Інтерв’ю міністерки у справах ветеранів Юлії Лапутіної для РБК-Україна про те, як військові інтегруються в цивільне життя і знаходять себе після війни. Нижче основні тези розмови, повну версію дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна.
В міністерстві функціонує єдиний електронний державний реєстр ветеранів війни. Він включає учасників бойових дій усіх категорій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та родини загиблих.
До повномасштабного вторгнення у нашому реєстрі налічувалось більше півмільйона людей. І ми розуміємо, що з моменту широкомасштабного вторгнення сталась масова мобілізація, і прогнозована кількість після перемоги – це приблизно 4 мільйони людей, які будуть дотичні до ветеранської політики.
Ветеран зараз – це в першу чергу учасник бойових дій. Ми у міністерстві надаємо статус добровольцям, а відповідні збройні формування надають статус тим, хто у них служить. Але і окрім ветеранів є їх родини. Тож політика щодо ветеранів має також передбачати і опікування про їхні родини.
Члени родин загиблих також включаються в реєстр. Звісно, їм надається відповідна підтримка. Це одноразова грошова допомога у разі втрати близької людини та інші різні пакети.
Це дуже трагічна подія, коли в родині загинув близький. Але людям все ж потрібно жити далі. Ми зараз формуємо політику таким чином, щоб надавати родинам загиблих не тільки одноразову грошову допомогу, але також допомагати їм інструментами, щоб вони інтегрувались далі в цивільне життя і могли підтримувати інших членів своїх родин, які живі.
У нас дуже багато прикладів, коли люди переживали цю травму, але потім відновлювались і заради майбутніх поколінь розпочинали власну справу, починали працювати, і це також допомагає потім інтегруватися. Український ветеранський фонд розробив ініціативу, завдяки якій ми підтримуємо грантовими програмами ветеранів, які є підприємцями. У нас є переможці з членів родин загиблих, які підтримують свою родину і надають можливість працювати іншим, тобто залучають інших ветеранів до своєї роботи.
Зараз демобілізуються внаслідок поранення. Після того, як вони пройшли медичне лікування – проходять реабілітацію і одночасно із цим їм оформлюється статус. Якщо це особа з інвалідністю внаслідок війни – то це одна ситуація. Якщо це буде людина комісована з будь-яким діагнозом – вона має також пройти реабілітацію.
Ми мали багато дискусій з МОЗ, щоб розділити відповідальність за який напрям у реабілітаційному процесі хто буде відповідати. Ми дійшли до конструктивних рішень і зараз ми в процесі оновлення підходів до реабілітації.
Якщо людина потрапила в реабілітаційний заклад внаслідок лікування в медичному закладі – то це фактично клінічна реабілітація у сфері охорони здоров’я. Проводити будуть її заклади, які існують в системі МОЗ. Коли людина, яка пройшла вже всі "мінздравівські" структури і отримала всю максимальну допомогу і відновлена її працездатність, вона йде у цивільне життя. Але це не означає, що вона не має щорічно пройти психологічний супровід для покращення ментального здоров’я та мати медичний супровід.
Ми хочемо, щоб людина, якій вже відновлена працездатність, щорічно за рахунок держави могла отримати якісні послуги в системі рекреації. Ми зараз будемо виробляти стандарти, щоб людина, яка пройшла війну, могла гідно обслуговуватись в найсучасніших реабілітаційних центрах. Ми хочемо, щоб на рівні із бізнесменами, які купують собі послуги за власний кошт – держава допомагала, щоб в гідному закладі наші ветерани та ветеранки також могли відновлювати своє здоров’я. І у нас тут з МОЗ наразі є повне розуміння.
Ми будемо залучати якомога більше самих ветеранів до психологічної роботи. Наприклад, у Львівському реабілітаційному центрі "Галичина", там є також підрозділ, який займається психологічною реабілітацією. Лікарі почали вибирати з тих хлопців, які поранені, хто б на їхній погляд потенційно міг би бути практичним психологом. Там фантастично працює хлопець "візочник", який ще у 2014 році отримав поранення і лікувався у тому закладі. Його харизма та психологічні якості дозволили виявити потенційні спроможності. Лікарі йому запропонували навчання, він пройшов курс практичної психології.
Я особисто бачила, що максимум людей хоче потрапити саме до нього. Він пройшов це пекло, подолав себе і тепер може допомагати іншим. Це рольова модель, це приклад, це надихає інших. Так само, як наша команда інвіктусів "Фантастичні люди", там не кожен може бути психологом, але вони як рольова модель, приклад подолання себе.
Потрібно в державі створити позитивний соціальний ліфт, щоб залучати ветеранів. Ми, до речі, працюємо над тим, щоб працевлаштовувати на наші посади у Міністерстві також людей, які пройшли війну і вже не можуть служити. Ця людина буде мотивована допомогти іншим ветеранам.
Ветерани повертаються у цивільне життя і мають отримати цивільну професію, якщо вони її не мали до цього. За статистикою, ветерани не хочуть повертатись на попереднє місце роботи. Багато з них хочуть відкрити власну справу, але для цього необхідні відповідні знання.
Ми зараз створюємо центри ветеранського розвитку в навчальних закладах на рівні області. Спільно з МОН налаштували там перелік швидких курсів, де людина має отримати сертифікат і потім працювати в іншій сфері. А для тих, хто не хоче демобілізуватись, ми також запропонували певні ініціативи. Навіть для людей з ампутаціями, наприклад, нижніх кінцівок – вони можуть бути операторами дронів. Адже в людини є великий досвід бойових дій.
Це також реформа, адже термін "обмежено придатний" не дає змогу людині ані у війську бути, навіть якщо хочеш, ані інтегруватись у цивільне життя. У провідних арміях світу такого немає. Люди, якщо хочуть служити, то їм можуть знайти відповідно до їх стану здоров’я роботу і службу, вони відчувають себе гідними, тому що вони продовжують захищати державу.