Скільки триватиме навчання українських пілотів на F-16, коли ці винищувачі можуть почати захищати наше небо, чи можливі нові обстріли енергетики восени і як Україна готується відбивати російські атаки – в інтерв'ю РБК-Україна розповів речник Командування Повітряних сил ЗСУ, полковник Юрій Ігнат.
Західні партнери нарешті дали згоду на початок навчання українських пілотів на F-16. Ці винищувачі мають суттєво посилити вітчизняний авіапарк і в перспективі допомогти встановити перевагу в повітрі над окупованими територіями. Крім того, вони мають закрити наше небо від ворожих ракет та дронів разом з іншими наземними комплексами ППО, більшість з яких в перспективі складатимуть західні системи.
Україна розраховує отримати ще більше таких систем до кінця цього року, щоб захистити нашу енергетичну інфраструктуру від можливої атаки восени та взимку, пояснює речник Командування Повітряних сил Юрій Ігнат. В інтерв'ю РБК-Україна він розповів про те, скільки може тривати навчання на F-16, які переваги цих винищувачів і як буде посилюватися українська ППО.
– Президент США Джо Байден схвалив навчання наших пілотів на винищувачах F-16. Якими будуть терміни навчання?
– Чергове рішення Сполучених Штатів щодо того, що вони сприятимуть перенавчанню наших пілотів на цей літак – це ще одне історичне рішення. Йому передувало інше рішення, яке було прийнято в Білому домі про те, що США як виробник F-16 не проти передачі цього багатоцільового винищувача іншими країнами (Данією, Нідерландами та іншими) Україні. Ми знаємо, що ці країни хочуть перейти на більш сучасний тип винищувача – F-35.
Наші льотчики уже готуються до навчання, вони вже два місяці, мабуть, очікували цього рішення про виїзд в якусь з країн, де буде проводитись навчання. Зараз працюють наші фахівці на різних майданчиках в рамках авіаційної коаліції, і де буде прийнято рішення – там будуть і навчатись. Можливо, це будуть різні бази для того, щоб якнайшвидше пройти цей процес. Тому що пропускна здатність бази теж не безмежна. Є певна кількість тренажерів, інструкторів, навчальних літаків тощо.
Інша категорія військовослужбовців – молоді пілоти, можливо, надалі навіть і курсанти, пілоти, які не мають льотної практики – для них буде вже більш довгострокове навчання. Це базова підготовка, наземна, англійська мова, навчання на легкомоторному літаку, реактивному літаку і далі з переходом вже на винищувач. Ця програма зможе розвиватися з року в рік, і нові й нові фахівці будуть далі поступати, адже програма переозброєння на літак "натівського" зразка не робиться за півроку.
За півроку можна підготувати декілька ескадрилей цих винищувачів для виконання поточних завдань, які нам дуже потрібно виконувати вже сьогодні – звільняти наші території, допомагати наземним військам і основне – завойовувати перевагу в повітрі. Плюс, є багато інших завдань, такі як захист від ракет та дронів, від ракетного тероризму росіян всередині нашої країни. У цьому F-16 може нам допомогти.
– А коли розпочинається навчання?
– Графіки є різні. Сполучені Штати заявили, що орієнтовно через декілька тижнів. Після саміту у Вільнюсі анонсувалося, що це може відбутись наприкінці літа. Кінець літа – це кінець серпня. Якщо це відбудеться швидше, як про це заявили Сполучені Штати – то це можна тільки вітати. Адже зараз працює багато наших фахівців від Повітряних сил, консультуються з партнерами і визначають куди саме, які країни нададуть ці майданчики. Оскільки крім пілотів, потрібно ще й інженерів готувати і інших фахівців, які будуть обслуговувати цю техніку.
– Найкоротший курс, який необхідний для того, щоб наші пілоти могли якнайшвидше виконувати бойові завдання у найближчому майбутньому, складає шість місяців?
– Це шість місяців, можливо, навіть і менше. Коли ми відправляли двох наших пілотів в Сполучені Штати, в Арізону, там вони проходили тестування на тренажерах, на симуляторах. І наші американські партнери визначали, що вони можуть, як можуть реагувати на різні ситуації в повітрі, як вони швидко схоплюють матеріал, яка від них йде віддача, і зробили висновки, що, можливо, їм потрібно буде й менше часу. Повітряні сили Збройних Сил України заявляли про півроку, а наші колеги сказали, що, можливо, вийде вкластись і в чотири місяці.
