Володимир Борисенко: Від ЗАЕС не може бути такого зараження території, як було у Чорнобилі

Які наслідки можуть бути в разі підриву росіянами ЗАЕС, якою може бути зона ураження радіацією і наскільки загрозливою є ситуація - в інтерв'ю РБК-Україна розповів доктор технічних наук, фізик-ядерник Володимир Борисенко.

Представники української влади та військового керівництва попереджають, що росіяни готові влаштувати теракт на ЗАЕС. Зокрема в розвідці припускають, що окупанти можуть підірвати ставок-охолоджувач. Крім того, за даними ГУР, вони розмістили техніку, начинену вибухівкою, поблизу чотирьох із шести енергоблоків станції. А вчора Збройні сили сказали, що на крівлях двох енергоблоків розміщені предмети, схожі на вибухові пристрої.

Які сценарії теракту та підриву ЗАЕС взагалі можливі, які можуть бути наслідки і чому їх не можна порівнювати з Чорнобилем - в інтерв'ю РБК-Україна розповів доктор технічних наук, завідувач відділення атомної енергетики Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України Володимир Борисенко.

– Наша влада попереджає про те, що Росія таки може влаштувати теракт на станції. Розкажіть, будь ласка, які варіанти теракту, підриву ЗАЕС технічно можливі? Наскільки я розумію, мабуть, в залежності від того, як саме і що саме там підриватимуть, буде залежати і наслідки завданої ними шкоди. Чи могли б ви розповісти про сценарії, наприклад, найгірший для нас, середній і оптимістичний?

– Ажіотаж трохи за останні тижні вже стих, бо спочатку теж була інформація, що все нібито буде дуже погано, під радіаційним ураженням опиниться мільярд людей, 40 країн тощо. Насправді, в сьогоднішньому стані Запорізька станція являє собою набагато меншу небезпеку, ніж це було ще навіть півроку тому, а то й рік тому, навіть ніж це було 4 березня 2022 року, коли вона була захоплена, деякі енергоблоки тоді продовжували працювати.

Хоча, на думку більшості фахівців, яких я знаю і до яких я сам відношусь, станція мала бути зупинена і переведена в стан холодного зупину, в якому зараз знаходиться п'ять із шести енергоблоків. В такому стані станція являє собою найменшу небезпеку.

А в гарячому (працюючому, - ред.) стані щосекунди, в кожному енергоблоці на ядерному реакторі відбувається сто мільярдів-мільярдів актів поділу – це десять в двадцятому степені. Відповідно, стільки ж утворюється уламків цих радіоактивних продуктів. Тобто це дуже велика кількість при працюючому реакторі. Є такі (уламки, ізотопи, - ред.), які короткоживучі. Вони живуть секунду, хвилину, годину, добу, тиждень, навіть місяць. А є такі, які утворюються і живуть роками, десятиріччями, сторіччями і навіть тисячоліттями – до мільйона років.

Зазвичай не розглядають такий варіант, за якого на станції відбуваються якісь військові дії і вона може бути підірвана якимись вибуховими пристроями. Зазвичай розглядають такі різні впливи, як зовнішні впливи, землетруси, торнадо, затоплення тощо, в результаті яких можуть пошкодитись системи, які забезпечують безпеку. І тоді станція забезпечує певні режими роботи, в яких вона мінімізує можливий вихід продуктів поділу в оточуюче середовище.

Повертаючись до вашого питання, сьогодні п'ять із шести енергоблоків знаходяться в холодному стані. Останній блок, який працював, був зупинений ще з 11 вересня 2022 року. Відтоді для шостого блоку вже минуло понад дев'ять місяців, для всіх решта – практично рік, для трьох із них – вже більше року. Кількість радіоактивності, яка в паливі за цей час залишилась, зменшилась в тисячі разів. Якби аварія трапилась в березні або квітні 2022 року, то наслідки були би в тисячу разів гірші – це якщо розглядати найгірший сценарій.

