Чому Азербайджан зберігає контакти з Росією: думка експерта

Азербайджанський конфліктолог, керівник Департаменту конфліктології та міграції Інституту миру та демократії (Нідерланди) Аріф Юнусов вважає, що у довгій перспективі збереження контактів із Росією пов'язане з намаганням Алієва зберегти політичну владу в Азербайджані. Подібно тому, як це сталося із Білоруссю та Лукашенком.

За його словами, Алієв та Путін - обоє авторитарні лідери та близькі один одному психологічно. До того ж Путін, на відміну від західних країн, не говорить про необхідність демократичних реформ в Азербайджані

"Карабаська ейфорія пройшла, зараз уже 2024-й рік і на порядку денному багато речей, пов'язаних із соціально-економічною ситуацією. А у нас жахлива корупція та монополія", - зазначив Юнусов.

Водночас аналітик з питань Південного Кавказу Польського інституту міжнародних відносин Войцех Войтасевич оцінює нинішні позиції Алієва всередині країни як досить міцні.

"Коли ми подивимося на внутрішню політику Алієва, ми побачимо, що він такий сильний, що зараз арештує майже всіх своїх супротивників. В Азербайджані майже немає офіційної опозиції, але навіть щодо журналістів, науковців, активістів тощо. Майже кожного місяця за останній рік відбуваються нові хвилі арештів, - сказав він.

Експерт нагадав, що на парламентських виборах 1 вересня президентська партія "Новий Азербайджан" завоювала 68 зі 125 місць. Ще 44 мандати самовисуванці, які дотримуються провладної позиції. А в лютому цього року Ільхам Алієв вп'яте переобрався президентом із результатом 93,3% голосів.

За словами аналітика, все це не відміняє різного роду "чорних лебедів". Як показує практика, в країнах на кшталт Азербайджану революційна ситуація виникає переважно не через економічні труднощі. Вона настає коли після економічного росту з'являється середній клас, який до кінця не може реалізувати свої політичні та економічні свободи, адже вся влада належить старій політичній еліті.

З боку західних країн регулярно звучить критика на адресу Азербайджану щодо порушення прав людини та стану демократії. У січні цього року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила рішення не затверджувати повноваження делегації Азербайджану. Цей суто формальний крок перетворився на політичний сигнал незадоволення в Європі діями Баку, особливо на територіях Карабаху. У відповідь в Баку заявили, що самі йдуть з асамблеї.

Також час від часу у США та Євросоюзі з'являються ідеї запровадити санкції проти окремих азербайджанських політиків і чиновників. Приміром, у квітні цього року відповідний законопроект зареєстровано у Конгресі США. Він передбачає санкції проти понад 40 осіб нібито причетних до порушень прав людини. Втім, поки що законопроект слугує радше знаряддям політичного тиску.

Принаймні поки що для країн Євросоюзу можливість отримувати газ з Азербайджану переважає стурбованість правами людини.

"Алієву не подобається позиція Франції, яка підтримує Вірменію. Але, з іншого боку, він дуже добре знає, що зараз, коли Євросоюз наклав санкції на Росію, коли вирішив не імпортувати нафту та газ із Російської Федерації, їм просто треба отримати інші джерела. Одним із цих джерел є Азербайджан, коли ми говоримо про нафту та газ", - зазначив Войтасевич.