Навчити казати "вибачте" дитину - це пряме завдання батьків. Ніхто з нас не ідеальний, ми робимо помилки, які потрібно визнавати й вміти сказати "вибач". Такий навик потрібен не тільки дітям, але й дорослим. І щоб добре вміти просити вибачення, як дорослий, люди повинні бути свідками цього і навчитися це робити в дитинстві.
Як за 6 кроків навчити дитину говорити "вибачте", розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на CNBC.
Головне, про що потрібно пам'ятати, коли ви просите вибачення, - це те, що ви берете на себе відповідальність.
1. Скажіть "Вибачте"
2. Скажіть, що ви зробили.
3. Покажіть, що ви розумієте, чому це було погано.
4. Поясність, якщо потрібно, але не виправдовуйтеся.
5. Скажіть, що це більше не повториться.
6. Запропонуйте відшкодування, якщо це необхідно.
Якщо ваша дитина кинула їжу в однокласника, то її вибачення має звучати так:
"Вибач, що я кидав їжу. Я розумію, що це було недобре, і я більше цього не робитиму".
Є ще така річ, як "півкроку" - це слухати, коли ваша дитина відкрита для того, щоб почути відповідь іншої людини.
Після того, як дитина пройде ці кроки, важливо, щоб батьки усвідомили, наскільки це було важко.
Скажіть: "Дякую, це було важко".
Попри те, що дії дитини все ще можуть мати наслідки, самі вибачення варто оцінити. Не варто створювати зв'язок у розумі дитини, що вибачення означає покарання.
Крім того, не має значення, чи дитина розкаяна або ні. Коли ви вчите дітей просити вибачення, вони не обов'язково повинні мати вільну волю до цього.
Ваша ціль - щоб дитина зрозуміла, що те, що вона зробила, завдає шкоди їй самій або іншим, і мета полягає в тому, щоб навчити її "як", а не "чому".
Говорити про наслідки та проговорювати причини, спонукати до розкаяння - це підходить вже для дітей старшого віку. Але вони мають вже вміти до того часу навчитися казати "вибачте".
Раніше ми писали про те, що батьки не повинні забороняти своїм дітям - 13 правил.
А ще розповідали про те, як батькам не нашкодити своїм дітям, якщо вони емоційно вигоріли.