На захисті неба. Як мобільні вогневі групи ППО збивають російські дрони та ракети

За понад два роки повномасштабної війни українським силам ППО довелося навчитися речам, які до них не робив ніхто у світі. Бо ніхто раніше не стикався у своєму небі з такою кількістю далекобійних ракет та дронів. Попри досвід та вміння військових, Україні конче не вистачає ракет до систем ППО, яких, до речі, теж недостатньо для закриття неба над країною.

Щоб посилити захист від ворожої зброю, в Україні активно працюють мобільні вогневі групи. РБК-Україна провело день з одним з таких підрозділів. Більше – у репортажі нижче.

ППО на варті

Як тільки лунає сигнал повітряної загрози, на варту виходять захисники неба. Мобільна вогнева група за сигналом оперативно виїжджає на необхідну позицію та швидко розгортає комплекс для перехоплення і знищення ворожих об'єктів.

Швидкість тут грає величезну роль, адже саме від роботи цих хлопців залежить безпека українців. Ми чуємо у ранкових звітах – силами ППО було знищено ворожі цілі, а за цим стоїть величезний професіоналізм оборонців.

Доки йдуть приготування, командир взводу мобільно-вогневих груп "Чужий" розповідає, що вогнева група забезпечена ПЗРК, стрілецькою зброєю, КАНІКом, Браунінгом та М-75. Для кожного виду цілей може застосовуватись різна зброя.

"ПЗРК, на мій погляд, найефективніший. По "шахедах" ми працюємо стрілецькою зброєю. Ми намагаємося вражати всі повітряні цілі, але по "шахедах" – це "Браунінг", кулемети".

Радіолокаційні війська попереджають військових заздалегідь – так у них є час, щоб підготуватись для ураження цілі, а потім, як кажуть бійці, "нічого складного".

"Акустичне і візуальне спостереження. Ми ведемо спостереження за сектором своєї відповідальності. Як тільки ми бачимо якусь ціль, чуємо – ми спрямовуємо зброю в тому напрямку і намагаємося її вразити", – каже він.

"До бою готовий!" - на зенітній установці завершились приготування і тепер групі залишилось очікувати вказівок, аби відкрити вогонь у разі потрапляння ворожого об'єкта у зону відповідальності.

Оборона неба – досить скрупульозний процес, який залежить від багатьох людей і злагодженої роботи спостерігачів-навідників та операторів. Кожна дія має бути здійснена з максимальною точністю, адже від цього залежить чи вдасться відбити атаку.

Все починається із сигналу від радіолокаційних військ. Вони перші знають про ворожі цілі і передають командиру вогневої групи. Далі – потрібно зробити розрахунок. Бійці показують свій саморобний пристрій – азимутальне коло, і з посмішкою зізнаються, що хоч він і на перший погляд простий - проте дуже ефективний.

"Азимутальне коло необхідне для того, щоб правильно виявити ціль. Коли ми отримуємо команду, наприклад, що летить по азимуту 30, під кутом на 90 чи на 120, ми одразу орієнтуємося. І відповідно, помічник або водій дає команду стрілку, куди йому як направити, де вражати ціль", – каже один з бійців.

Коли дають команду готовності, навідник сідає за установку, яка починає обертатися навколо себе. Він уважно дивиться в небо на 360 градусів, не роблячи ані руху.

Навідники – це очі цілої групи, особливо у нічний час. Адже вночі знайти ціль набагато важче. Тут потрібно орієнтуватись не лише на координати, а й спершу акустично визначити де рухається шахед чи ракета, потім за допомогою прожектора освітлити її, аби стрільці змогли знищити ціль. Зізнаються, що вночі дуже важко і відчувають ще більшу відповідальність, аби захистити Україну від терористів.

"Вдень наводити легше. Вночі спочатку чуєш акустично, направляєш і ловиш контакт з ворогом", – каже воїн "Скала", який показує прибор для спостереження, схожий на великий бінокль.

Вночі спостерігачі пускають в небо великий світлий промінь – він підсвічує чорне небо, на тлі якого летить "шахед". Він схожий на велику білу комаху і промінь його викриває, починається стрільба. Кілька секунд – вибух і іранська "пташка" падає на землю.

Оператор крупнокаліберного кулемету демонструє свою зброю, помічаємо в нього на шевроні позивний "Фартовий" – мабуть, його дали через гарну вдачу у бойовій роботі. Але лише на фарт тут опиратись не можна. Вогонь відкривають ще до того, як шахед підлетить в сектор, так збільшується вірогідність влучення. Росіяни намагаються зробити все можливе, аби цілі дістались мети та постійно змінюють тактику.

"Вони спочатку йшли на низьких висотах, зараз піднімаються трохи вище, щоб ускладнити нам роботу, але поки що ми справляємося з цією задачею".

Для військ ППО дуже важлива швидкість. Коли радіолокаційна розвідка повідомляє про цілі, рахунок йде на хвилини, особливо якщо це ракета. Те, що військові педантично описують в інструкціях як власні дії, на ділі відбувається за мить.

"Мобільна група виїжджає на позицію, заряжаємося, зводимо і шукаємо ціль у повітрі. Навідник дає трасером нам вказівки і ми рухаємось", – каже один з бійців.

Найчастіше ППО працюють на попередження, тобто стріляють перед ціллю, а не ведуть її. Але буває різне.

Командир взводу мобільно вогневих груп "Чужий" розповідає, що цілі в росіян завжди змінюються. За спостереженнями атака від атаки відрізняється тим, що подекуди спрямована як терористична, щоб вразити цивільні об'єкти, а деякі атаки цілеспрямовані на об'єкти критичної інфраструктури. Тому роботи поки що вистачає.

Мобільна вогнева група захищає небо із початку повномасштабної війни. З перших днів оборонці вже достатньо ефективно працювали і це підтверджується кількістю збитих цілей. Сьогодні кількість збитих цілей зменшилась – попри те, що українські військові протиповітряної оборони, навпаки, з кожним разом стають все більш досвідченими, а їхні дії досконалими.

Через велику паузу в поставках зброї і боєприпасів інколи елементарно нічим збивати. Росіяни змогли знищити Трипільську ТЕС через те, що в якийсь момент у сил ППО закінчились ракети. Тому вкрай важливо сьогодні мати не тільки ту зброю, завдяки якій воїни боронять українську землю, а й ту, яка допомагає боронити українське небо.