Що мають на увазі, коли вживають подібний вираз і чи завжди за ним стоїть щось сумне? Розбираємось, де беруться автомобільні кладовища і яка з них буває користь.
Про те, чому автомобілі потрапляють на цвинтар, читайте в матеріалі РБК-Україна.
Вражаючі уяву щирого автомобіліста фото з рядами старих машин посеред поля, лісу чи у великому ангарі час від часу з’являються в стрічках новин. Як утворюються такі "експозиції" і що за машини на них спочивають?
Автомобільним цвинтарем найчастіше називають територію, на якій хтось знаходить певну кількість машин, покинутих невідомо коли і невідомо ким. Точніше, будь-який знавець автомобільної справи за кілька хвилин може ідентифікувати і більшість авто, і час, який вони простояли без догляду, і період, коли об’єкт було засновано. Та й з "автором" цього, вибачайте, проекту найчастіше можна розібратись.
Найчастіше подібні знахідки трапляються в США, де, по-перше, є величезні і малозаселені території, і де, по-друге, автомобіль не становить великої цінності для громадян.
Розглянемо історію автомобільного цвинтаря на прикладі типового випадку, який мав місце кілька років тому у в штаті Міссурі. Наприкінці 2021 р. кілька медіа розмістили репортажі із справжнього автомобільного цвинтаря: скупчення покинутих автомобілів, які стояли, рядами і вросип, чомусь посеред лісу. Автомобільні експерти тут же прив’язали їх до часу – 1940-1980-х рр., і до країн випуску – США і Європа. А незабаром розкрилися і інші секрети.
Як не важко зрозуміти, лісу на цій локації півстоліття тому не було, а був величезний неасфальтований майданчик, на якому власник земельної ділянки тримав старі автомобілі – певно, з метою перепродажу і розбирання на запчастини. Нарешті шановний громадянин, досягши поважного віку, вирішив, що автомобілі, запарковані багато років тому у його володіннях, йому більше не потрібні. І через довірену людину оприлюднив фотосесію своєї колекції. З більш-менш цікавого тут – чотиривіконне купе Dodge 1949 року (з рідкісними тепер елементами заводського тюнінгу!), культова Chevrolet Impala 1972 року (причому в кузові купе), седан Oldsmobile 1964 року та вантажний Ford з жаданим у всі часи V8.
Точну адресу (якщо можна так сказати) спочатку не оприлюднювали, щоб першими на місце могли потрапити справді зацікавлені фахівці, готові заплатити за найцікавіші екземпляри реальні гроші.
Чому ніхто не знав про ці машини раніше? Тому що Америка велика, тому що серед машин виріс ліс, а ще тому що від найближчої дороги до цього чи то цвинтаря, чи то музею треба крокувати пішки ще 20 хвилин. Показовий момент – схоже, саме завдяки тому, що з часом автомобілі опинилися у лісі, їх розкрадали по дрібних частинах, а не цілком – витягти американські full-size седани з дикого лісу непросто. Тим більше, що через найбільш фартові машини дерева проросли наскрізь.
Ще один, геть свіжий випадок – 400 автомобілів, знайдених на початку цього року у штаті Луїзіана. Картина схожа: це був майданчик продавця вживаних машин і запчастин, який скуповував собі товар для перепродажу або розбору. Після його смерті комусь з нащадків спало на думку показати покинутий сток напіврозібраних автівок шанувальникам старовини. І справді, між дерев знайшли дещо цікаве: Dodge Charger у рідкісній комплектації з 7,2-літровим V8 на 375 к.с., Dodge Challenger, Plymouth Road Runner та знов таки обов’язкову для таких випадків Chevrolet Impala.
Ще один, менш поширений шлях утворення автомобільного цвинтаря – покинуті та з певної причини забуті склади дилерів. Збанкрутілі дилерські центри у Європі та Америці іноді потрапляють у настільки скрутну ситуацію, що під арешт потрапляє все їхнє майно – у тому числі будівлі автосалону з сусідніми стоковими стоянками. І навіть якщо на період судового провадження і паперової тяганини територія залишається під охороною, час не пощадить машини. Навіть ті з них, які перебувають у приміщенні, з роками іржавіють, втрачають товарний вигляд, а ще виходять з моди і старіють морально. Врешті решт все майно може стати нікому не потрібним, і в залежності від місцевих звичаїв машини стають жертвою вандалів чи просто іржавіють – щоб через півстоліття потрапити у стрічку новин як черговий автомобільний цвинтар.
Звісно, для людини, відданої автомобільній справі, вислів автомобільний цвинтар звучить не дуже оптимістично. Проте насправді кожне відкриття такого сховища може порадувати істориків, реставраторів та колекціонерів старої техніки. Оскільки фактично це склад (так, склад, хоча й з такими собі умовами) історичних автомобілів, на відміну від тисяч їхніх сучасників не утилізованих, а збережених у тому чи іншому вигляді.
При підготовці статті були використані матеріали Autobild та Autocentre.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало, чому пішохід не завжди правий.