Необхідно дуже постаратися окупантам, щоби створити такі умови, щоб радіація з цього палива вийшла. Необхідно вимикати електрику, яка подається з українського боку. Це необхідно зруйнувати трубопроводи, по яких постачається вода, яка охолоджує це паливо тощо. Тим не менше, цей період, в якому будуть розвиватися ці аварійні події, буде тривати уже не години (як це було, якби він працював в гарячому стані – тоді до пошкодження палива залишається 2-3 години), а сьогодні ми маємо запас у часі, навіть у найгірших ситуаціях – це декілька діб щонайменше.

За цей час можна якісь дії вжити на дипломатичному рівні. І це буде видно, що окупаційна влада на станції намагається вчинити якийсь ядерний акт тероризму, який може призвести до дуже небажаних наслідків.

Всі інші можливості – підрив сховища відпрацьованого палива, підрив сховища радіоактивних відходів – будуть мати локальний характер. Це декілька кілометрів, до десяти. Це буде достатньо локально, порівняння з Чорнобильською станцією ніякого бути не може. Це буде в тисячі разів менші наслідки.

– Наскільки я зрозуміла, то для нас, скажімо, найгірший варіант – це пошкодження зв'язків в системі охолодження станції?

– Так, саме так. Для того, щоб паливо знаходилось у безпечному стані, необхідно постійно прокачувати через це паливо теплоносій, яким у нас є вода. Для того, щоб далі її прокачувати, мають працювати насоси, для яких необхідно електроживлення.

За останній день (розмова відбулася 4 липня, - ред.) ситуація трохи, можливо, покращилася, бо за тривалий час станція була заживлена електрикою з українського боку тільки по одній лінії електропередач – це високовольтна лінія, 750 кВ, Дніпровська. Вона сім разів була пошкоджена за період окупації станції, і в цей час необхідно було вмикати резервні дизель-генератори, які забезпечують продовження роботи цих електронасосів, постачаючи воду для охолодження.

А 1 липня було під'єднано ще одну додаткову резервну лінію – 330 кВ, теж з українського боку. І там заживлені ще додаткові трансформатори, які у разі пошкодження основної лінії можуть бути включені. Таким чином, надійність трошки підвищилась. Тому дивно, не дуже логічно, що, з одного боку, вони там готують теракт, а з іншого боку, дозволили під'єднати цю резервну лінію до живлення.

Що стосується води, то це теж окреме питання. Раніше так званий ставок-охолоджувач, до якого була прикута увага, підживлювався водою з Каховського водосховища. Зараз це водосховище фактично зникло, вода пішла трохи, знизився рівень на 9-10 метрів. Тому можуть бути певні проблеми. Але вони не настільки гострі. Потрібно буде поставити додаткове насосне обладнання і тоді не буде жодних проблем.

І потреба в воді на сьогодні теж невелика. Якщо кожний працюючий енергоблок щосекунди випаровує і викидає в атмосферу один кубічний метр води – одну тонну води, то можна порахувати, що це дуже велика втрата.

В чому небезпека ядерного палива в атомних станціях, на відміну від традиційних різних джерел енергії – ТЕС, теплових, нафтових, газових, вугільних? В тому, що якщо ви її вимкнули, то те, що там нагрілося, охолоне за декілька годин або днів, і це припиниться. В ядерному паливі за рахунок того, що там накопичились ці радіоактивні уламки, вони постійно випромінюють різні гамма-, бета-, альфа- частинки, які, вилітаючи, гальмуються в оточуючих конструкційних елементах або в самому паливі і нагрівають його. Таким чином, постійно йде нагрів палива, яке необхідно постійно відводити.

Якщо ми припинили цю дію, якщо у нас немає можливості запустити насоси або відсутня вода – хтось труби зруйнував, по яких постачалась ця вода, то паливо випарує ту воду, яка там біля нього знаходиться, і почне нагріватися до високих температур, при яких може відбутися руйнація оболонки цих твелів, з яких складається паливо. І деякі продукти поділу, ці уламки можуть виходити назовні. А далі вже є інші системи – це захисна оболонка, яка має їх утримувати, щоби вони не розповсюджувались навколо і не заражали оточуюче середовище.

– Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов казав, що ставок-охолоджувач нібито замінований. І, за даними нашої розвідки, росіяни можуть підірвати цей ставок. Це призведе до таких же наслідків, про які ви казали – що можуть порушитися зв'язки в системі охолодження, як за пошкодження енергозабезпечення і водозабезпечення?

– Станція замінована не останній тиждень і навіть не останній місяць. Вона замінована з 2022 року. І тому ще раз акцентую: коли станція працювала, то тоді необхідно було піднімати шум, зупиняти станцію. А тут так виходить, що станція захоплена окупаційними військами – українська сторона заявляє: станція під нашим контролем, ми продовжимо виробляти електрику. Весь світ подивився і подумав: може, в нас там якісь домовленості є і немає ніякої небезпеки для експлуатації станції.

Сьогодні ситуація трохи загострилася в зв'язку з тим, що йде український контрнаступ, тому станція рано чи пізно буде звільнена. Тому у росіян не залишилося практично важелів шантажу української сторони. І тому вони намагаються різними способами показувати, що вони там щось замінували – той же ставок-охолоджувач.

Сам ставок-охолоджувач немає сенсу мінувати. Це достатньо велика споруда – це три на три кілометри водойма, яка зроблена з земляного валу, там ще є певні канали, шандори, які можна підірвати або зруйнувати. Тоді вода сама витече. До того ж там зараз навколо нічого немає – раніше ж було Каховське водосховище, і воді було нікуди витікати, бо рівень у сховищі був 17 метрів останнім часом, а у ставку-охолоджувачі – 16,6 метрів. Тобто навпаки – якщо би ви шандори відкрили чи зруйнували, то вода з водосховища в ставок затекла. Сьогодні вона буде витікати.

Це теж не дуже швидкий процес, він буде тривати достатньо довго. Середня глибина цього ставка-охолоджувача – приблизно п'ять метрів, тому там запас води ~50 мільйонів кубічних метрів. Як я вже сказав, що сьогодні станції необхідно один літр на секунду, це пару тонн води на годину. Якби там не було окупаційних військ, то навіть при зникненні ставка-охолоджувача достатньо було би на станцію привозити 2-3 пожежні машини з запасом 5-10 і більше тонн води. Цього би вистачило до того, щоб за цей час виконати якісь відновлювальні роботи, закрити цю шандору і знову воду качати – там Дніпро недалеко. А так, дійсно, якщо це буде здійснено, то буде певний відлік часу, який буде вимірюватися не годинами, як хтось нам каже – 10-11 годин, а це буде декілька діб щонайменше.

– Якщо перегрівання, наприклад, йде саме блоків – як я розумію, саме в цьому головна небезпека?

– Так.

– Ця реакція призведе до вибуху, до пожежі? Чи це просто буде випаровування радіаційних небезпечних парів? Як це буде?

– Все основне обладнання, усі ці труби, трубопроводи, реактори, системи безпеки знаходяться в цьому захисному корпусі, він називається контайнмент. Це дуже потужна будівельна конструкція, там товщина бетону більше одного метра. Він витримує падіння легкого літака на себе. Тому його не так легко звичайними засобами підірвати. Можна, звісно, все підірвати, але це вже буде видно, що це не якийсь випадковий артилерійський снаряд туди потрапив чи ракета середнього класу.

Проблема полягає в тому, що якщо ви припинили охолоджувати паливо, особливо при працюючому блоці – коли він працював і щось трапилось – то там дуже велике енерговиділення. І це паливо починає стрімко нагріватися до температури 800-1000 градусів. При цьому починаються хімічні реакції: пар з цирконієм тощо. Це все додаткове енерговиділення, утворюється водень. От саме небезпеку буде являти водень. Якщо він почне утворюватися, то при певній комбінації об'ємів водню, пари і повітря (кисню) можливе виникнення різних додаткових вибухових подій, може бути дефлаграція або детонація, коли цей водень реагує з речовинами, які я назвав. І може бути вибух.

