Про те, навіщо Володимир Зеленський вийшов з ініціативою про запровадження подвійного громадянства в Україні, чи суперечить його законопроект Конституції, як він може вплинути на діаспору, іноземних добровольців та українських біженців за кордоном і чи ухвалить його Верховна рада – детальніше у матеріалі РБК-Україна.
При написанні матеріалу використовувались дані сайту Верховної ради України, коментарі юриста компанії Nota Group Анни Жакот, завідувача відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Олексія Позняка, президента Київського міжнародного інституту соціології Володимира Паніотто, офрекорд-коментарі співрозмовників у фракції "Слуга народу".
Про надання "всім українцям планети", які захочуть повернутися на історичну батьківщину, українського громадянства президент Володимир Зеленський говорив ще у своїй інавгураційній промові у травні 2019 року. По суті, це означало легалізацію подвійного (множинного) громадянства, що, на думку багатьох правників, могло суперечити Конституції.
За півроку відповідний законопроект Зеленський вніс до Верховної ради. Парламент взявся за нього на початку 2020-го, але до розгляду навіть у першому читанні справа так і не дійшла.
Як пояснюють співрозмовники РБК-Україна у "Слузі народу", тоді за це рішення не назбиралось достатньо голосів в сесійній залі. А частина опозиції ще й звернулась до Конституційного суду за роз'ясненнями положень щодо єдиного громадянства в Україні.
Наступна спроба вирішити питання з подвійним громадянством відбулася наприкінці 2021 року. Цей законопроект до зали ВР теж не встиг потрапити – завадило повномасштабне вторгнення Росії.
Зрештою, у понеділок, 22 січня, у своєму привітанні з нагоди Дня соборності України Зеленський анонсував внесення ще одного, нового законопроекту (№10425), який має офіційно запровадити в Україні множинне громадянство. За словами президента, його ініціатива стосуватиметься насамперед численної української діаспори по всьому світу, а також іноземних добровольців, які зараз захищають Україну від російської агресії.
"Тоді, у 2020-му, це була лише одна з наших ініціатив, яких тоді було дуже багато. А зараз, коли мільйони українців були змушені виїхати, питання актуалізувалося. Плюс це і відповідь на активну паспортизацію, яку Росія значно посилила на окупованих територіях", – каже співрозмовник видання в СН. І визнає, що такий крок зокрема несе і суто символічне значення.
РБК-Україна детально розібрало ключові положення президентського законопроекту. Якщо коротко, його суть зводиться до того, що власникам паспортів інших країн не треба буде від них відмовлятись, щоб стати громадянами України, як це визначено зараз. Але ця норма розповсюджується лише на громадян країн з умовного "білого списку", куди входять всі держави-члени Євросоюзу, а також Велика Британія, Норвегія, Швейцарія, США, Канада та Японія. Наявність конкретного переліку "дружніх країн" відрізняє нинішній президентський законопроект від попередніх аналогів – хоча його концепція не змінилася з 2019-го.
Ще один важливий момент – отримання українцем паспорту країн з "білого списку" вже не буде підставою для втрати українського громадянства, як зараз. Втім, на практиці ця норма ніколи повноцінно не працювала – що й дозволило величезній кількості українців ще до повномасштабної війни отримати угорські, румунські та російські паспорти. Добровільне отримання російського паспорту окремо виділено як підстава для втрати українського (втім, на примусову паспортизацію окупантами це не розповсюджується).
Ключова норма законопроекту – якщо будь-яка людина, окрім українського, має ще якесь громадянство, то у правових стосунках з державою вона визнається лише громадянином України. Це стосується як іноземців, які отримали український паспорт, так і громадян України, котрі отримали громадянство іншої країни. Таким чином, власник українського паспорту повинен виконувати всі передбачені законом обов'язки перед Україною (наприклад, може підпасти під мобілізацію) – і наявність іншого громадянства значення не матиме.
При цьому отримати громадянство іншої країни зможуть українці, котрі постійно проживають тут (якщо, звісно, така можливість надана законами іншої держави). А ось добровільно вийти з українського громадянства (наприклад, щоб позбутися якихось обов'язків перед державою) можна лише тим українцям, які постійно проживають за кордоном, як це передбачено і діючим законодавством.
Під час майбутніх обговорень президентського законопроекту в центрі уваги, як і раніше, буде питання про те, чи не порушує він норму Конституції про наявність в Україні єдиного громадянства. Відмінності у експертних тлумаченнях цього в ефірі єдиного телемарафону визнав і Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець.
На думку юриста компанії Nota Group Анни Жакот, нинішній законопроект відрізняється від попередніх в основному тим, що прибирає колізію щодо конституційних норм. В попередніх ініціативах основна перепона була саме в такій суперечності – норми, які тоді пропонували, вимагали змін Конституції. А у випадку ухвалення нинішнього законопроекту, корективи у Основний закон вносити не буде потрібно, запевняє вона.
"Законопроект №10425 написаний якраз так, щоб обійти цю суперечливість. І за допомогою формулювань уніфікувати законодавство. Законопроект, який пропонує президент, закладає одним із принципів законодавства України про громадянство принцип єдиного громадянства. Він, власне, і ставить на меті, щоб це відповідало 4 статті Конституції. А вона передбачає, що в Україні існує лише одне громадянство – українське", – пояснює фахівець. На думку Жакот, це не буде суперечити закріпленому на законодавчому рівні негативному ставленні до подвійного/множинного громадянства.
