Артур Логай про зйомки під час війни: Не хочу і не можу займатися чимось іншим

– Артуре, ваш герой у детективі "Пес Альф" на каналі ICTV2чимось схожий на вас? Що зачепило в ньому?

– Місцями ми дуже схожі: у нас спільна швидкість прийняття рішень, а ще дратування, коли щось йде не так, як вирішив. А також постійна зміна настрою з серйозного на веселий, з веселого на серйозний, ніби блискавка вдарила. Цікаво поєднувати непоєднуване.

Логай на зйомках "Пес Альф" (фото надане прес-службою)

– Як ви сам пораєтесь з перепадами настрою, коли буває?

– Просто дозволяю цьому бути. Все йде так, як йде.

– Одна з перших ваших ролей - у скріптед-серіаліті "Київ вдень і вночі". Ви з кимось з акторів підтримуєте зв'язок?

– Ну, так, зі своєю дружиною (сміється). Насправді перетинаємось і спілкуємось з Богданом, з Яною Смоленцевою ми також підтримуємо дружні стосунки. Взагалі, у нас навіть є спільний чат, але він більше для допомоги, якщо комусь потрібна.

– Ви себе вважаєте актором чи співаком? Або це єдина історія?

– На сьогоднішній день однозначно я актор. Я сподіваюся, що ним і залишусь. Якщо колись буду співати, то це не означатиме, що я змінив свою діяльність. Просто роблю те, що мені подобається, наскільки це можливо.

Можливо, будуть різні періоди. Наприклад, зйомки зазвичай взимку не проходять. Можна присвятити час собі, як я й планую, своєму акторському розвитку. Плюс в мене ще є театр. З вересня почався новий сезон в Театрі драми і комедії на Лівому березі. Взимку можна присвятити свій час і музичному розвитку, тому що мені це подобається.

Артур Логай (фото надане прес-службою)

– Чи підтримуєте ви стосунки з колишніми російськими колегами?

– Ні, звісно. Є режисер Андрій Сілкін, він знімав серіал "Дім Бобринських" якраз перед повномасштабним вторгненням. Наскільки я знаю, на початку він був в Україні. Він якщо і пише мені, наприклад, вітає з днем народження, то звертається до мене українською.

Не знаю, чи він її вчить, чи перекладає, пише виключно українською, і наше спілкування обмежується його якимись зверненнями, і я пишу просто "Дякую". Ось це і все.

– А хтось з колишніх колег виходив на зв'язок і писав вибачення?

– Ні. І мені абсолютно все одно.

Артур Логай (фото надане прес-службою)

– А 24 лютого ви в Києві були?

– Так. Дружині подзвонила подруга з Харкова, сказала, що почалось, а потім й ми почули всі ці вибухи. Ми були тільки першій тиждень в Києві. В один з перших днів над будинком на Позняках, де ми тоді жили, збили ракету, уламки потрапили в будинок неподалік від нас.

Після цього ми переселилися в сховище на найближчі дні. А потім ще одна ракета потрапила в дім Лобановського. І ще день-два ми вирішували, що далі робити, врешті-решт якраз виїхали десь 3 березня.

Я поїхав з родиною у Чернівці. Ми там були якийсь період, але просто сходили з розуму. Потім я їздив забирати нашу подругу з Ніжина з дитиною. Їх вивезли, а я зустрічав, забирав. І вмовили приїхати мою тещу, маму дружини - вона з Харкова. Ми всі там тусили, але потроху їхали дахом. Дуже хотілося в Київ, і за пару місяців повернулися.

– А коли повернулися в кіно і театр?

– В театр я прийшов у листопаді 22-го. А зйомки почалися в травні 23-го - спочатку одні, а потім ще один проект для телеканалів. У жовтні стартували зйомки фільму "Крашанка".

Логай на зйомках (фото надане прес-службою)

– Що відчули, або про що подумали, коли відновилися зйомки?

