З білим прапором йшла додому: історія мешканки Київської області у спецпроєкті музею "Голоси Мирних"

Альона Варлан - про свою палаючу весну. ЇЇ історія - одна з тисяч. Більше історій тут.

Війна застала Альону на роботі. Жінка працювала у пташнику у Макарові Київської області, за 22 кілометри від дому, що знаходиться в селі Озерщина. Там чекали на неї діти та трирічна онука.

Вертатися можна було тільки пішки. Але скрізь точаться бої, йти вкрай небезпечно. Військові дали їй білий прапор і наказали не випускати його з рук.

"Так, з білим прапором, я йшла крізь дим та смерть. Усюди наслідки боїв – розстріляні автівки, згорілий танк, все палає. Було дуже страшно, але я йшла додому", - розповідає жінка.

Альона та декілька її односельців дісталися Королівки. Далі українські військові не пускали: занадто ризиковано. Жінка була засмучена, не знала, чи жива її родина. Аж раптом сталося маленьке диво: несподівано отримала звістку про рідних.

"Молодий хлопчина, танкіст, потрапив до Озерщини після бою. Постукав до нас у двері. Мій чоловік прихистив його, нагодував,  переправив до Королівки. Він і розповів, що усі мої живи та здорові", - каже Альона.

Потім за допомогою волонтерів жінка дісталася додому.

"Ми обіймалися та  плакали, бо мої думали, що мене немає у живих.  Хотілося б знати, що з цим хлопцем, тільки ім’я його відомо– Василь. Нехай з ним все буде гаразд!", - додає жінка.

Історія Альони з перших вуст тут.

Музей "Голоси Мирних" збирає, зберігає та ділиться свідченнями мирних людей про пережите під час війни в Україні з 2014 року, є найбільшим таким архівом у світі та  джерелом правди про війну. Музей вже налічує понад 120 тисяч історій та щодня поповнюється новими розповідями.

Щоб зберегти пам’ять заради справедливості та кращого майбутнього, розкажіть свою історію про пережите під час війни на порталі Музею "Голоси Мирних".