Але не хочеться зараз когось "годувати" тими новинами, які б нам хотілось чути. Дочекаємося, коли це буде відбуватися на практиці. Тому що дуже важлива первинна підготовка, для пілотів це спочатку і тренажери, і симулятори. Потім польоти з інструктором, потім самостійні польоти вже на літаку, а потім тактичне застосування цього літака. І найголовніше – що цей літак повинен воювати, а не просто літати, йдеться про застосування озброєння. Арсенал озброєння у F-16 надзвичайно широкий – це десятки і десятки одиниць різних дуже ефективних авіаційних крилатих високоточних ракет, бомб тощо. Все це треба освоїти. Все це озброєння повинні освоїти не лише пілоти, але і іноземні фахівці – інженери. Це все важливі речі. Тут помилок не повинно бути.
– А коли ми можемо все ж таки розраховувати, що перші ескадрильї і перші винищувачі з'являться в нас в Україні і вже почнуть виконувати бойові завдання?
– Це ніхто вам не скаже, тому що це буде дуже не точна інформація. Ми говоримо про те, що, ймовірно, з навчанням пілотів буде паралельно проводитись передача літаків. Я не кажу, що це буде точно. Я про це не знаю. Є обмежене коло осіб, які, можливо, знають приблизні дати. Але буде відбуватись передача і технічної документації, і механізмів.
Тому що одна річ – це просто передати літак, і інша – як він буде обслуговуватись, на якій базі. Нам ще потрібно для нього сервісне обслуговування. Західні винищувачі потребують до себе більше уваги. Можливо, це обслуговування буде проводитися в європейських країнах НАТО – це теж все проговорюється. Тому не можна назвати точні терміни, але ми очікуємо, що вони будуть більш стислі. І якщо це буде хоча б одна ескадрилья на початку – це вже буде добре, це вже те, що зможе прикривати ті чи інші напрямки і, відповідно, виконувати ті завдання, про які я вже не раз говорив.
Коли з'являється якийсь новий тип озброєння, наприклад, перші танки – воно пішло своїм ходом і арсенал поповнюється. Хоча, звичайно, є і втрати. Так само і засоби протиповітряної оборони. Наприклад, надійшли перші системи NASAMS. Тепер вона в нас не одна – вже більше. Так і з Iris-T, і з Patriot. Так же буде і з F-16. Головне, щоби перші винищувачі зайшли і далі з кожним місяцем їхня кількість, можливо, буде зростати.
Дискусії про якісь інші літаки сьогодні, тим паче, які не можуть працювати по повітрю або, навпаки, працюють по повітрю, але не можуть працювати по землі, або ще різні варіанти, які просто підприємства країни-виробника фізично не зможуть виготовити в перші десять років – є безпідставними і шкідливими для нас. Тому що вже визначено цей тип, ми розуміємо, що нам треба вже і зараз, ми не маємо часу чекати. Нам ці винищувачі потрібні ще на вчора. Саме тому F-16 і саме тому не потрібно зайвих дискусій.
– Це ви маєте на увазі розмови про можливу передачу нам F-18?
– Ні, це я маю на увазі американські штурмовики А-10, Tornado. Розглядався ще варіант Gripen – він один із найдешевших в обслуговуванні і невибагливий для наших злітно-посадкових смуг, погодних умов. Це непоганий літак, теж однодвигунний, теж має гарний тип озброєння, але був би він, скільки ми можемо мати таких літаків? Будівництво літаків – це не дуже швидкий процес.
– Чи є в арсеналі російської авіації певні типи винищувачів, які співставні за своїми характеристиками з F-16?
– Звичайно, у них є Су-35. Це один із найкращих літаків. У них є ще також Су-57, десь вони там літають, але на фронті їх, зрештою, ніхто не бачив. Хоча в російських пабліках писали, що вони нібито десь застосовуються – ну можливо, але офіційно зафіксовано цього не було. Основний літак, який загрожує нам – це Су-35. Це треба визнати. Він збивається. Але він все ж таки технологічний і має серйозне озброєння. Одна з найбільш небезпечних ракет, яка нам загрожує – це Р-37. Можливо, їх у них багато немає, але ці ракети вони вже застосовували проти нашої авіації. Вони заявляють, що їхня дальність 380 кілометрів, але наші пілоти дуже скептично відносяться до цих заяв. Але 200+ кілометрів вона таки б'є. Це навіть більше ніж дальність ракети AIM-120 AMRAAM.
