Вовки з давніх часів були оточені міфами та легендами. Однак багато з цих уявлень давно спростовані науковими дослідженнями.
РБК-Україна (проект Styler) зібрало 4 головні міфи про вовків, які насправді не відповідають дійсності.
Ідея, що вовки вбивають заради задоволення, не має підґрунтя в реальності. Вовки живуть на межі дефіциту поживних речовин, тобто вони не голодують, але й не накопичують жир. Їм доводиться долати великі відстані в пошуках уразливої здобичі, а потім важко працювати, щоб зловити й убити її.
Окрім того, полювання на велику здобич, таку як лосі, є дуже небезпечним для вовків. У Єллоустоуні травми, отримані під час полювання, є однією з основних причин смерті цих хижаків. Вовчі зграї досягають успіху лише в 10–20 відсотках випадків полювання.
Якщо перед вовками з'являється доступна здобич, вони її вбивають, бо ніколи не мають гарантії, що зможуть знайти їжу наступного разу. Якщо їх здобич не заберуть люди або інша вовча зграя, вони будуть повертатися до тіла жертви, поки воно повністю не зникне. За 23 роки роботи з вовками дослідник Кен Міллс лише кілька разів стикався з випадками, коли вовки вбивали більше тварин, ніж могли б з’їсти.
Ідея, що вовки можуть відновити екосистему, отримала поширення після повторного заселення цих хижаків у Єллоустоунський національний парк у 1990-х роках. Вважалося, що відсутність вовків призвела до надмірного розмноження копитних тварин, таких як олені та лосі, що завдало шкоди лугам і водно-болотним угіддям. Однак нові дослідження показують, що все не так просто.
Дослідження, опубліковане в журналі "Ecological Monographs", вказує, що після зникнення вовків і ведмедів гризлі в Єллоустоуні екосистема зазнала настільки радикальних змін, що навіть повернення хижаків не зможе повністю відновити її до попереднього стану.
Ландшафт перебуває в "альтернативному стабільному стані", і повернення вовків не є панацеєю для екосистеми. Як зазначає дослідниця Кіра Кессіді, вовки є важливою частиною здорової екосистеми, але їхня присутність не є єдиним критичним фактором, що визначає її стабільність і стійкість.
Кінематографічні образи, як у фільмах "Холодне серце" та "Красуня і чудовисько", часто зображують вовків як загрозу для людей. Проте в реальному житті напади вовків на людей є надзвичайно рідкими. У минулому столітті в Північній Америці зафіксовано лише два випадки загибелі людей внаслідок зустрічі з вовками. Для порівняння, удар блискавки щорічно забирає життя близько 28 американців.
Сірий вовк мешкає в північній півкулі, від США і Канади до Європи та Азії, і випадки зіткнень з людьми також є рідкісними. Кіра Кессіді, дослідниця вовків, зазначає, що ці тварини часто бояться людей або настільки обережні, що більшість людей їх навіть не помічають.
Вовки і їхні жертви, як олені та лосі, еволюціонують разом вже багато тисяч років. Коли вовки стають кращими в полюванні, їх жертви стають швидшими й обережнішими. Ті особини, які не можуть уникнути хижака, частіше гинуть і не передають свої гени.
Якщо ж чисельність жертв зменшується, вовки можуть мати менше потомства або шукати нову їжу. Вовки не знищують тварин безконтрольно; їхня поведінка є частиною природного балансу. Вони просто намагаються знайти їжу, як і всі інші живі істоти.
Раніше ми розказували, про інопланетян серед нас: топ-5 тварин, які здивують кожного.
Також читайте 5 цікавих фактів про ведмедів, які вас здивують.
Під час написання матеріалу було використано джерела: National Geographic і Вікіпедія.