17-річна українка винайшла унікальний захисний матеріал для ЗСУ: легкий та міцний

Настя почала цікавитися точними науками ще у 9 класі. Наступним кроком стало навчання у Київській малій академії наук, де дівчина обрала секцію матеріалознавства. Коли ворог вторгся до України, Настя замислилася над тим, що можна зробити, аби її знання стали у нагоді військовим.

"Займалася плетінням сіток, збирала допомогу, а потім захотілося більш масштабно допомагати. Але через те, що я займалася наукою, який найкращий спосіб, ніж зробити це через науку?" - розповіла дослідниця Анастасія Мініцька.

Дівчина взялася за роботу, бо були десятки ідей і можливих рішень. Цілий консиліум викладачів КПІ на чолі з її науковим керівником Олегом Володимировичем. Науковці порадилися і вирішили розробити технологію створення надлегкого металополімерного матеріалу.

"Зараз у військових актуальна тема саме захисних споруд, які можна було б швидко зібрати-розібрати, щоб вони були легкі та міцні водночас, але як такого матеріалу, його досить мало", - пояснює Настя.

За основу взяли обрали пористий алюміній, раніше вже розроблений у КПІ для військових цілей, і далі почали його вдосконалювати.

"Коли оцей матеріал нам показали, його теж хотіли розроблювати як домфірующий елемент - він міг використовуватися при вибухах і все інше - він легкий і гарна міцність", - пояснив завідувач навчально-наукової лабораторії кріогенної техніки фізико-математичного факультету НТУ Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського" Олег Козленко.

Наступним етапом у винахідників став підбір наповнювачів для покращення властивостей алюмінію. А саме - зробити його ще більш легким, пластичним, а головне - міцнішим та надійнішим. Щоб у разі удару його було складніше зруйнувати.

Для цього перебрали кілька матеріалів, матеріал просочували різними полімерами за допомогою екструдера. Це щось на зразок гігантської м'ясорубки.

"Ми використовуємо пористий зразок алюмінію, який до цього отримували у лабораторії, вставляємо у камеру екструдера і далі засипаємо полімер у вигляді гранул, проходить крізь шнек, який як частинка, яка крутиться і створює тиск, під яким полімер проходить до камери, нагрівається і під тиском проходить крізь пористий зразок. І він отримує просочення, ми отримуємо ось такий от зразочок", - каже дослідниця Анастасія Мініцька.

Майже цілий рік тривали спроби, були й помилки. І хоч не з першого разу, але дослідникам все ж вдалося створити матеріал, який вони хотіли.

"Отже, коли розміновують різні території, стикаються із вибухонебезпечними предметами і їх підривають, то цей матеріал може бути корисним, щоб забезпечити додатковий захист людям, які цим займаються, тобто, якщо використовувати поверх бронежилетів, то це зможе значно зменшити травмування особового складу", - пояснює дослідниця студентка.

Як додав Олег Козленко, науковці розробили такий матеріал, що його властивості набагато кращі при меншій масі.

"Для людини, щоб зробити якусь вогневу точку дуже швидко під вогнем противника і щоб маса була, припустимо на 8 людей по 10 кг і щоб це все було 80 кг і воно захищало від куль, то це було б дуже класно", - пояснив він.

Батьки Насті уважно слідкували за тим, як дівчина досліджувала та створювала щось нове. Вони теж науковці й зараз дуже пишаються талановитою донькою.

"Ми розуміємо оскільки науковці, що не все те що ми хочемо, у нас одразу виходить. Ми оцінювали таку можливість. Але ми дуже зраділи, коли зрозуміли, що це виходить", - каже мати дослідниці Наталія Мініцька.

Винахід, у створенні якого брала участь Анастасія, вже подали на патент. Дівчина мріє спробувати його у польових умовах. Якщо буде потрібно - то дослідники його потім допрацюють.