"Брама пекла", яка горить уже півстоліття: вчені розповіли історію вогняного кратера

Як утворилася "Брама пекла"

Історія розпочалася 1971 року, коли у туркменській пустелі вирішили пошукати нафтові родовища. У той час Каракуми були частиною Радянського союзу.

Працівники взялися до бурління свердловини і встановили такелажну вежу, що включає велику та важку бурову установку. Але замість "рідкого золота" вони натрапили на газові поклади.

Щойно почалося буріння, експерти зрозуміли, що неправильно оцінили те, що було знайдено. Замість великих покладів нафти вони розворушили землю над величезною кишенею природного газу. Через це утворилася вогненна вирва, також відома як кратер Дарваза.

Вирва сягає 70 м у діаметрі та трохи більш як 20 м завглибшки. Її обвалення призвело до ефекту доміно, коли кратери буквально завалилися на ландшафт.

З кожним новим кратером прибувало все більше природного газу, що в основному складається з метану. Дослідники назвали це справжньою смертельною пасткою, оскільки метан відомий тим, що поглинає увесь кисень.

Експерти, що брали участь у пошуках родовища, були стурбовані тим, що викид такої кількості метану може відобразитися на довкіллі. У результаті вони вирішили підпалити вирву, щоб спробувати усунути наслідки.

Вони сподівались, що полум'я спалить метан за кілька тижнів. Однак із того часу минуло понад пів століття, а "пекельне" полум'я досі палає в центрі Каракумів.

Дарваза горить уже понад пів століття (фото: Вікіпедія)

Скільки ще горітиме "Брама пекла"

Сьогодні дослідники відзначають, що досі невідомо, скільки ще триватиме цей ефект і коли вдасться закрити цю "Браму пекла". Кратер Дарваза та його "сусіди", які вже десятиліттями горять, приваблюють туристів і науковців..

У 2013 році дослідник Джордж Куруніс спустився в цей вогненний кратер, щоб зібрати зразки ґрунту. Він намагався дізнатись, чи можна виявити життя в таких суворих умовах.

Для цього йому знадобився спеціальний термостійкий костюм, щоб спуститися вглиб пекельної вирви й зібрати зразки.