"Вони все одно вже мертві". Як російське командування шле мобілізованих на передову

За інформацією видання, в районі Макіївки Луганської області мобілізованих уночі шлють на передову, а зранку їх позиції обстрілює ЗСУ. Так сталося і в ніч із 1 на 2 листопада. Чотири роти мобілізованих із Воронезької, Свердловської, Челябінської областей - це близько 500 осіб - вирушили у бік Макіївки. Командування заявило, що їхній взвод буде за 15 кілометрів від фронту, але в результаті, як тільки розвиднілося, їх позиції накрило вогнем.

"Шквальний вогонь по нам. Квадрокоптери літають - тільки відлетять, і одразу вогонь", - розповів 28-річний Дмитро Слобідчиков. "Нас ліворуч і праворуч обстрілювали. Мінометами, "Градами", - підтверджує слова Слободчикова його товариш по службі Олексій Агафонов.

За його словами, військові лежали у викопаних абияках і хотіли відступати, але командир роти наказав "сидіти". Якоїсь миті Дмитро Слобідчиков поніс пораненого товариша по службі, якому осколком роздробило коліно, в тил. Тобто, у бік села Красноріченське, звідки мобілізованих відправили на позиції. Там командування півтори години вирішувало, що робити із пораненим бійцем.

Слобідників у цей час хотів повернутися до товаришів по службі і вивести їх з-під обстрілу, але полковник такий наказ не віддав і заявив, що "вони все одно вже мертві". Після розмови з молодшим командиром Дмитро таки повернувся і вивів взвод трьома групами по десять осіб.

Олексій Агафонов розповів виданню, що із двох взводів тоді загинули близько 10 людей. Але з настанням світанку мобілізовані побачили, що довкола них лежить багато загиблих. За їхніми словами, у цьому місці раніше вже обстрілювали російські позиції.

"Без рук, без ніг, без голови, але з військовими квитками та жетонами з особистими номерами", - описує побачене Агафонов. Приблизно також це описує і Слобідчиков: "Двохсотих дуже багато було. Можна сказати, ходили по ним. Там не десятки, там більше".

Усі, хто після обстрілу залишився живим, вирушили пішки до села до Красноріченського. Там їх дані переписала військова поліція, після чого їх відвезли до Сватова. Тепер вони відмовляються повертатись на передову. Увечері 7 листопада в одному з будинків у Сватовому ховалися 29 мобілізованих, в іншому - ще 21 особа.

"У всіх одна й та сама історія: привели, поклали, обстріляли, командири втекли", - зазначає Дмитро Слобідчиков.

За його словами, якщо українські війська дістануться Сватова, то мобілізовані, що залишилися, відстрілюватимуться. Так само вони збираються вчинити і якщо військова поліція вирішить знову відправити їх на передову.

"Якщо сюди сунеться, ми відбиватимемося. Ми не хочемо на "перед" йти, ми надивилися - кишки, ноги відірвані", - каже Слобідчиков.

5 листопада "Верстка" написала, що під Макіївкою загинули 500 мобілізованих з Воронезької області, проте жодного підтвердження цієї інформації поки що немає - видання посилалося на слова того ж таки Олексія Агафонова. У розмові з Російською службою ВВС Агафонов також сказав, що у нього немає підтверджень. Влада цю інформацію поки не коментувала.

Видання зв'язалося з родичами мобілізованих, які потрапили під обстріл у районі Макіївки у ніч із 1 на 2 листопада. Їхні розповіді також збігаються: мобілізованих привезли до лісу, наказали рити окопи, почався обстріл, багато хто загинув, але скільки саме - невідомо.

Російська служба BBC наводить розповіді ще кількох мобілізованих та їхніх родичів. Усі вони схожі. Мобілізованим обіцяють, що на Луганщині вони займатимуть другу чи третю лінію оборони, але в результаті вони потрапляють під обстріл ЗСУ, багато хто гине. Ті, що залишилися живими, відступають без командирів, тому що вони або вбиті, або поранені, або втекли.