За словами юриста Nota Group, існує ризик того, що фактично множинне законодавство в Україні виникне, хоча і не буде так називатися. Але багато що буде залежати від наступних читань та редакцій, бо там можуть бути внесені зміни, зауважує вона.
На думку Жакот, зараз законопроект №10425 хоча й містить певні недоліки та технічні і процесуальні неточності, їх мають виправити в подальших редакціях і при наступних читаннях.
Такі фактори, як існування можливості множинного громадянства, дозволили б людям за кордоном зберігати культурні і ментальні зв'язки з Україною. Тому законодавча ініціатива матиме позитивний вплив в перспективі, висловлює думку в розмові з РБК-Україна Олексій Позняк, кандидат економічних наук, завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України.
"Це свого роду сигнал, що ми як країна не пориваємо зв'язків з нашими співвітчизниками, які виїхали за кордон і проживають там довгий час. Після виїзду вони вже могли набувати громадянство інших країн, а тепер матимуть можливість зберегти для себе і українське, якщо такий законопроект буде прийнятий. Ініціатива розрахована на те, щоб люди відчували: вони в Україні не чужі. І це, звісно, позитивний момент", – вважає експерт.
За даними Держприкордонслужби, від початку повномасштабної війни за кордон виїхали і не повернулися 2,4 мільйони українців. ООН називає значно вищі цифри: там нарахували 6,24 мільйонів українських біженців, які зараз перебувають за кордоном. Втім, Олексій Позняк вважає, що біженці – не "цільова аудиторія" ідеї про множинне громадянство. Бо серед тих, хто виїхав, немає тенденції відмовлятись від українського паспорта.
"Закон розрахований скоріше на довгострокових трудових мігрантів і на представників нашої діаспори, які живуть за кордоном тривалий час. Але не обов'язково захочуть отримувати громадянство саме ті, хто хоче в Україну переїхати. Можливо, хтось із дітей представників діаспори виявить бажання працювати тут після війни. Законопроект має спростити подібні процедури", – підкреслює співрозмовник.
Законопроект №10425 розрахований і на іноземців-добровольців, які зараз служать у Збройних Силах України. "Набуття українського громадянства цікаве було і б частині легіонерів, які наразі захищають Україну. Перш за все – представникам більш економічно бідних країн, ніж багатих. Для них це теж може бути як певний атрибут, який має важливе значення. Але загалом багато буде залежати від того, яка ситуація буде в повоєнній Україні, як буде йти її відродження і відбудова, що буде з економікою", – зауважує Позняк.
Цікаве в ідеї з множинним громадянством те, що навіть при проживанні за кордоном, люди могли б активніше долучатися до всіх процесів, які відбуваються в Україні, вважає президент Київського міжнародного інституту соціології, професор Києво-Могилянської академії Володимир Паніотто.
"Хтось працюватиме в Україні дистанційно, хтось буде надсилати гроші. Чиїсь діти захочуть вчитися в українських університетах. Але так чи інакше вони зможуть впливати на вигідні Україні процеси за кордоном. Висувати ініціативи, впливати на місцеву громадську думку там, де вони живуть. Так вже роблять українці в Канаді, в Німеччині. Там українці потужно впливають на рішення, які приймають ці держави. Власники українських паспортів просуватимуть за кордоном наші інтереси", – вважає він.
Але соціолог переконаний, що демографічну кризу, яка виникла в Україні через війну, такий закон не вирішить.
"Навряд чи будуть повертатися в таких масштабах, щоб цю проблему вирішити. Кожен наступний місяць війни нам не на користь. З квітня 2022 до квітня 2023 року, тобто за рік, в Україну готові були точно повернутися 75% українців. Пізніше таких було тільки 50%. Тобто щонайменше половина не повернеться. Але все одно громадянство дозволить зберегти з Україною зв'язки. Тому в стратегічній площині це однозначно буде корисним", – каже Паніотто.
За словами співрозмовника РБК-Україна у "Слузі народу", ключові задачі законопроекту – активніше залучити українську діаспору до допомоги і відновлення України, а також сформувати чисте правове поле для біпатридів, які вже отримали інше громадянство – щоб їм не треба було приховувати цей факт від держави Україна.
А на перспективу для них планується ще й створити особливий режим інвестування в Україну, в рамках поствоєнного відновлення, умовний "статус напіврезидента".
"Загальна ціль – щоб наша діаспора стала такою ж впливовою, як, скажімо, ірландська чи вірменська", – каже співрозмовник.
Втім, на практиці до цього ще дуже довгий шлях. Перший етап – проходження законопроекту через Верховну раду, яке, за словами джерел РБК-Україна, буде доволі непростим. Зокрема, опозиція, як і чотири роки тому, активно педалюватиме тему порушення законопроектом норм Конституції щодо єдиного громадянства. Очевидно, на перше читання голоси в сесійній залі знайдуться, а для остаточного ухвалення законопроекту їх треба буде дуже інтенсивно шукати. Тож, попри невідкладний статус законопроекту, строки його кінцевого ухвалення поки незрозумілі.