Якщо пам'ятаєте аварію на Фукусімі в 2011 році, то там на телебачення потрапили вибухи саме водню в цих реакторах. Коли їх не могли охолоджувати, було втрачено і вода, і електроживлення, цей водень виділився, накопичився в певних місцях і відбувся вибуху. Там вибухало по 500-900 кілограмів водню – це дуже потужно. Системи безпеки були за такого вибуху пошкоджені. І в подальшому вже важко впоратися з тим, щоб ці радіоактивні продукти не потрапляли в оточуюче середовище.

Це про зовнішній вплив. Якщо буде якийсь динамічний вплив з боку окупаційної влади – це необхідно підірвати все. Це буде видно, як я вже сказав, що це не випадковий снаряд чи ракета залетіла. Це необхідно пошкоджувати і саме паливо, і корпус реактора, і трубопроводи, і захисну оболонку. Це багато-багато чого треба наробити, щоб ця радіація потрапила в оточуюче середовище. Тому за такого сценарію усім – міжнародній спільноті, різним організаціям – буде очевидно, що це навмисна дія з боку окупаційних військ для ядерного шантажу.

Це буде теж тривале в часі. Це буде декілька діб. За цей час, я сподіваюсь, буде на дипломатичному рівні тиск на російську владу, щоби вони цього не робили, або якісь наші військові дії, щоби посунути їх і вже займатися ліквідацією наслідків. Якби там нікого не було – то і ніякої небезпеки взагалі там не існувало. Навіть у разі підриву ставка-охолоджувача.

– Якщо підсумовуючи по сценаріях, на вашу думку: у разі якщо Росія таки наважиться зробити теракт, яким шляхом вона може піти, з огляду на весь масив інформації, який ми знаємо на сьогодні, з огляду на ваші знання, з огляду на те, що каже розвідка?

– Щоб зробити такий теракт, це має хтось робити. Щоб усі виїхали – це неможливо, бо хтось має там знаходитись. Необхідно постійно слідкувати за роботою обладнання, щось підключати, відключати. Тому якщо це відбудеться, коли вони будуть присутні на станції – то вони самі опиняться під цим ураженням радіаційного впливу. Хоча це їх не зупиняло під час підриву Каховської станції. Але тоді буде важко підставити нашу сторону, що це ми якось випадково або невипадково обстріляли. Тому що це необхідно робити цілеспрямовано, щоб одночасно були пошкоджені багато систем, які знаходяться в різних місцях, які мають достатньо високу міцність.

Інша небезпека може бути в тому, що на майданчику Запорізької станції знаходиться сховище відпрацьованого ядерного палива. Воно знаходиться взагалі відносно в холодному стані. Там його температура не більше 300 градусів усередині, воно охолоджується просто повітрям. Там стоять такі бетонні контейнери по п'ять метрів висотою, по три метри в діаметрі, може, і більше. Це теж потужна бетонна конструкція, всередині якої знаходяться металеві корзини та контейнера. В них знаходиться приблизно по 11-12 тон відпрацьованого ядерного палива, воно загерметизовано і назовні не потрапляє.

Але якщо пошкодити один такий або декілька контейнерів, то це буде локальне пошкодження. Продукти, які наносять найбільшу шкоду при ядерній аварії на працюючій ядерній установці типу реактора – це так звані радіоактивні благородні гази. Це короткоживучі нукліди – той же йод, які мають високу активність, але живуть короткий час: доба, дві, три, чотири, п'ять, десять днів, декілька тижнів. Якщо вони знаходяться в гарячому стані при працюючому ядерному реакторі, вони піднімаються вверх, утворюється радіоактивна хмара і вони мігрують, куди вітер дує. І з цих хмар йде опромінення. Хто потрапляє під це опромінення, будуть отримані певні радіаційні дози, які небажані.