Плюс, основне в літаку – це радар, це здатність бачити ціль, прицільно-навігаційний комплекс, який може працювати по противнику, тобто супроводжувати і вести вогонь відразу по декількох повітряних цілях. І це Су-35 має. Крім того, він має засоби захисту, засоби радіоелектронної боротьби тощо. Треба розуміти, що противник серйозний, але й F-16 – теж не простий противник, який проходив ту ж саму модернізацію. При грамотних діях, при підтримці наземного ППО, наприклад, Patriot, NASAMS, IRIS-T чи інших систем, це призведе до того, що ми контролюватимемо повітряний простір над окупованою територією. Не буде принаймні жодного тотального контролю росіян над Запорізькою чи іншими областями.
– Як я розумію, F-16 за допомогою озброєння, яке має на борту, може збивати крилаті ракети та іншу авіацію противника?
– Звичайно, а як інакше?
– А балістичні?
– Ні. Він може прикрити небо від дронів-камікадзе та крилатих ракет, тобто приблизити відсоток збиття до 100, зараз ми маємо 70-80% – це при сильних російських атаках, з F-16 цей показник може збільшитися до максимального. І плюс, це дозволить нам більш дешеві ракети застосовувати. Адже призначення великого ППО доволі серйозне. Зенітні ракетні системи мають захистити українське небо від російської авіації, щоб контролювати власне небо і захистити великі міста, об'єкти, які є стратегічними для держави.
– Минулого року нам в інтерв'ю ви казали, що F-16 потребує спеціального покриття на аеродромах. Тобто нам потрібно буде адаптувати свою інфраструктуру. І крім того, я бачу ще один виклик, який полягає в тому, що росіяни, вочевидь, будуть полювати за F-16, будуть намагатися їх вразити. Скажіть, що з цими двома факторами і викликами?
– Нічого, абсолютно. В ідеалі – так, потрібно мати бетонні злітно-посадкові смуги, такі, як наприклад, цивільний аеропорт у Борисполі – де рівна бетонна поверхня, де комфортно себе почуває літак, де немає зайвого сміття тощо. F-16 може злітати і з плит – це аеродромні плити, між між плитами заливаються шви спеціальною смолою. За нормального догляду злітно-посадкових смуг це дозволить мінімізувати ризики. Зрештою, нинішній стан наших оперативних аеродромів теж дозволяє злітати з них винищувачам F-16.
Так, існують певні ризики, тому що не ідеальні умови. Але для цього є аеродромні служби, які будуть їх намагатися робити найбільш підходящими в тих умовах, що маємо. В чому проблема? Бо колеса в F-16 менші, тому ці нерівності вони можуть сприймати не так, як потрібно.
І плюс, те ж сміття, яке може бути занесено на злітно-посадкову смугу. Однодвигунний літак F-16 під кабіною пілота має таку виїмку – це повітрозабірник. Він засмоктує повітря для двигуна. І тому може засмоктувати якісь сторонні предмети, тут треба теж такі ризики мінімізувати. Ось і все.
В умовах сьогоднішніх бойових дій на таких аеродромах працює вся наша авіація. Її не так багато, як би нам хотілося. Але які результати наші пілоти показують щодня... Не все ми оприлюднюємо і не все одразу говоримо. Ми кажемо загалом, що завдали стільки-то вогневих ударів тощо. Ці всі вогневі удари завдаються з різних аеродромів різними типами авіації. Це і винищувачі МіГ-29, Су-27, штурмовики Су-25 і бомбардувальники Су-24М – це основні типи. Плюс гелікоптери армійської авіації, які також виконують завдання.
