Дитячі психологи, які також є батьками, мають чітку точку зору на те, як виховувати дітей. В них багаторічний професійний досвід, а ще особистий, тому вони чітко знають, що спрацьовує у спілкуванні з дітьми, а що ні.
Які 8 фраз психологи ніколи не говорять своїм дітям, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на Huffpost.
Як зазначають психологи, якщо ви використовуєте такі фрази час від часу, це не робить вас поганими чи жорстокими батьками. Але вони допоможуть вам уникати помилок і бути трошки уважнішими в спілкуванні з дітьми.
Дитячий психолог та наставник батьків Енн-Луїза Локхарт розповіла, що уникає цієї фрази зі своїми дітьми з кількох причин. По-перше, почути це "дуже жалить", незалежно від того, скільки вам років. І це може призвести до деяких небажаних результатів.
Коли батьки кажуть, що вони розчаровані своєю дитиною, дитина може почати догоджати батькам і стати усвідомленою, що робить помилки, "щоб не почути цих образливих слів знову. Це тривожне та перфекціоністське мислення може поширюватися на інші сфери їхнього життя.
З іншого боку, думка про те, що дитина розчаровує, може "стати частиною їхньої ідентичності, щоб вони робили ще більше невтішних вчинків, тому що вони думають: "оце хто я". Отже, батьки можуть помітити більше зухвалої чи опозиційної поведінки, більше зухвалості та закочування очей".
Коли ви чимось стурбовані, як ви почуваєтеся, коли кохана людина каже вам "заспокойся"? Напевно, не чудово. Те саме стосується ваших дітей. Зневажливе ставлення не заспокоїть їх, а насправді може погіршити ситуацію.
Клінічний психолог Марта Дейрос Колладо сказала, що коли її дитина перевантажена, вона знає, що "сказати їй заспокоїтися, матиме зворотній ефект".
"Ви не можете стримувати емоції, які потрібно вивільнити. Це нікого не заспокоює, це лише підвищує ймовірність вибухового спалаху. Перш ніж настане спокій, емоції повинні вийти назовні, і те, що вони намагаються повідомити, повинно бути почутим", - пояснює психолог.
Коли маєте бажання сказати дитині заспокоїтися, це має бути сигналом, щоб врегулювати власні емоції та надати трохи спокою хаотичній ситуації.
Клінічний психолог Сінді Т. Грем також уникає використання такої фрази з дітьми, оскільки вона не є повчальною. Це не дає жодних вказівок щодо того, як керувати своїми складними емоціями.
"Натомість я використовую чіткіші інструкції, наприклад: "Подивися на мене", "Давай подихаємо животом" або "Ходімо до місця для охолодження". Надання чітких інструкцій щодо того, що дитина повинна робити, допомагає перенаправити увагу на стратегій, які допоможуть дитині заспокоїться", - додає Грем.
Батьки з добрих намірів часто використовують цю фразу, щоб заохотити свою дитину висловлювати свої бажання чи емоції, коли дитина скиглить, закочує істерики або хрюкає та жестикулює.
Дейрос Колорадо каже, що уникаю просити доньку "використовувати зрозумілі слова", тому що вона знає, що в ці моменти її дитина може бути не в змозі отримати до них доступ - "хоча у неї чудовий словниковий запас і вона повністю двомовна".
"Коли вона говорить тарабарщину плаксивим тоном, я знаю, що вона відчуває стрес, і просити її "говорити зрозуміло" - це несправедливе прохання", - додає психолог.
Вона моделює те, що, на її думку, намагається сказати її дитина, простими словами та таким тоном, яким вона хотіла б, щоб вона використовувала. Наприклад: "Ти голодний. Хочеш, щоб мама приготувала тобі перекус?"
Локхарт каже, що має сильні почуття щодо цієї фрази та уникає її за будь-яку ціну. Коли діти не виконують завдання або домашню роботу, батьки часто припускають, що це тому, що дитина не хоче це робити. Але може бути, що їм бракує навичок, щоб це виконати.
"Замість того, щоб називати їх лінивими, я вважаю, що дуже важливо натомість навчати, моделювати та практикувати завдання. Важливо з'ясувати, що заважає їм виконати завдання, і практикувати це знову і знову. Так формуються міцні навички та здорові звички", - додає психолог.
Ви, як батько, побачивши свою дитину засмученою, також можете почуватися засмученими, тому природно бажати, щоб хвиля емоцій минула. Або, можливо, ви вважаєте те, через що вони засмучені - чашку неправильного кольору, зламану іграшку, конфлікт з однокласником - "не вартим того, щоб плакати" з вашої дорослої точки зору.
Хоч би що там було, пам'ятайте, що смуток, гнів і розчарування - це нормальні емоції. Звільнення, яке приходить разом зі сльозами, є "людяним і здоровим". Колладо ніколи не говорить такої фрази ні своїй дитині, ні комусь іншому - включно з собою.
"Сльози корисні для лікування нашого емоційного та фізичного болю. Коли з'являються сльози, я приймаю їх і слухаю, що вони намагаються повідомити", - додає психолог.
Вона не говорить доньці не плакати, вона заохочує її випустити сльози, запевняючи, що це нормально. Дитині дозволено відчути свої емоції повністю і глибоко.
Дитячий психолог з медичного центру дитячої лікарні Крістін Луазел Річ каже, що якщо ви попросите дитину перестати плакати, то це не означає співчуття. Тому дітям буде важче розповісти про свої почуття та проблеми.
Локхарт не вимагає вдячності від власних дітей. Вона сказала, що багато дітей дійсно цінують те, що їхні батьки роблять для них. Але вони також можуть бути "дуже егоцентричними та недалекоглядними", тому що вони діти.
"Їм може не вистачати здатності сприймати точку зору іншого або демонструвати співчуття. Вони можуть бути не в змозі обробляти свої думки та почуття так, щоб це було чітко й непереборно. Навіть якщо вони здатні робити все це, у них може не вистачити словесної здатності висловити це вголос", - каже вона.
Батькам може знадобитися скорегувати свої очікування щодо того, як виглядає вдячність з точку зору дитини.
"Покладати ці очікування дорослих на їхній дитячий мозок досить несправедливо", - додає Локхарт.
Не варто говорити таке дітям, бо за словами Грем, ця фраза "невиправдано жорстока" і не має на меті "доброти".
"Так само легко сказати: "Я знаю, що ти хотів би взяти участь у цій розмові, але я розмовляла з "таким-то", - пропонує психолог.
І якщо ви дійсно не хочете, щоб ваші діти брали участь у розмові, тоді не влаштовуйте навколо них дискусій дорослих.
Ця часто використовувана батьківська репліка "дуже дратує", тому психологи не використовують її у своєму житті.
"Почути цю фразу, коли ви шукаєте відповідь, може бути неприємно, оскільки в ній немає пояснення рішення, як правило, відмови, щодо чогось значущого для особи, яка запитує", - пояснює Грем.
Дітям краще пояснювати, чому ви прийняли таке рішення - звісно, відповідно до віку.
Якщо дитина продовжує запитувати, можна сказати "Я знаю, що ти хотів…." А потім дати зрозуміти, що розмова йде далі: "Але я вже пояснила чому. Тому не буду говорити про це далі".
Раніше ми писали про те, як налагодити розмову з дитиною, яка не хоче говорити.
А ще розповідали про те, як навчити дитину читати на канікулах та чи треба це робити.