"Бачили, як загинула наша сім'я": історія родини з Макарова у музеї "Голоси мирних"
"Бачили, як загинула наша сім'я": історія родини з Макарова у музеї "Голоси мирних" (фото: прес-служба фонду)
"Тату, не плач, треба бути мужиком". Ці слова маленький Арсен сказав, отямившись у реанімації. Він та бабуся Валентина дивом вижили під час евакуації. На їх очах окупанти вбили 11-річного старшого брата Тимофія, маму та дідуся. Батько ж був у війську…
Свою історію родина довірила музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
Селище Макарів, що під Києвом, російські військові окупували 27 лютого 2022 року. А 12 березня вигнали родину з дому, давши на збори дві години і погрожуючи розстрілом. Про трагічну евакуацію Валентина розповіла Олексію Суханову, актору, ведучому та амбасадору музею.
"Ми їхали в колоні. На машині було написано, що там діти. Я повернула голову і побачила, що на нас летить вогняний овал. Він влучив у дах. Пролунав вибух. Я не знаю, як опинилася на узбіччі. Побачила Арсена, закриваю його, а він каже: бабуся, не притуляйся, мені погано", - розповідає жінка.
Машини навколо палали та вибухали, а обстріл не вщухав. Валентина на власні очі бачила, як у цьому полум'ї згоріла її сім‘я - чоловік, невістка та онук Тимофій. Бачив загибель найрідніших і Арсен. Він та бабуся дістали поранень, але вижили.
Ярослав, батько хлопчиків, додзвонився до матері вже у лікарню. Дізнавшись про трагедію, він не міг спокійно говорити. Підтримав батька маленький Арсен. Відтоді хлопчик не відходить від обох рідних. А нещодавно вони посадили дерево у пам'ять про Тимофія на алеї спогадів про дітей, вбитих росіянами.
Ця історія увійшла до музею "Голоси мирних", який збирає історії мирних мешканців України про війну від першої особи. Його архів містить вже понад 100 тисяч історій. Розкажіть свою на порталі Музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.
