Багато українців, хто бував у Східній Європі, певно задавались питанням: чому там громадяни заробляють іноді в рази більше, а ціни на продукти харчування і непродовольчі товари часом нижчі, ніж в Україні. Українцям же влада десятиліттями розповідала, що підвищення рівня зарплат автоматично потягне за собою інфляцію, тому купівельна спроможність українців навряд чи суттєво зміниться.
Чи так це насправді – РБК-Україна звернулось за роз’ясненнями до економістів та представників бізнесу.
Зміст
Закон попиту і пропозиції діє не лише в країнах з ринковою економікою, але й у всьому світі – навіть у Північній Кореї та колишньому Радянському Союзі. Чи були би ціни в Європі нижчі, ніж в Україні, якби у нас не було війни? Були би, упевнений професор Київської школи економіки, президент CFO Club Ukraine Михайло Колісник.
Що відбувається зараз в Європі? На хвилі війни туди виїхали мільйони українців. Частина з них влаштувалась на роботу. Тож в країнах Європи зараз надлишок пропозиції робочої сили. При цьому попит на товари і послуги виріс не так суттєво. В результаті, ринкові ціни починають знижуватись.
Тим часом в Україні все відбувається з точністю до навпаки. Пропозиція стискається – фірми закриваються, магазини зачиняються, людей на роботу знайти важко, але ціни ростуть.
Для прикладу візьмемо Польщу. У Польщі конкурентоздатна розвинена економіка, менш зарегульована, ніж в Україні. Як результат – пропозиція товарів і послуг вища, ніж в Україні. А, значить, – ціни нижчі. При вищому платоспроможному попиті.
При таких цінах люди мають можливість купляти більше благ, стають багатші в ціновому плані. Але оскільки зростає продуктивність праці, тобто збільшується пропозиція товарів, то навіть підняття зарплат не призводить до росту цін.
Важливо розуміти, що підняття зарплат призводить до росту цін, якщо пропозиція не зростає на тлі росту попиту.
Підсумовуючи: якщо пропозиція зростає, і зростає швидше, ніж росте попит, то ціни падають. В Польщі саме такі процеси і відбуваються.
В Україні ж часто чуємо такий наратив: якщо підняти людям зарплати, то ціни обов’язково зростуть. "Тут мається на увазі припущення, яке замовчується. Воно полягає в тому, що бізнесу в Україні не дадуть розвиватися. І пропозиція не зросте. В такому випадку, очевидно, зростуть ціни. Бо люди будуть здатні купити більше товарів, але їх буде недостатня кількість", – пояснює Михайло Колісник.
В Польщі краще розвинений ринок капіталу – як банківський, так і фондовий. Поляки дуже хочуть бути впливовим світовим центром бізнесу – Варшавську біржу вони плекають як своє дитя. У них давно впроваджена пенсійна реформа, а, значить, існують пенсійні накопичення населення. Це своєю чергою означає, що частину грошей люди не витрачають, а відкладають на пенсію. А якщо так – то попит падає. Відповідно, ціни – зменшуються.
"Інший позитивний ефект полягає в тому, що якщо ти любиш свою "домашню" біржу, якщо ти робиш усе можливе для побудови розвиненого фондового ринку, то цей ринок забезпечить широкі альтернативні джерела дешевого капіталу для економіки. Це означає, що європейський бізнес для власного розвитку може розраховувати на ринок капіталу", – пояснює Михайло Колісник.
В яких умовах тим часом знаходиться український бізнес? Кредити дорогі, тож бізнес для подальшого розвитку змушений накопичувати гроші з продажу продукції. Це означає, що більшість бізнесів змушені встановлювати на свої товари і послуги вищі ціни, ніж, до прикладу, в тій таки Польщі.
Наступний фактор ціноутворення – наявність довготермінових проектів. Сама їх наявність передбачає, що бізнес може собі дозволити не починати справу "в гаражі", а інвестувати в довгострокові проекти з окупністю 5-7-10 років. Цьому сприяє ринок капіталу. В Україні ж за відсутності розвиненого ринку капіталу таке дозволити собі може лише великий бізнес, який має накопичений капітал і готовий інвестувати власні кошти.
Наявність довгострокових проектів забезпечує розвиток економіки і призводить до росту зарплат через зростання продуктивності праці. Чому так? Тому що, до прикладу, збирання дронів "у гаражі" або ж виробництво його на високотехнологічній лінії великого заводу передбачає велику різницю в продуктивності праці. Одна справа – збирати, наприклад, один дрон на тиждень, інша – десять дронів на день. Відповідно – і зарплата різна.
Тобто наявність довгострокових проектів приводить до росту суспільної продуктивності праці, що позитивно впливає на ріст зарплат.