Де ми їх ховаємо, як ми їх маскуємо? Це вже питання військового мистецтва Повітряних сил, тому що люди на війні не просто вчаться, вони винаходять нові тактичні прийоми бою, нові прийоми щодо застосування і зберігання техніки. І, на щастя, нам вдається зберігати ту радянську техніку, яка залишилась і сьогодні працює. Так же буде і з винищувачами, які нам передадуть. Ми теж будемо їх ще ретельніше берегти, і, безумовно, Росія буде робити все для того, щоб їх знищити. Наприклад, Patriot – вони все нібито нищать - нищать і не можуть ніяк знищити. І будемо сподіватися, що наші літаки, які прийдуть, вони теж не знищать, а навпаки.
– Я так розумію, що ворог теж намагається вчитися, шукати якісь нові лазівки, як обходити нашу систему протиповітряної оборони, як більше нам нанести шкоди. Чи ви можете виокремити якісь нові прийоми, які з'явилися в росіян під час ракетних і дроних обстрілів останнім часом?
– Не можу нічого виокремити, тому що противник протягом ударів, які почалися 24 лютого 2022 року, змінює пріоритетність цілей, змінює напрямки удару і поступово щось змінює в тактиці застосування, але воно ледь помітно. Змінюють маршрути слідування, використовують ландшафт місцевості – ті ж річки, щоби ракети чи дрони летіли нижче до землі. Змінюють напрямок впродовж польоту, що програмується здебільшого одразу при ударі – це коли ціль рухається на північ, а потім різко на захід. Або коли дрон-камікадзе може полетіти на захід, а потім розвернутися і полетіти на схід, щоб заплутати нашу протиповітряну оборону.
Протягом цих атак вони також змінювали пору доби. Тобто спершу вдень вони вилітали, зараз вже фактично постійно вночі, тому що це мінімізує їхні втрати, коли "шахеди" потрапляють в зону ураження мобільних вогневих груп. Так, у нас є прожектори, прилади нічного бачення тощо. Вночі, і коли ще є хмарність, то складно знищувати ворожий дрон. Противник усе це буде використовувати. Нам потрібно посилюватись не просто мобільними вогневими групами, а й більш сучасними системами, які здатні впливати на ці дрони.
– На відео роботи наших військових по "шахедах" світить такий промінь лазера в небо. Воно так виглядало наче в "Зоряних війнах". А що це за лазер, якщо можна це розкривати, для чого вони призначені?
– Це треба, мабуть, запитувати в тих, хто його застосовує. Тому що я знаю, що у них є різне обладнання: і тепловізійне, і оптичне, і лазери, і прожектори. У комплексі це все працює. Плюс, ще є ПЗРК у мобільних вогневих груп. Можливо, для підсвітки лазер використовується. Явно не берусь казати, але, зрештою, це працює, тому що відсоток збиття у мобільних вогневих груп, хоч і невеликий, особливо вночі, але він росте. Це пов'язано з тим, що збільшується і кількість саме цих підрозділів.
Однак радіус застосування ПЗРК відносно малий. Саме тому основними засобами, які збивають, залишається зенітні ракетні підрозділи, які розташовані поблизу населених пунктів, поблизу об'єктів і вони більш локально захищають їх, а не, як кажуть, у полях. Чому, мовляв, не поставити ППО, подалі від міста, щоб нам на голову нічого не летіло? Доводиться ці речі людям пояснювати – що це наративи російської пропаганди, що нашим людям намагаються вселити цю думку: "бачите, вони там спеціально в містах ставлять ППО, ми там вражаєм ті об'єкти, що нам потрібно, а вони збивають і все падає вам на голови, ось такі вони погані".
Таким чином, ППО розташовано настільки щільно і настільки подалі від міста, наскільки це є можливим. Наскільки військове керівництво прийняло таке рішення щодо максимального захисту саме мегаполісів і важливих об'єктів з тою кількістю засобів, яку ми маємо на сьогодні. Вирішити це питання може F-16, який здатний вже в полях, як то кажуть, між областями перехоплювати ворожі цілі, а можливо, навіть і на кордоні з Україною.
– Чи припускаєте ви, що з осені, наприклад, з жовтня, росіяни знову почнуть системно обстрілювати наші об'єкти енергетики?