Ще гірше, якщо ви потрапите під дію цієї хмари, в яких знаходяться ці радіоактивні матеріали. Якщо ви їх надихаєтесь або поп'єте водички, що випала з цих хмар, або вона потрапить на траву, яку з'їла корова і інші тварини – вони зробили молоко, сир, масло – ви це їсте – тоді воно вам потрапляє перорально в кишковий тракт, а звідти – в різні органи. Оце і є найбільша небезпека, що ці речовини, потрапляючи в органи людини, там накопичуються, випромінюють ці радіоактивні частинки. А ці частинки за рахунок взаємодії з клітинами пошкоджують їх. Ці клітини приймають участь у метаболізмі, і виникають ракові та інші види захворювань.

Якщо ж ми заговорили про йод, адже спочатку були розмови, що нібито треба напитися цього йоду – так от його на Запорізькій станції сьогодні немає взагалі. Він накопичується тільки при працюючій станції. Його період напіврозпаду вісім діб, тому за місяць його концентрація зменшується в чотири рази. За два місяці – відповідно, в 16 разів. За рік його зменшилось в декілька мільярдів разів. Тобто там радіоактивного йоду немає і тому пити йод немає жодної потреби.

Небезпека в тому, що щитовидна залоза дуже маленька, у дорослої людини вона – всього двадцять грам. Тому практично весь йод, що потрапляє при радіаційному ураженні накопичується в цій щитовидній залозі.

Сьогодні порівнюють можливий теракт на ЗАЕС з Чорнобильською аварією – це буде не до порівняння. Чорнобильська аварія – це у вас в сотні разів збільшилась потужність реактора, який вибухнув декілька разів, і паливо знаходилося за півтора кілометри від самої станції. Тобто паливо розліталося навколо, зникало охолодження, паливо пошкоджувалося, перегрівалося. Коефіцієнти дифузії продуктів поділу у паливі збільшуються і все те, що там накопичилося, виходить, воно гаряче, там ще горить і графіт, і все інше. Воно піднімається на висоту на кілометри і, відповідно, з потоком повітря розноситься по всьому світу.

– Якою може бути максимальна зона ураження у разі будь-якого теракту зараз з боку росіян на ЗАЕС у її нинішньому стані? Запитую, тому що люди в Києві кажуть "а що робити", в Чернігові, на Волині, в Миколаєві люди хвилюються – в різних регіонах. Що може бути?

– Діапазон – з того, що ми тут вже поспілкувалися – важко дійсно спрогнозувати. Діапазон може бути будь-який: від декількох десятків-сотнів метрів, якщо це буде локальний вибух. У них сьогодні знаходиться п'ятий блок в так званому гарячому стані – це означає, що практично все обладнання герметизоване, там високий тиск (150 атмосфер), температура 250-270 градусів. І він в принципі може бути за певних умов переведений в так званий критичний стан і його можуть почати запускати в робочий стан, щоби він почав генерувати енергію. Хоча на це ні в кого дозволів немає. Це взагалі буде відразу зрозуміло, що готується якийсь дуже потужний терористичний акт.

Тому російська сторона підтримує цей блок у цьому гарячому стані для такого додаткового шантажу. Найгірший сценарій може бути, якщо в них вже зовсім поїде та голова невідомо куди і вони будуть намагатися запустити цей блок, щоби ще додатково шантажувати, а потім вже сказати: "от, а тепер випадково з українського боку прилетіла ракета".

– І тоді яка зона ураження?

