Репортаж РБК-Україна з Ужгорода – як війна змінила Закарпаття, чому там зросли ціни на оренду житла та як місцеві знаходять спільну мову з переселенцями зі Сходу.
З початком повномасштабної війни, розв’язаної Росією проти України, в життя українців прийшло чимало змін. Одна з них – введення комендантської години. Але Закарпаттю вдалося уникнути таких обмежень в умовах війни.
Як живе єдина "необмежена" область України, чи впливає відсутність комендантської години на ставлення закарпатців до війни, чому з повномасштабним вторгненням Ужгород став одним з найдорожчих міст країни, як Закарпаття приймає переселенців та чи грішать жителі прикордонного регіону незаконним виїздом за кордон завдяки "угорському корінню" – у відеорепортажі РБК-Україна з Закарпатської області.
Золота оренда
Ще з початком війни на Донбасі у 2014 році в найменший обласний центр України, населення якого становить трохи більш як сто тисяч людей, почали переїжджати цивільні українці з Донецької та Луганської областей.
Від 24 лютого 2022 року кількість переселенців в Ужгороді зросла в рази – вгору злетіли й ціни на оренду житла. Через відсутність попиту до 2014 року і відносно маленьку площу міста пропозицій з 1-кімнатними квартирами в Ужгороді майже немає. Ціна на них стартує в середньому від 500 доларів (близько 20 тисяч гривень).
Поспілкувавшись з ріелторами, домовляємося про перегляд 3-кімнатної квартири. За таку оселю на околиці міста з косметичним ремонтом просять 700 доларів. На питання, чому так дорого і у валюті, відповідають, що власники віддають перевагу доларам і євро, а Ужгород завжди був дороговартісним містом. Війна ж начебто лише посилила тенденцію. Водночас самі ріелторські компанії також вимагають оплату своїх послуг іноземною валютою, але деяким орендодавцям готові йти на поступки.
Експертка з нерухомості Вікторія Берещак пояснює, що найголовніша причина подорожчання оренди в 2-4 рази – величезний попит через бажання українців про всяк випадок бути ближчими до кордону.
"Ужгород добряче піднабрав соціального капіталу, починаючи з 24 лютого. Піднабрав людей з грошима. Тобто тих, хто раніше жив в центральній Україні, зокрема, в Києві. І таким чином власники відчули, що вони можуть з обмеженою пропозицією грати на підвищення цін, як їм заманеться. І незважаючи на те, що у Львові, Тернополі, в Івано-Франківську подекуди ціни вирівнялись, і, до речі, міська влада для цього робила чимало, в Ужгороді цього практично не сталось", – зазначає Вікторія.
Хочеш безкоштовний прихисток? Працюй
Станом на листопад 2022 року на Закарпатті офіційно зареєстровано понад 150 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Чимало з них виїхали зі своїх населених пунктів без копійки в кишені і не мають змоги винаймати дороговартісне житло та одразу знайти роботу. Тому в Ужгороді та області налічуються десятки благодійних фондів та організацій, хабів та шелтерів для переселенців.
Як зазначає директорка ГО "Неємія" Тетяна Мачабелі, з початку повномасштабної війни десятки тисяч внутрішньо переміщених осіб з різних куточків України отримали на Закарпатті не лише безкоштовний прихисток, гуманітарку, а й роботу. Область не лише надавала допомогу, а й отримала у відповідь фахових спеціалістів, які успішно поповнюють бюджет як окремих громад Закарпаття, так і всієї України.
Проте Тетяна попереджає, що прикордонний регіон ніколи не хвалився високими заробітками – закарпатці переважно заробляють сезонно за кордоном і звикли жити скромно. А високі ж ціни на життя і житло – "провина" приїжджих людей з великим капіталом.
"Ціни формує що? Ринок. І все залежить від акторів ринку. У нас був місцевий ринок до цього. А з війною переміщення відбулося населення і можна сказати – ринку, капіталу сюди, до нашого краю. Ми знаємо історії, що дуже багато у нас нерухомості було закуплено саме тими людьми, які приїхали з великим капіталом. І вони почали формувати певні ціни на ринку нерухомості. Я знаю, що наші місцеві жителі, більшість, відкривали свої домівки безкоштовно", — запевняє директорка громадської організації "Неємія".
Фото: директорка ГО "Неємія" Тетяна Мачабелі
Закарпаття для бізнесу
В Україні зареєстровано більше одного мільйона підприємців. І складно уявити, скільки з них втратили бізнес через війну. Задля порятунку підприємств під час збройних конфліктів поширеним стає процес релокації – переміщення бізнесу в безпечніше місце. Здавалося б, Ужгород міг би стати для цього ідеальним містом.
