермудського трикутника".

Східний ріг Палацу (фото: Вікіпедія)

Протягом років незалежності Палац урочистих подій зазнав кількох оновлень, щоб відповідати сучасним стандартам та запитам. Але попри це він є не тільки є важливою частиною сучасного життя Києва, але й зберігає дух історії, через що його можна вважати культурним символом міста.