– Не виключено, тому що об'єкти енергетики атакують не лише крилатими ракетами, але й дронами-камікадзе. Завжди ж дрони летіли по підстанціях. Ми бачимо, що дрон може величезну шкоду принести, якщо влучає у вразливе місце. Ми знаємо про будівництво в Росії заводів з виробництва різних дронів – FPV-дронів. Також йде нарощення виробництва "Ланцетів", які дошкуляють саме нашим засобам ППО і б'ють по військовій техніці.
Крім того, вони хочуть збирати в себе "шахеди". Я не кажу про якесь виробництво з нуля – ми розуміємо, що будуть поставки якихось запчастин, можливо, якісь з них будуть робити в себе, а решта – отримувати через Іран. Тому далекобійна високоточна зброя буде нарощуватися противником.
Бачимо, що виробництво ракет теж триває. Можливо, будуть якісь паузи для накопичення для удару. Але не забуваймо, що можливості Росії не безмежні. Потрібно задіювати весь санкційний тиск для того, щоби вони якнайменше отримували технологічних деталей для виготовлення цих ракет та дронів.
Хоча, бачите, літаки вони також виготовляють. Нова партія Су-35 була передана у війська. Так як і гелікоптери. Отже, вони мають можливість отримувати деталі, які не можуть виготовляти самі. Те, що вони будуть намагатися знову дошкуляти, можливо, якимись точковими ударами по якихось об'єктах паливно-енергетичного сектору – це не можна відкидати.
– Чи підійде наша система протиповітряної оборони до цього періоду більш підготовленою і ще більш посиленою?
– Ну, власне, в тому то і питання, що нам потрібні усі методи, способи, усе наявне озброєння мобілізувати для того, щоби посилитись. Посилюємось ми мобільними вогневими групами. Так, це добре. Так, вони не надто ефективні. Але 10-15, іноді 30 відсотків збитих цілей за ніч припадає саме на них, коли є сприятливі умови. Плюс, Захід же нам надає системи.
Так, ми втрачаємо сьогодні потенціал старого радянського озброєння, тому що, з одного боку, виходить з ладу техніка, з іншого – і радянських зенітних ракет стає менше, які виробляє Росія. Зрозуміло, що ми не маємо можливості в них брати. Але ми посилюємось західними системи, яких хоч і менше, але вони значно ефективніші. Це системи Patriot. Це SAMP-T, яка, як і Patriot, може за характеристиками збивати балістичні цілі. Patriot уже це продемонстрував, в тому числі збивши "Кинжали", а SAMP-T ще треба перевіряти в бойових умовах, чи здатний він збивати балістику. Плюс, NASAMS та Iris-T – разом це чотири комплекси, які надалі будуть основою ППО Повітряних сил.
Далі ППО Сухопутних військ типу Gepard – це зенітні гармати, які можуть в автоматичному режимі теж знищувати цілі, що дає дуже ефективну роботу. Але в них невелика відстань. Крім того, французький Crotale. Це основні засоби, які зараз, мабуть, будуть замінювати ППО Сухопутних військ. Посилюватись будуть й інші підрозділи Сил оборони – і Десантно-штурмові війська, і Військово-морські сили. Без ППО зараз ніяк, тому що дронів стає все більше, засобів радіоелектронної боротьби стає все більше.
Тому нам потрібно розраховувати саме на новітні системи, зокрема на Iris-T, які обіцяє Німеччина, ще чотири системи – це доволі потужно. Як вони будуть встигати їх виготовляти і поставляти – це вже інше питання. Хочеться, щоби швидше, але гроші на це Німеччина уже заклала. Як і Patriot, він був розроблений в 70-х роках, але постійно модернізуєтьcя. Радіус Iris-T складає 40 кілометрів, але є сподівання, що надалі, в ході модернізації, цей комплекс, як і NASAMS, отримає ракети більшого радіуса дії, а це дозволить нам захищати більше повітряного простору. От люди запитують, чому ППО знаходиться близько до міст? Якби наші комплекси були більшого радіусу дії і було би більше систем, то можна було б їх відсунути десь подалі і зробити більше кільце захисту.
– Чи планується передача нам від партнерів ще якихось систем ППО, крім Iris-T, про які ви згадали, зокрема батарей Patriot, SAMP-T до кінця цього року?
