5 головних українських новорічних традицій

Кутя

Кутя – це головна страва святкового столу, яка символізує добробут, мир і злагоду в родині. Традиційно її готують із пшениці, додаючи мед, мак, горіхи та сухофрукти.

Ця страва має не лише гастрономічне, а й духовне значення, адже пшениця символізує життя, а мед - солодощі долі. Перед початком святкової вечері найстарший у родині молиться і куштує кутю першим, щоб залучити добробут у дім.

Важливо, щоб кутя була смачною, адже вважається, що її смак визначає, яким буде наступний рік. Деякі господині додають до страви свої секретні інгредієнти, щоб зробити її особливою. Спільне приготування куті також сприяє зміцненню родинних зв’язків і створює атмосферу єдності.

Кутя (фото: Вікіпедія)

Колядки

Колядки - це один із найулюбленіших звичаїв українців, що додає святам мелодійності та радості. Ці пісні прославляють народження Христа і несуть у собі побажання щастя, здоров’я та добробуту.

Колядники, одягнені у традиційний одяг, ходять від хати до хати, співаючи пісні та приносячи святковий настрій. За це господарі дякують їм смаколиками чи грошима. У багатьох регіонах України колядки супроводжуються театралізованими виставами, які додають святу яскравості та веселощів.

Найпопулярнішою українською колядкою є "Добрий вечір тобі", яка звучить у багатьох куточках світу. Спів колядок - це не лише розвага, а й спосіб зберегти давні традиції та передати їх наступним поколінням.

Водіння "Кози"

Водіння "Кози" - це стародавній обряд, який символізує родючість, багатство та захист від злих сил. Учасники перевдягаються в костюми кози, чорта, діда та інших персонажів і розігрують веселі сценки.

"Коза" заходить до кожної оселі, пританцьовує, падає, ніби вмираючи, а потім "оживає", що символізує оновлення та початок нового року. Господарі повинні пригостити "Козу" смаколиками, щоб забезпечити собі вдалий рік. Це яскраве дійство супроводжується жартами, піснями та забавами, які збирають навколо себе всю родину.

У деяких селах цей звичай і досі активно підтримують, передаючи його від старших до молодших. Водіння "Кози" - це не лише веселий обряд, а й спосіб подякувати природі за її дари та попросити добробут на майбутнє.

Учасники маланкування (фото: Вікіпедія)

"Ворожіння" на Новий рік

Однією з незмінних новорічних традицій є ворожіння, яке широко практикується в Україні в ніч з 31 грудня на 1 січня. Дівчата та молодь збираються разом, щоб передбачити своє майбутнє, особливо в питаннях кохання та сімейного життя.

Ворожіння здійснюється через різні способи: від кидання черевика через поріг до вигадливих ритуалів із водою та дзеркалами. Це веселе та загадкове заняття завжди супроводжує святкування, і хоча його часто сприймають як гру, в Україні вірять у силу таких обрядів.

Ворожіння дозволяє відчути магію свята та підсилює атмосферу чаклунства, що огортає ніч на Новий рік. Ця традиція - частина стародавнього українського фольклору, що досі має величезну популярність серед молодого покоління.

Перший полазник

Особливий звичай, який досі підтримується в багатьох українських сім’ях, - це зустріч "першого полазника". Вважається, що перший гість, який переступить поріг оселі у Новому році, принесе із собою удачу або ж неприємності.

Найчастіше запрошують когось із чоловіків, адже вірять, що це принесе добробут. Перший полазник заходить до хати зі словами побажання щастя та добробуту, а господарі обдаровують його частуванням. Існує безліч прикмет, пов’язаних із цією традицією, які українці ретельно дотримуються.