– Щоби була якась зона ураження – цей блок має працювати хоча б декілька тижнів, щоб там накопичилися ті продукти – той же йод. Якщо його на добу запустять – йод там не накопичиться. Радіоактивні гази накопичаться в більшій мірі, але все одно це не миттєво відбувається. Це необхідно декілька діб, щоби він попрацював. Ми ж живимо цю станцію з українського боку – можемо відключити її за цей час, тоді у них не буде змоги прокачувати насоси і станція сама має зупинитися. Я думаю, шо фахівці, які консультують наші Збройні сили – там є достатньо кваліфіковані люди, які пропрацювали все життя на станціях – дадуть необхідні поради, що треба робити в даному випадку для того, щоб цей найгірший сценарій не відбувся.

Максимально, якби станція працювала, то тоді можна було б очікувати якісь сценарії на кшталт Чорнобильської – хоча це було б у десятки разів менше. Було би щось на кшталт Фукусімської – радіація виходила би в різні сторони, з вітром кудись переносилась. Але в оточуюче середовище потрапило би все одно в сто разів менше (радіоактивних речовин, – ред.), ніж при Чорнобилі. Бо при Чорнобилі у нас відкрився повністю реактор, паливо на кілометри розлетілося навколо. Тому і вся радіація, відповідно, потрапила відразу в оточуюче середовище і нічого не перешкоджало її розповсюдженню.

– Міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко нещодавно сказав, що все-таки в Києві панікувати не варто, бо принаймні сюди до Києва не дійде. Що ви можете про це сказати? Чи можна так ствердно говорити?

– Можна так ствердно говорити. Я чув ще такі коментарі, що уже хтось з наших чиновників сказав, що вже все готово для того, щоб відселяти п'ять областей з півдня України – Херсонську, Миколаївську, Запорізьку, Дніпропетровську – то цього нічого не буде навіть у найгірших випадках.

– Ви маєте на увазі, що відселення не має сенсу робити з п'яти областей?

– Якщо ви підірвали, умовно кажучи, якийсь вибуховий пристрій – то піднімається пилюка. Ви бачили, як на кадрах високі хмари пилу, вогню – куди воно летить? Воно летить на кілометри. Те ж саме буде з холодним паливом. Воно підірветься, підніметься, все, що важче повітря, падає на землю. Коли воно гаряче і знаходиться в газоподібному стані, як той же йод чи інші гази – воно піднімається і може літати в повітрі. Усе решта – це тверді речовини, умовно кажучи, радіоактивна пилюка, яка далеко не полетить. Якщо буде сильний вітер і ще якийсь вентилятор поставити – кудись полетить, але усе одно це буде кілометр, два, десять максимум, куди це може долетіти. До того ж вітер не дме в усі сторони одночасно. До Києва навіть стратегічна ядерна зброя не дістане, якщо вона там буде підірвана.

– Чи могли б ви дати якісь базові рекомендації людям, які живуть на територіях довкола ЗАЕС? Як їм варто діяти?

– Про це вже достатньо і детально було роз'яснено. Необхідно, щоб не потрапили ці продукти до нас в організм. Якщо ця хмара утвориться і буде рухатися, вона потрапить на якусь водну поверхню, на ті ж сільськогосподарські угіддя, на продукти побуту, якщо вони зберігаються десь на подвір'ях. То все це, відповідно, має знаходитися в закритому стані. Має бути ваш запас води на період, поки ця хмара (якщо вона піде в вашу сторону) пройде через вас і може десь осісти.

– У разі, якщо росіяни таки наважуються і проводять такий теракт, який ви описали, територію Енергодара можна буде використовувати для проведення бойових дій, коли ми будем деокуповувати його? Чи, наприклад, там зможе залишатися російський контингент? Чи цю територію потрібно буде на певний час взагалі покинути?

– Чорнобильська аварія нанесла шкоди в сотні разів більше і викинуто було в сотні разів більше. Там і досі, не припиняючи, постійно працюють люди. І експлуатаційний персонал, і основний офіс нашого Інституту, до речі, який я представляю, знаходиться в самому Чорнобилі. Весь цей час там постійно працюють люди. Хоча це зона обов'язкового відселення.

