До 2050 року вірусні епідемії можуть знищити у 12 разів більше людей

Смертність від вірусів зросла на 8 процентів

Відповідно до аналізу історичних даних, проведеного біотехнологічною компанією Ginkgo Bioworks, у період з 1963 по 2019 рік спалахи, зареєстровані від чотирьох руйнівних вірусів у тварин-господарів, зростали майже на 5 відсотків на рік, при цьому смертність щорічно збільшувалася на 8,7 відсотка.

Дослідники прогнозують, що за таких темпів, загальна кількість смертей лише від кількох захворювань у 2050 році буде як мінімум у 12 разів більша, ніж за даними за 2020 рік.

Більшість епідемій починаються з тварин

Більшість сучасних вірусних епідемій беруть свій початок у популяціях диких або домашніх тварин, які є носіями патогенів, практично не чинячи на них шкідливого впливу, але передаються з покоління в покоління.

Якщо віруси розвинуть здатність проникати в людське тіло, то будь-яка зустріч між людиною і твариною-господарем є ризиком для зоонозного поширення - вторгнення піонерів-патогенів, що сіють хаос, коли вони впроваджуються в людську популяцію.

Людська діяльність різко збільшила ймовірність таких початкових зустрічей, наприклад, шляхом більш глибокого проникнення в дике середовище проживання або вимушеного переселення популяцій через повсюдну втрату довкілля і зміни клімату.

На цей час мало відомо про фактичну частоту поширення зоонозних захворювань з часом, що ускладнює довгострокові прогнози.

До аналізу не включили пандемію

Для своїх розрахунків компанія Ginkgo Bioworks використала доступ до великої бази даних та вивчила кількість та тяжкість спалахів зоонозних захворювань, про які повідомляла ВООЗ.

При цьому вчені виключили недавню пандемію COVID-19 та потенційно ендемічні захворювання, які могли з'явитися у популяції людей. Вони зупинилися на кількох вірусах, що передаються тваринами: Коронавірус SARS 1, філовіруси, такі, як Ебола, вірус Мачупо (що викликає болівійську геморагічну лихоманку) та вірус Ніпах.

Аналіз показав 75 подій, що поширилися на людські популяції від диких тварин у 24 країнах. Відстежуючи їх появу і використовуючи кількість смертей як показник серйозності кожного спалаху, філовіруси були, безумовно, найбільш смертоносними: за період, що вивчається, було зареєстровано понад 15 700 смертей у 40 спалахах.

Для порівняння, SARS-CoV-1 забрав всього 922 життя, хоча це сталося на тлі всього двох спалахів у період з 2002 по 2004 рік. Віруси Мачупо та Ніпах разом стали причиною 529 смертей у 33 спалахах.

Смертей стане у 12 разів більше

І хоча ці події здаються фрагментованими, вчені стверджують, що ці епідемії не є результатом випадкових дій і мають ознаки тенденції, яка, ймовірно, тільки посилюється.

"Якщо тенденція, яку ми спостерігаємо у цьому дослідженні, збережеться, ми очікуємо, що ці патогени викличуть у чотири рази більше побічних ефектів і у 12 разів більше смертей у 2050 році порівняно з 2020 роком", - наголошують дослідники.

Вони додають, що їх оцінки є досить консервативними, оскільки у своїх розрахунках вони не враховували такі монолітні приклади, як пандемія COVID-19.

"Якщо смертоносна пандемія і показала нам щось, то це те, що уряди здатні фінансувати програми спостереження та моніторингу, коли стикаються зі зростанням числа смертей. Знаючи, що в майбутньому ця статистика може зрости у зв'язку з цілою низкою епідемій, можливо, прийшло час розширити інфраструктуру та технології, щоб краще стежити за дикими межами вірусів тварин”, - резюмують вчені.