Запорізькі козаки - це унікальна сторінка української історії, повна неймовірних традицій, звичаїв та вірувань. Їхні ритуали та способи життя дивували сучасників і досі залишаються загадкою для дослідників.
РБК-Україна (проєкт Styler) розповідає про декілька неймовірних традицій, які були невіддільною частиною життя козаків.
Обряди прийняття в козаки були своєрідними військовими діями, які супроводжувалися ініціацією нового члена товариства. Спочатку хлопець відділявся від суспільства та вирушав у світ, що символізувало перехід на "той світ".
Коли новий воїн приходив на Січ, він проходив обряд прийняття, який включав урочисту присягу на вірність та прийняття православ’я, якщо він сповідував іншу релігію.
Отримавши статус "молодика", він вивчав військову справу та правила поведінки справжнього козака, але на цей період підлягав приниженням та виконував найбруднішу роботу. Це була своєрідна перевірка на стійкість та готовність стати частиною козацької громади.
Чуприна та вуса були невід'ємними атрибутами кожного козака.
Більшість істориків вважають, що традицію голити голову та обличчя козаки успадкували від своїх язичницьких предків. Згідно з історичними дослідженнями, у пантеоні давніх слов'ян серед богів чоловічої статі не було жодного з довгим волоссям або бородою, тому саме такий зовнішній вигляд вважався божественним.
Проте існує легенда, яка суперечить цій теорії. Згідно з нею, козаки вважали себе великими грішниками і голилися в надії, що Бог змилується над ними й витягне з пекла за волосся.
Козаки також вірили, що після загибелі янгол понесе їх на небо за чуприну. Цей символізм став важливою частиною їхнього духовного життя та віри у божественне втручання.
Запорозькі козаки завжди тримали свій курінь (житло) відкритим для подорожніх, аби кожен міг зайти відпочити, поїсти та переночувати. Цей звичай символізував гостинність та готовність до взаємодопомоги навіть за відсутності господаря вдома.
Водночас існувало строге правило, що з куреня нічого не можна було виносити, і порушників суворо карали. Якщо хтось знаходив на Січі загублену річ, той, хто її знайшов, мав прив'язати її до високого стовпа на три дні, і якщо за цей час власник не з’являвся, річ ставала його власністю.
Козаки-характерники вважалися особливими людьми, що володіли надприродними здібностями, які перейняли від давніх язичницьких волхвів.
За народними переказами, майже всі козацькі гетьмани та відомі полковники були характерниками, такими як Самійло Кішка, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Максим Кривоніс та Іван Сірко.
Характерники були духовними наставниками для своїх побратимів і фактично становили військову еліту, яка володіла знаннями з медичних і магічних практик.
Вони також були частиною загонів пластунів, своєрідного козацького спецпідрозділу, до якого навіть жінки могли бути прийняті, якщо мали відповідні здібності.
Характерники вважалися непереможними, здатними захищати себе від куль та зброї ворога.
Походження самого терміна "козак" оповите різноманітними теоріями. Згідно з деякими польськими дослідженнями, слово "козак" походить від імені відомого ватажка, який майстерно боровся з татарськими завойовниками.
Інша теорія базується на слові "коза", адже козаки були хитрими і могли проникнути будь-куди, подібно до цієї тварини.
У перекладі з турецької "козак" означає "розбійник, бродяга", і, цілком можливо, що саме таке прізвисько дали українським воїнам турки. Очевидно, що це слово втратило своє негативне значення і закріпилося за українськими воїнами, підкреслюючи їхню свободу та непідкореність.
У козацьких походах пити алкоголь було суворо заборонено, і порушення цього правила прирівнювалося до зради. Така суворість пояснювалася необхідністю зберігати дисципліну та бойову готовність під час військових дій.
Козаки вважали, що сп'яніння могло призвести до слабкості та нараження загону на небезпеку, тому порушників карали смертю. Ця заборона також була своєрідним засобом забезпечення духовної чистоти, що дозволяло їм зосередитися на військовій справі та підтримці порядку.
Раніше ми писали, ким були найвідоміші українські відьми та чим прославились.
Читайте також, як виглядали українські школярі 100 років тому.
При написанні матеріалу використовувалися наступні джерела: сайти "Етнохата", "Всеосвіта", Вікіпедія.