Археологи знайшли поховання немовлят під доісторичним "драконовим каменем"

Драконові камені, також відомі як вішапакар - базальтові моноліти, знайдені на Вірменському нагір'ї. Ці камені прикрашені різьбленими зображеннями тварин, такими як риб'ячі голови або змії, що нібито зображають образ вішапа, водяного дракона вірменського фольклору.

Майже всі моноліти знайдені біля гірських джерел або каналів, що свідчить про ритуальну асоціацію з водою.

У селі Лчашен на північно-західній околиці високогірного озера Севан археологи розкопали "камінь-дракона", прикрашений зображенням принесеного в жертву вола. Рідина, що витікає з рота вола, може представляти воду, кров або синекдоху обох.

Розкопки виявили під каменем могильну яму, яка датується 16 століттям до нашої ери. У ямі є два поховання немовлят, у яких дослідження їх ДНК показало, що вони були спорідненими жінками другого ступеня з ідентичними мітохондріальними послідовностями, що вказує на те, що немовлята тісно пов’язані.

Схема поховання немовлят (фото: А. Хахвердян)

Обидва скелети належали новонародженим від 0 до 2 місяців, які могли бути двійнятами або близнюками. Аналізи геному вказують, що у малюків була спорідненість другого ступеня.

У ямі також були знайдені археологічні матеріали, такі як розписна кераміка, бронзова шпилька, намистина сердоліку, кістяна голка, уламок обсидіану, а також людські кістки дорослої людини.

Драконові камені в Вірменії (фото: А. Хахвердян)

За словами авторів дослідження, "у Вірменії пізньої бронзи загалом і в Лчашені зокрема дитячі поховання є рідкістю, а поховання двох новонароджених у поєднанні з монументальною стелою є унікальним".

"На Південному Кавказі стели іноді використовують для позначення могил. Проте з 454 могил бронзового віку, розкопаних у Лчашені, жодна не була позначена будь-якими стелами. Тільки ця могила була позначена драконячим каменем", - зазначають археологи.

Лчашен став добре відомий у світовій археології, особливо завдяки знахідкам добре збережених колісних дерев'яних транспортних засобів з гробниць пізньої бронзи, які виникли після того, як води озера Севан знизилися.

З 1950-х років дослідження пам’ятки розширили розуміння моделей розвитку суспільств бронзового та залізного віку на Південному Кавказі.

Об’єкт включає фортецю залізного віку з урартським клинописом наскельним написом царя Аргішті I VIII століття до нашої ери, поселення ранньої та середньої бронзи на території фортеці та могильники середньої та пізньої бронзи, включаючи скупчення окремих елітні кургани в районі сучасного села Лчашен.

З клинописного напису ми знаємо назву міста-фортеці залізного віку, а можливо й раніше - Іштікуні.