Але відкрити офлайн-магазин чи заклад в найменшому обласному центрі України не так вже й просто, зазначає переселенець з Краматорська і власник магазину автозапчастин Ілля Гризодуб. Одна з причин очевидна – дорога оренда приміщення. Друга – відсутність попиту, адже закарпатці з підозрою ставляться до приїжджих й з більшою довірою купують необхідні товари у місцевих і перевірених підприємців.
Водночас харків’янка Марія Капінус, яка разом з чоловіком відкрила в Ужгороді кондитерський цех, запевняє, що це місто чудово підходить для відкриття бізнесу – зручно переміщатись без заторів, легко знайти партнерів, які розповсюджуватимуть ваш товар, простіше стати впізнаваними серед містян і швидко вийти у прибуток. Хоча й Марія погоджується з думкою про неаргументовано високу вартість оренди та інколи зверхнє ставлення місцевих.
Фото: харків’янка Марія Капінус
"Орендодавець нам ще декілька разів підвищував ціни. Тому ми вже якось домовлялися, що, вибачте, але у нас є певний контракт і ми не можемо, давайте якось порозуміємось, бо це вже, вибачте, але недобра якась ситуація. Ми тут намагаємося усіма силами, а ви ніяк не йдете назустріч", – розповідає Марія.
Необмежене життя в умовах війни
Коли в інших областях у період війни з настанням ночі вулиці порожніють, а вивіски закладів вимикаються, в Ужгороді життя триває 24/7 без будь-яких обмежень. Жителі усього Закарпаття можуть вільно пересуватися вулицями в будь-який час, цілодобово працюють аптеки, супермаркети, квіткові магазини, таксі та заклади харчування. Бари і ресторани відкриті в середньому до третьої години ночі, там дозволяється не лише перекусити, а й випити. Можна усе, якщо в рамках закону.
Попри відсутність комендантської години в Ужгороді жодних танців і гучних вечірок в нічних клубах. А у небагаточисельних барах публіки не так вже і багато. Закарпатці не охочі до публічних нічних розваг. Війна відчувається і тут: повітряними тривогами, відключенням світла і відсутністю безтурботності в повітрі.
Неідеальне Закарпаття для ідеальних закарпатців
Пункт пропуску Вишнє-Німецьке знаходиться за п’ять кілометрів від Ужгорода. В будній день, близько 13:00 в черзі на виїзд з України – понад півсотні автомобілів. В черзі на перетин кордону – переважно місцеві чоловіки. Здається, що відсутність комендантської години не зменшує кількість охочих виїхати з країни.
У зв'язку з воєнним станом та загальною мобілізацією, в Україні діє заборона на виїзд чоловіків віком від 18 до 60 років. Виняток: чоловіки, зняті з військового обліку, тимчасово непридатні до військової служби, багатодітні батьки, батьки-одинаки, чоловіки з інвалідністю, супроводжуючі осіб з інвалідністю, волонтери та ті, хто мають робочу необхідність та спеціальний дозвіл.
Чи усі закарпатці, які покидають Україну, мають на це офіційний дозвіл? Питання риторичне.
Два громадянства, дві пенсії і вільний перетин кордону
На Закарпатті проживає понад 150 тисяч угорців. І хоч офіційно про це не говорять, чимало з них мають подвійне громадянство, про що без зайвої скромності говорять самі закарпатці. В Україні це заборонено законом, але за словами місцевих, наявність двох паспортів дозволяє етнічним угорцям в Україні отримувати не лише українські пенсії чи соціальні виплати, а й значно вищі угорські. А найголовніше, що в умовах війни чоловіки з угорськими паспортами можуть вільно виїхати за кордон і уникнути мобілізації.
Як до цього ставляться закарпатці, які не мають таких привілеїв? З розумінням, кажуть, що в складні часи усі виживають, як можуть.
"Вони є угорцями і їм не складно було мову здати, екзамен, отримати паспорт. І тим більше, навіть пенсію отримувати угорську. Тобто є матеріальні посули певні. І не таку пенсію як тут у нас, а набагато вищу. Для простої людини якось немає якихось механізмів у правовому полі, щоб лишити людину громадянства України, чесно кажучи. Вони мають два громадянства, користуються і тим, і тим", – пояснюють РБК-Україна місцеві жителі.
***
Ужгород – чудове місто з привітними людьми, які в разі потреби готові простягнути руку допомоги, з розміреним і неквапливим життям та дуже смачною кухнею. Але на противагу – інколи зверхнє ставлення до переселенців, захмарні ціни на оренду і бажання поставити власну вигоду вище закону та правил. Можливо, комусь ці недоліки здаватимуться несуттєвими, але коли Україна веде війну з зовнішнім ворогом, всередині країни люди не мають права ділити один одного на схід та захід, північ та південь. Допоки ж це відбуватиметься, українське суспільство, крім зовнішнього, буде мати значно небезпечнішого ворога всередині. І жоден Himars чи Patriot не зможе йому завадити.