Українське кіно відіграє важливу роль у формуванні національної ідентичності під час війни. Артем Колюбаєв, продюсер фільмів "Я працюю на цвинтарі", "Щедрик", "Памфір" та майбутньої прем'єри "БожеВільні", підкреслює значення кінематографу в умовах воєнного стану.
Про це розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на коментар Колюбаєва.
У вересні 2022 року відбулася одна з перших воєнних премʼєр Колюбаєва – фільму "Я працюю на цвинтарі", який досліджує глибоку психологічну травму головного героя. Ця стрічка стала своєрідною психотерапією для глядачів, відображаючи складні переживання українців, що стикаються з війною.
Ще один фільм, який вийшов на великі екрани під час російського вторгнення, – "Щедрик" переносить глядачів у часи Другої світової війни, показуючи, як українці виживали під окупацією двох тоталітарних режимів. Стрічка акцентує увагу на важливості збереження культури та національної ідентичності, яка стає формою опору.
"Памфір" – ще одна стрічка з творчого доробку Колюбаєва, висвітлює боротьбу проти корупційної системи на Буковині, а також ілюструє українські традиції та обряди. Фільм став справжньою сенсацією в європейському кінематографі і отримав низку міжнародних нагород.
На осінь 2024 року запланована прем'єра нового фільму Артема Колюбаєва – "БожеВільні". Це історична драма, що ілюструє події радянських часів, зокрема каральну психіатрію, яка використовувалася для знищення тих, хто виступав проти режиму. Стрічка вже отримала визнання на міжнародних кінофестивалях, включаючи спеціальну відзнаку на Варшавському міжнародному кінофестивалі та нагороди на Канадському кінофестивалі в Монреалі. Головний герой фільму, який нині служить у лавах Сил оборони України, є символом сучасної боротьби українського народу за свободу.
Фільми, продюсовані Артемом Колюбаєвим, не лише мистецькі твори, а й інструменти інформаційної боротьби. Вони представляють світові правдиві історії про події в Україні, допомагаючи протидіяти ворожій пропаганді та зміцнювати національний дух.
Артем Колюбаєв наголошує на важливості участі українських фільмів у міжнародних фестивалях, оскільки це допомагає донести правду про Україну до світової аудиторії. Успіхи на фестивалях не тільки сприяють поширенню української культури, але й створюють позитивний імідж України за кордоном.