– Колись на навчанні нам казали: якщо можете не займатися цією професією, то краще не займайтесь. Це казав Максим Михайличенко, наш майстер курсу акторської майстерності в Українській кіношколі. За цей час я зрозумів, що так, не хочу і не можу займатися чимось іншим. Тобто, у мене просто є в цьому потреба.

Але зараз в професії мене більше тішить театр. Раніше мені було це не зрозуміло, а зараз ясно, чому люди так палають театром. Бо це постійний величезний тренаж і постійна можливість робити щось інакше. У театрі все набагато глибше.

– Відчувається енергія від глядачів?

– Інколи так, інколи ні. Буває, як кажуть, "мертвий зал". Немає відгуку, або глядач щось не розуміє, або не той настрій. Можливо, матеріал не під настрій або просто не той. Або взагалі, запросили в театр, а людина не хотіла, але прийшла. Все це відчувається. Інколи буває навпаки, коли глядач абсолютно в тобі і ти в ньому.

– Артуре, а ваша дружина Євгенія теж зараз знімається?

Ні, їй зараз це не дуже цікаво. Вона інфлюенсер, має свій блог. Женя приділяє більше уваги нашому магазину, займається багатьма організаційними питаннями. У нас є інтернет-магазин одягу "Спадщина". Сенс в тому, щоб приносити цю нашу спадщину в сучасний стиль.

Це не тільки про мотиви візерунків, а загалом про цінності, традиції. Переосмислити і привнести ті елементи, які комусь здавалися застарілими або шароварщиною. Щоб воно таким не було. Ми самі це придумали і реалізували, і нам уже два роки.

Логай та його дружина (фото надане прес-службою)

– Як прийшла ідея зайнятися бізнесом?

– У березні 2022 року, коли стало зрозуміло, що у моїй професії нічого не передбачається найближчим часом. Ми ще з 2020 року хотіли спробувати зробити бренд одягу. Але спочатку це було більше схоже на особистий мерч. І Женя, а вона художниця, почала тоді відмальовувати певних персонажів. Ми хотіли інтегрувати це в одяг, але все якось зайняті були.

Будь-який бізнес потребує багато уваги саме до організаційних процесів. І оскільки нас тільки двоє, ми постійно відсували це на дальній план, руки не доходили. А потім з’явився час, і стало ясно, що це треба робити.

Я дуже не хотів робити просто історію з написом "Україна" або вишитим тризубом - загрібати, як то кажуть, жар на патріотичному настрої. Хотілося грати в довгу, намагатися таки зберегти, передати нашу спадщину. І потім воно почало нашаровуватись одне на одне, придумуватись. Є бажання покопатись в історії, пошукати, що, де, коли.

– У вас зйомки, робота в театрі, магазин. Як ви розподіляєте хатні обов'язки? Що можете вдома зробити?

– Обовʼязки, і е тільки хатні, ми розподіляємо на двох і допомагаємо одне одному, коли потрібно. Тому я можу все: і посуд помити, і пропилососити, і вимити пол. Загалом, ми користуємось послугами клінінгової компанії, бо нас майже ніколи немає вдома, ми намагаємось працювати, бути активними.

А це дуже гарна і корисна послуга, і за ті 2-3 години прибирання можна приділити час навчанню або тренуванню. Але коли немає вільних клінерів, ми прибираємо вдома самі.

Діти Логая (фото надане прес-службою)

– А ваш син Льова - на кого він схожий більше? Що любить?

– За характером, мені здається, ближче до мене. Зовнішньо, мені здається, ближче до Жені. Що любить? Як усі діти, любить солодощі, балуватись. А також у футбол грати, на "Лего" ходити. Зараз, як у мене буде більше вільного часу, буду водити його або на акробатику, або ще кудись. Щоб дитині було де поділитися своєю енергією і розвиватися. А він сам обере те, що йому сподобається.