"Якщо мовчатимемо, нам повернуть закатовані тіла". Як родичі полонених добиваються визволення близьких

За час повномасштабної війни Україні вдалося повернути 3 262 полонених, станом на кінець липня 2024 року. Скільки ще українців перебуває в полоні - невідомо, офіційні джерела на початку року називали цифри від 10 тисяч до 28 тисяч осіб.

Про умови утримання полонених, а також чи вони живі, родичі здебільшого дізнаються від звільнених. Щоб привернути увагу українців до цієї теми, вони регулярно проводять акції у різних містах. Нещодавно пікет пройшов у Києві навпроти колишнього посольства РФ. Туди з'їхались родичі полонених зі всієї України і навіть з-за кордону.

РБК-Україна розпитало українців про історії їхніх близьких, які зараз перебувають у російському полоні.

2,5 роки мовчання у полоні

25-річна Надія Захарова з Бердянська 28 місяців чекає чоловіка-морпіха Іллю з полону. Чоловік туди потрапив 4 квітня 2022-го року.

"Мій чоловік з початку повномасштабної війни був у Маріуполі, служив у Морській піхоті 501 ОБМП. Тоді у місті було все дуже складно. У нас з ним не було зв'язку. Останній раз він мені телефонував 21 березня 2022 року. Сказав, що він нас з сином дуже любить і попросив передати привіт його мамі", - розповідає жінка.

Після початку війни вона із півторарічним на той момент сином виїхала в Німеччину.

"У нас у Бердянську залишився будинок і квартира. До війни у нас все було чудово, ми щасливо жили. Але у 2022 році наше щастя закінчилося. У квітні чоловік потрапив у полон. Тільки після 8 місяців війни я побачила його фото в телеграмі, що він в полоні. І це єдина вісточка від нього. За весь час не було жодного листа, дзвінка чи повідомлення. Кожен раз я дивлюся списки полонених на обмін, намагаюся його знайти, але все безнадійно", - додає Надія.

Надія з сином приїжджають на акції з Німеччини (фото надане Надією Захаровою)

Надія двічі на місяць приїжджає в Україну на акції, хоч зізнається, що з дитиною це важко робити.

"Сину чотири роки, у нього аутизм. Це вдвічі складніше так їздити. Але ми дуже чекаємо на Іллю, боремось за нього. Ми сюди приїжджаємо, тому що я мушу боротися за чоловіка так, як він боровся за нас. Ми звертались у всі інстанції - СБУ, Червоний хрест, Штаб із питань поводження із полоненими. Нам кажуть одне - чекайте, як тільки з'явиться інформація, ми повідомимо", - говорить жінка.

Рідні полонених влаштовують акції у різних містах України (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

16 музикантів у російському пеклі

28 місяців 16 музикантів 36-ї бригади Окремої морської піхоти перебувають у російському полоні.

"Оркестр потрапив у полон із заводу Ілліча у Маріуполі 12 квітня 2022 року. Росія обмежує усю інформацію для наших офіційних органів та родичів, тому те, чи живий хтось із них та які умови утримання - це все дізнаємося від звільнених. Станом на січень, я знаю, що мій чоловік живий і чекає обміну. У нас за 28 місяців повернули лише два музиканти", - розповіла Світлана.

Світлана чекає чоловіка з полону з квітня 2022 року (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Вона також зазначила, що з полону повернули закатованого учасника оркестру, саксофоніста 22-річного Святослава Салтикова. Його тіло передали батькам у квітні 2023 року.

"На акціях я стараюсь бути постійно у різних містах України. Бо про хлопців треба говорити, якщо ми мовчатимемо, то у відповідь отримаємо закатовані тіла. Ми як рідні музикантів, хочемо звернути увагу на те, що молоді хлопці - люди мистецтва гинуть в російському полоні. Вся музична спільнота і не тільки мають говорити про це. Ми не повинні мовчати", - каже жінка.

16 музикантів перебувають у полоні (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Викрадені цивільні із Київщини

19 березня 2022 року під час окупації Іванківського району Київської області росіяни викрали трьох цивільних хлопців, вони досі перебувають у полоні.

"Мої два сини поверталися з сусіднього села, вони ходили зв’язок шукати, щоб повідомити, що ми живі. Коли вже йшли додому, російські війська їх забрали. Вони не військові, у них не було зброї, мали при собі тільки телефони", - каже Тетяна Павленко.

Від звільнених жінка дізналась, що син Тарас станом на січень 2023 року був у Каменськ Шахтинському, а де Володимир - невідомо.

Тетяна Павленко (справа) та Олена Кучай чекають своїх синів із російського полону (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

"Ми кожного разу приїжджаємо в Київ на ці акції. Дай Бог дочекатися, що обміняють, відпустять, бо чекати - це наче вирвали серце. У мене чоловік помер, не дочекався сина - крововилив головного мозку. Я від грудня лікуюся, 6 "швидких" було. Нема життя, просимо допомогу у всіх, кого можемо", - говорить жінка.

Разом із братами був ще похресник жінки - Олександр, зараз він у Тульській області.

"Як звільнені виходять з полону, то самі нам телефонують. Кожен з них намагається запам’ятовувати номера і особисті дані тих, з ким вони були у камері. Один звільнений був півтора року в камері з моїм сином. Про умови утримання нічого не знаємо, тільки те, що їх б'ють сильно", - каже мама Олександра Олена Кучай.

Родини за весь час полону їх близьких жодного разу не мали можливості з ними поговорити (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Зниклі безвісти воїни 46-ї бригади

9 жовтня 2023 року після важкого бою під Прокопівкою Чернігівської області зникли бійці 46-ї бригади - Руслан Петриченко та Артем Суханов. Їх доля - невідома, втім близькі надіються, що вони у полоні, хоч даних про них російська сторона не надала.

"Я шукаю рідного брата. Вже 10 місяців як він зник біля Прокопівки після сильного обстрілу. В 6.30 ранку з ним пропав зв'язок і досі від нього нічого не чути. Я зверталася у всі інстанції й нам кажуть чекайте, то червона зона і туди немає як потрапити", - каже Анжеліка Петреченко, вона приїхала на акцію з Кіровоградської області.

Жінка розпитувала звільнених із 36 бригади, але ті не чули, щоб серед полонених був її брат.

"Сподіваюся, що він у полоні, серцем відчуваю, що він живий і я буду до останнього боротися, щоб мені повернули брата", - додає Анжеліка.

Анжеліка сподівається, що брат перебуває у полоні (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

У той же день зник і побратим Руслана - Артем, про нього також немає жодної інформації.

"Ще невідомо, чи він у полоні, бо немає офіційних підтверджень. Він пішов з хлопцями на бойове завдання і не повернувся. Ми кругом звертаємося, стукаємо у всі двері, куди можна. Поки він вважається зниклим безвісти", - каже Інна Суханова.

За її словами у цій бригаді 500 зниклих безвісти і один звільнений з полону.

"Ми щоразу, коли йдуть звільнення, намагаємося хоч щось почути. Я приїхала на акцію з Вінниці, якщо ми не будемо намагатися шукати наших рідних, то хто їх нам поверне?", - додає Суханова.

Інна з жовтня 2023 року розшукує свого брата (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)