Належний стан здоров'я допомагають підтримати цілющі трави. Багато із них ростуть у доступних для українців місцях, тому їх можна заготовити самостійно. Тим паче, що це зробити доволі легко.
Про те, які трави варто заготовити на зиму пише "Академія здоров'я".
Цю траву можна заготовляти у серпні. Її зрізають ножем, розкладають у затінку тонким шаром і сушать. Рослину вживають при хронічних захворювань сечовивідних шляхів, ослабленні фільтраційної функції ниркових клубочків і появі в сечі великої кількості мінеральних солей. А також при захворюваннях, пов'язаних із затримкою в організмі токсичних продуктів обміну.
Настій цієї трави можна вживати на початкових стадіях нирковокам'яної хвороби і в післяопераційний період після видалення сечових каменів.
Спориш перешкоджає утворенню сечових каменів. Для приготування настою 2 ст. л. трави потрібно залити 0,5 л окропу, настояти 2 год, процідити. Приймати по 50 мл тричі на день, перед їдою. Курс - 3 тижні.
Цю траву не можна вживати під час вагітності, запаленнях сечового міхура та нирок.
Ромашки треба збирати руками чи спеціальними гребенями при самій основі. Заготовляють рослину в суху погоду. Сушать, розсипаючи тонким шаром в сухому добре провітрюваному приміщенні.
Квітка ефективна при захворюваннях сечовивідних шляхів, які супроводжуються спазмами. У поєднанні з іншими цілющими травами може застосовуватись при хронічному запаленні сечових шляхів, особливо ниркових клубочків і сечового міхура.
Щоб приготувати настій, треба залити 2 ч. л. квіток 1 склянкою окропу й настояти в термосі 3 год. Приймати як чай по чверті склянки 4 рази на день, протягом 2 тижнів.
Ромашку не можна вживати при алергійних реакціях та підвищеній кислотності шлунку.
Листя ожини можна збирати протягом цілого літа. Його зрізують чи обривають так, щоб залишок загального ніжки не перевищував 2-3 см. Сушити треба у місці, яке гарно провітрюється.
Ця рослина має протизапальні, бактерицидні, потогінні й сечогінні властивості. Також вона зменшує рівень цукру в крові у хворих на діабет.
Для відвару 1 ст. л. листя ожини залийте 1 склянкою води, кип'ятіть 1 хв. Тоді настоюйте 30 хв, процідіть. Приймати відвар треба гарячим. Можна додати мед чи молоко, по 1/2 склянки 3-4 рази на день до їди.
Треба бути вкрай обережним із дозуванням, бо ожина може спричиняти алергію, розлад шлунка, нудоту, блювання, набряк слизових оболонок.
Цілющим вважається саме польовий. Інші види хвоща - отруйні, тому будьте вкрай обережні. Сушити траву потрібно у тіні, розстеливши тонким шаром.
Рослину застосовують як сечогінний засіб при захворюваннях сечовивідних шляхів (пієліт, цистит, уретрит). Також вона корисна при сечокам'яній хворобі, при кровотечах із сечових шляхів.
Для відвару 2 ст. л. трави покладіть в емальований посуд, залийте 200 мл окропу, закрийте кришкою й настоюйте на киплячій водяній бані 15 хв. Тоді протягом 45 хв охолодіть відвар і процідіть. Можна додати кип'яченої води, щоб вийшло 200 мл настою.
Приймати теплим 3-4 рази на добу через 1 годину після їди, дорослим та дітям від 14 років - по чверті склянки. Перед прийомом - збовтати. Тривалість курсу призначають індивідуально.
Хвощ має гіперчутливість до біологічно активних речовин препарату, нефрит, нефроз, нефрозонефрит.
Квітки зривають разом із верхніми листками. У них є вітамін Р - потужний антиоксидант. Настій гречки знижує запальні процеси у жовчовивідних шляхах, запобігає утворенню каменів у жовчних протоках.
Він захищає печінкові клітини від ушкоджень та запобігає окисненню й вільним радикалам.
Для заготівлі підходять верхівки стебел по 30-40 см. Парило збуджує апетит і рефлекторно посилює секрецію травних залоз, сприяє нормалізації обміну речовин. Також рослина має кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості.
Ця трава корисна при хворобах печінки й жовчного міхура. Вона діє, як протиотрута при алкалоїдних отруєннях. Також її застосовують проти проносів, при застійних явищах і набряках.
Збирають у період цвітіння верхівки стебел завдовжки 20-30 см. Він має протизапальні, антисептичні, знеболювальні властивості. Настій трави п’ють при діареї, жовтяниці, захворюваннях печінки.
З цієї рослини збирають лише квіточки. Вони корисні при захворюваннях печінки та селезінки.
Заготовляють суцвіття цмину, як тільки вони починають розкриватись. Ця рослина сприяє підвищенню жовчної секреції, зменшує концентрацію жовчних кислот. Також вона посилює жовчовиділення, має протизапальну, антибактеріальну та спазмолітичну дію.
Відвар цмину вживають при хронічних холециститах, жовчнокам'яній хворобі і дифузних уражень печінки.
З трав можна приготувати відвар для відновлення печінки і розрідження жовчі. Для цього треба змішати по 40 г цмину, підмаренника справжнього, парила звичайного, дивини густоквіткової, гречки посівної і все подрібнити. Тоді 2 ст. л. суміші залити 500 мл окропу, настояти в термосі протягом ночі, зранку процідити.
Приймати протягом дня за 3-4 рази, за 30 хв до їди. Курс триває 2 місяці. Його потрібно кілька разів повторити з інтервалом в 2 тижні.
Приймати ці трави не можна, якщо маєте чутливість до складових, схильність до закрепів, знижений тиск, високу в’язкість крові. А також при жовчнокам'яній хворобі з наявністю каменів понад 10 мм.
Перед вживанням цілющих трав проконсультуйтесь із лікарем.
Раніше ми розповідали про те, які продукти зі щоденного раціону "вбивають" мозок.
Читайте також про те, який продукт треба замінити у раціоні, аби покращити здоров'я.