– Головне, що перші комплекси вже зайшли. Звичайно, що ми очікуємо. Далі воно піде вже своїм шляхом, тому що головне – це було ухвалення рішення. Виробниками цих комплексів є різні країни. SAMP-T – це Франція та Італія. Patriot – це Сполучені Штати, Iris-T – Німеччина, NASAMS – це норвезький комплекс з американськими ракетами. І кожен виробник навіть зацікавлений, по-перше, побачити свій комплекс в роботі в Україні. Як би це не звучало для нас гірко, але ми тут фактично випробовуємо західну зброю і показуємо, як вона працює. Так ми захищаємо власний народ і робимо все для того, щоб окупант не мав перемог на полі бою.
Виробники мають бути зацікавлені в довгостроковій співпраці з Україною на перспективу, тому що ми будемо в будь-якому випадку замінювати весь радянський парк техніки, що у нас є – це С-125, Бук-М1, C-300 різних модифікацій, на які ми в майбутньому вже не можемо розраховувати. Тому що з країною-агресором ми вже припинили будь-яку співпрацю. Так, були там певні шляхи доставок запчастин, зенітних ракет до цих комплексів. Нам допомагали з цим партнери, але далі так продовжуватись не може. І ми будемо замінювати весь радянський парк саме на ці комплекси. Тому природньо, що ми їх очікуємо.
Німеччина дає нам чотири системи Iris-T. Далі NASAMS, було озвучено на саміті у Вільнюсі про ще дві системи, які нам надає Норвегія. США більш стримані у якихось прогнозах та обіцянках, це спостерігається вже давно. Це видно навіть на прикладі F-16. Коли вони будуть вважати за потрібне – тоді і скажуть. Але ми, очевидно, розраховуємо на отримання Patriot, тому що ви бачите, як він себе проявив за дуже короткий час.
– Нещодавно Повітряні сили в своєму телеграм-каналі почали повідомляти про зліт тих чи інших ворожих винищувачів, про можливі напрямки пуску ворожих ракет. Розкажіть, як це взагалі фіксується, як це загалом працює? І як вдається також фіксувати рух наземних пускових установок типу ОТРК "Іскандер" і С-300, які, наприклад, росіяни використовують для обстрілу наземних цілей?
– Телеграм-каналом займається прес-служба і невеличка група людей, яка в нас є. Тут потрібно цілодобово за усім цим стежити і оперативно, швидко давати, щоби було офіційно джерело інформації. Це було рішення вищого керівництва держави. Тому ми на себе теж взяли трохи додаткової роботи, іншу відкинули, бо це важливіше. Тому ведемо його.
Як це все відстежується? Нам просто надають оперативну інформацію з органів військового управління, є відповідні розпорядження. І ми вже в себе дивимось і аналізуємо, як подавати цю інформацію. Тому що оголошувати усі тривоги в телеграм-каналі – це буде дуже хвилювати людей, особливо вночі. Тому треба зважувати і оцінювати конкретну загрозу, небезпеку або ж загалом подавати одним повідомленням.
Наприклад, якщо працює тактична авіація – то тривога взагалі може бути безкінечною. Тому треба розуміти, що цей канал, як правило, повідомляє, коли є серйозна загроза, коли злітає Ту-22, Ту-95, Ту-160, коли є інформація про пуски з кораблів, про пуски "шахедів – очевидно, про це треба попереджати. Або ж коли в регіоні працює наша ППО – теж. Треба, щоб люди теж йшли в укриття, бо від збитих цілей теж можуть десь впасти уламки.
Як це робиться, як фіксується? Зрозуміло, що є в нас інформація з різних джерел, є наші радіолокаційні станції, які розташовані по території країни. Є інформація від наших партнерів. Ясно, що коли злітають, наприклад, Ту-160 чи Ту-95, то ми отримуємо цю інформацію звідкись, тому що ми самостійно не можемо це відстежувати. Тут потрібна і космічна розвідка. Тому усі джерела інформації використовуємо. На жаль, не завжди ця інформація надходить вчасно. Іноді буває, що тривога не оголошується, а лунає вибух. Такі ситуації теж трапляються. Треба розуміти, що ворог з дистанції 100 кілометрів може випустити ракети С-300, РСЗВ або "Іскандер-К", або "Точка-У". Від пуску ракети до прильоту може бути менше хвилини. На жаль, це війна. Але якщо така інформація буде – ми намагаємось її давати.