5 порід собак, які назавжди зникли: як виглядали тварини і чому вони вимерли

Аргентинська полярна собака

Цю довгошерсту породу вивели в армії Аргентини для роботи в якості їздових собак на антарктичних базах країни. Собака з’явився після схрещування сибірського хаскі, аляскинського маламута, маньчжурського шпіца та гренландського собаки. Створення міжнародного договору про Антарктику змусило Аргентину вивезти всіх собак з континенту, оскільки вони були екзотичним видом.

Після цього армія припинила програму розведення цієї породи, а собак, що залишилися, перевезли до Патагонії, де більшість з них піддалася хворобам, оскільки все життя в Антарктиді далеко від інших собак призвело до того, що вони втратили природний імунітет до звичайних собачих захворювань. Порода вимерла 1994 року.

Ця порода проіснувала менш як пів століття (фото: Wikipedia)

Альпійський мастиф

Ця порода - предок сучасних мастифів та сенбернарів, відома в Західних Альпах із Середньовіччя. Іноді стверджується, що ця порода походить від собак, завезених у цей район римлянами.

Ці собаки були величезними і могли важити до 150 кілограмів. Їх використовували для порятунку людей, які потрапили під снігову лавину. Тварини мали чудовий нюх і могли легко знайти людину під завалами.

Назви "альпійський мастиф" і "сенбернар" використовувалися як синоніми на початку ХІХ століття, але це два різні типи собак. З роками селекціонери вивели з цієї породи чистокровну собаку, відому як сенбернар. Вони потрапили до широкої популяції, а первісне різноманіття в чистому вигляді зникло.

Ось так виглядав альпійський мастиф (фото: Wikipedia)

Староанглійський бульдог

Цю британську породу спеціалізованих маленьких мастифних собак вивели у ХVI столітті для цькування биків. Заборона більшості кровних видів спорту в 1835 році призвела до занепаду породи, хоча деякі з них були збережені як собаки-компаньйони та були виведені в сучасного бульдога.

Староанглійський бульдог мав гострі вуха та вирізнявся хоробрістю. Бульдог був невисокий на зріст, мав широку голову, короткий ніс, а його нижня щелепа виступала за верхню, що надало йому лютий і неприємний вигляд.

Староанглійський бульдог є предком сучасного бульдога (фото: Wikipedia)

Бельгійський мастиф

Бельгійського мастифа використовували в Нідерландах як тяглову собаку. Це був великий потужний собака з гладкою шерстю та купірованим хвостом. Його роль стала непотрібною в ХХ столітті, і вважається, що він вимер.

На зріст ці собаки були від 69 до 78 сантиметрів і важили від 45 до 50 кг. Це була м'язиста порода і з товстим кістяком, з великою головою і товстою шиєю. Їхні хвости зазвичай купіровані, це вберігало їх від пошкодження під час тягнення візків. Шерсть у бельгійського мастифа була коротка, гладка. Вона зазвичай була палевого (блідо-жовтого) або тигрового кольору, також могло бути темне забарвлення з білими плямами.

За характером бельгійський мастиф описується як невтомний працівник із сильними захисними інстинктами. Вони були не особливо дружні до когось, крім своїх господарів.

Бельгійський мастиф зник у ХХ столітті (фото: Wikipedia)

Брак Дюпюї

Ця французька порода відома своєю швидкістю в порівнянні з іншими французькими породами. Це були мисливські собаки, які могли пробігти довгу дистанцію і мали відмінну витривалість. Порода вимерла у 1960-х роках.

Брак Дюпюї мав довгу тонку голову і тіло, що нагадувало гончих собак. Зростом ці тварини сягали від 65 до 69 сантиметрів. Забарвлення шерсті переважно було білим з темно-коричневими плямами. Ця порода була мало відомою за межами Франції і навіть у межах країни була дуже рідкісною.

Порода Брак Дюпюї зникла у 60 роках минулого століття (фото: Wikipedia)