При Запорізькі станції такого зараження території бути не може навіть теоретично. Тому ніяких перешкод для військових (тим більше для військових) не буде, бо це буде дуже розтягнуто (у часі, - ред.). Якщо вони навіть пройдуть по цій території і один-два рази нап'ються там води, яка потрапила під ураження Стронцієм, Цезієм чи іншими матеріалами – це не бажано, звісно, робити, але це не призведе до якогось ураження, яке не дозволить їм виконати своє завдання і жити після того, як вони здобудуть перемогу.

– Ми знаємо про таку профільну організацію МАГАТЕ, чиї представники часто відвідують та перебувають на станції. Чи є взагалі у МАГАТЕ важелі впливу та інструменти, аби запобігти можливому теракту на ЗАЕС?

– МАГАТЕ – це одна з організацій Організації Об'єднаних Націй. Це, умовно кажучи, їхній філіал, який спеціально був створений, коли почали займатися дослідженнями в ядерній галузі після вибухів 1945 року для різних цивільних потреб. Це виключно технічна організація. Вона немає своїх важелів впливу. Є рада директорів цього МАГАТЕ, які приймають різні рішення, рекомендації, які мають розглядаються на Раді безпеки ООН.

Навіть на Раду безпеки ООН такі рішення не потрапляють, тому що на всіх засіданнях ради директорів (принаймні це стосується останніх результатів, про які я знаю) Росія та Китай голосують проти того, щоб якісь засоби впливу хоча б на розгляд Ради безпеки ООН подавати. До того ж відомо, що в Раді безпеки є ті ж Росія і Китай. І якщо вони у МАГАТЕ проголосували проти, то я не думаю, що вони в Радбезі будуть голосувати інакше.

МАГАТЕ це насправді технічна організація. Хоча в них мають бути важелів впливу. Крім того, дуже багато персоналу в МАГАТЕ – це російський персонал, вони займають достатньо високі посади. Той же заступник Гроссі – це теж росіянин з "Росатома". Він йому, напевно, щось підказує. У Гроссі восени цього року перевибори. У нього ще є амбітні плани – у кулуарах розмовляють, що він хоче під час наступних виборів генсека ООН подавати свою кандидатуру.

Тому він намагається бути "і вашим, і нашим", все узгоджувати. Тому він з росіянами так себе веде. Як на мене, то сподіватися на якісь кардинальні дії з боку МАГАТЕ я б не радив. Взагалі-то її основна мета – це нерозповсюдження ядерних матеріалів. Супутня мета – це рекомендація для безпечної експлуатації ядерних установок. Але основна мета – це нерозповсюдження ядерних матеріалів.

Чому вони на Запорізьку станцію їздять – тому що все паливо на будь-якій ядерній установці знаходиться під постійним відеонаглядом спеціалістів МАГАТЕ. Так от, коли було знеструмлення станції, цей відеонагляд пропав. Тому якраз одна з їхніх задач – це отримувати інформацію з перших вуст, як то кажуть, в якому стані знаходиться паливо, яке зберігається на атомній станції. На сховищі є понад 2 тисячі тон палива, а в самих реакторах – трохи більше тисячі тон на всіх шести реакторах. Це достатньо велика кількість. Це приблизно один відсоток від світових запасів відпрацьованого ядерного палива.

Якщо згадати Чорнобильську станцію, блок, який вибухнув – там було ~200 тон палива. А тут 3 тисячі. Тому коли хтось порівнює, то каже, що на ЗАЕС палива в 15 разів більше, тому нібито і наслідки будуть в стільки разів гірші. Але так порівнювати не можна, бо це зовсім інший стан, там інші продукти поділу залишились, в іншому тепловому стані. Це порівняння зовсім не коректне. Тому так говорити не можна.

В даному випадку наслідки за найгірших ситуацій будуть в десятки разів менші, ніж під час Чорнобильської аварії. Відселення – я не вірю, що воно буде потрібно, бо це буде дуже розтягнуто в часі.