"Економістів в Україні вчать так: ріст продуктивності праці повинен випереджувати ріст зарплат. В Україні ж ріст зарплат має інфляційну природу, без збільшення продуктивності. А в деяких випадках ріст зарплат супроводжується ще й зменшенням продуктивності", - розказує Михайло Колісник.
Єдине, що незначною мірою зараз позитивно впливає на зростання продуктивності праці і ріст ВВП, - це оборонні проекти.
Наступний фактор ціноутворення – частина галузей за кордоном є дотаційними. При цьому для зовнішніх конкурентів часто встановлюють законодавчі обмеження – квоти. Як це, наприклад, відбувається з продукцією українських агровиробників на європейському ринку.
Навіть якщо подібних законодавчих обмежень немає, то ніхто не обіцяв українським виробникам відсутність конкуренції. Тож вихід на європейські ринок – справа не легка. Таким чином, ті ж таки польські агровиробники мають можливість виробляти більше продукції не лише завдяки вищій продуктивності праці, а й завдяки державним дотаціям. Все це сприяє зниженню цін на продукцію.
"Якщо говорити про європейський сектор товарів широкого вжитку, то від початку виробництво базується на більш дешевій продукції. Відповідно, це визначає ціни на кінцеву продукцію", - пояснює співрозмовник РБК-Україна.
Натомість в Україні маємо додаткове неявне оподаткування бізнесу, пов’язане з корумпованістю державного апарату. Ці витрати бізнесу згодом закладаються в ціну товарів. Крім того, монополізм у сфері виробництва також створює передумови для більш високого рівня цін. В той час як вищий рівень конкуренції, більш сприятливе бізнес середовище в Європі (в тому числі через відсутність війни) призводить в результаті до зниження кінцевих цін.
А ще треба враховувати, що через війну і руйнування виробництв збільшилась частка імпортної продукції, яку споживають українці. На тлі девальвації гривні це, відповідно, обумовлює ріст споживчих цін.
Низькі ціни в Європі можуть бути пояснені більш ефективним використанням ресурсів, економією масштабу, конкуренцією на ринку та розвинутими логістичними системами, що дозволяють знизити витрати на виробництво та постачання товарів і послуг.
Саме недосконалі умови для українських виробників зумовлюють високі ціни на продукцію, стверджує президент Українського союзу промисловців і підприємців, голова Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану Анатолій Кінах.
Перша і найголовніша наразі проблема України – це повномасштабна війна. Воєнні ризики, безумовно, закладаються в стратегії підприємств та їхні видатки. Дії агресора найбільше завдали шкоди агропромисловому сектору, інфраструктурі, хімічній галузі, металургам, сфері видобутку корисних копалин.
Заміновані поля, заблокований до середини 2023 року морський коридор, складна логістика на західному кордоні – все це призвело до здорожчання собівартості українського зерна, кукурудзи тощо. Своєю чергою це вплинуло й на собівартість переробки. Крім того, значна частина виробничого устаткування імпортується. Факторами збільшення собівартості виробництва є значний фізичний та моральний знос основних фондів підприємств, енергоємність ВВП.
Масштабність виробництва – ще одна причина відносно низьких цін в країнах Європи, адже що більші об’єми виробництва, то меншою є собівартість однієї одиниці товару (послуги). На цьому тлі український бізнес часто не може похвалитися масштабами виробництва, адже можливості на внутрішньому ринку досі обмежені, зокрема є труднощі з експортом. Завантаженість виробничих потужностей в Україні складає в середньому 45%.
"Ще одним вагомим негативним фактором є постійні спроби "витиснути" більше податків із бізнесу, складне фіскальне адміністрування. Близько 20 органів в Україні контролюють, наглядають чи перевіряють підприємництво, тоді як в Польщі твій державний податковий консультант підкаже, як легально організувати зменшення фіскального тиску на компанію", - говорить Анатолій Кінах.
Серед податкових факторів, які впливають на ціни, і зокрема вартість продуктів харчування, слід згадати і ставки податків. Так, нагадує керівник аналітичного напряму мережі "АНТС" Ілля Несходовський, в той час як в Україні ставка ПДВ на продукти харчування складає 20%, в багатьох країнах Європи вона знаходиться в діапазоні від 5 до 12%. Це, безумовно, впливає на кінцеву ціну товарів.
Не останню роль у ціноутворенні відіграє навіть фактор геополітики. Наприклад, членство Польщі в ЄС надає їй величезні переваги – Брюссель виділяє значні кошти на дотації польським фермерам, ЄБРР і приватні фонди інвестують в логістику та інфраструктуру. Більше інвестицій означає оптимізацію і підвищення ефективності виробництва. В результаті – нижчі затрати виробників і ціни для кінцевих споживачів.