Катерина Савенко почала вести щоденник із першими вибухами 24 лютого 2022 року. Писала щодня - до загибелі чоловіка Віталія та свого поранення, яке стане фатальним… Після смерті жінки два зошити зуміє вивезти зі зруйнованого Маріуполя її мама.
Щоденник Катерини став частиною музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
У спогадах за 39 останніх днів життя вмістилося все: казковий сніг та жах від смертоносних літаків. Квіт крокусів та холодні виснажливі ночі у підвалі. Вогник надії, який гасився відчаєм, та іронія щодо того, що стадії прийняття горя потребують перегляду.
"Дорогоцінні мої мамо і тато, живіть, будь ласка! Пробачте мені, мої рідні, за все, що я зробила неправильно! Я стою перед вами на колінах, я цілую ваші ноги і землю, по якій ви ходите. Бережи вас Бог", - напише Катерина в один із важких днів. Звертається вона і до своєї донечки Надії, і до друзів…
Записи обірвуться 29 березня 2022 року. Російський снаряд влучить у їх будинок. Віталій загине одразу. Важкопоранена Катерина через три дні вистрибне з охопленої пожежею лікарні, і у страшних муках житиме ще дві доби.
"Мама! Я ранена. В горбольнице №1. Врачи все ушли. Поломана нога и разорвано лицо. Виталик погиб. Надя в больничном подвале. Помогите", - таким було її останнє повідомлення на крихітній картонці.
Цю записку передадуть її матері… Мами Каті та Віталія підуть до лікарні. Доньку мати побачить випадково. Катя помре на її руках у підвалі 4 квітня... Катерині назавжди залишиться 42 роки. Віталію — 47. Їхня донька Надія виживе та зможе евакуюватися.
Щоденник Катерини Савенко - це набагато більше, ніж особисті дописи однієї людини. У ньому - трагедія Маріуполя. Трагедія України.
Музей збирає історії мирних мешканців України про війну від першої особи. Його архів містить вже понад 100 тисяч історій. Розкажіть свою на порталі https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.