Військові мотоцикли КМЗ "Дніпро": ТОП-5 головних відмінностей

Армійські версії важких мотоциклів КМЗ в різні періоди носили різні назви – К-750В, К-750МВ (до 1967 р.), МВ-750, МВ-750М, МВ-650.

Історію цих моделей вивчають найбільш вдумливі фанати марки "Дніпро", адже тема ця непроста – військові замовлення в більшості країн ніколи особливо не висвітлювалися. Відповідно, в межах нашого матеріалу ми згадаємо лише основні особливості мотоциклів КМЗ, призначених суто для армійської служби. Чому ми кажемо саме суто? Бо аж до початку 1990-х кожен мотоцикл важкого класу типу МТ "Дніпро" держава вважала придатним для військової служби, і крім Державтоінспекції вони в обов’язковому порядку реєструвався у військкоматі.

Але ті екземпляри, що виготовлялися на замовлення міністерства оборони і просто на заводі приймалися особливим військовим представником, мали деякі унікальні відмінності. В різні роки їхній набір був різним, але ми, уникаючи цього разу об’ємної статті, згадаємо тільки основні нюанси.

Привід на два колеса

Більшість військових версій мотоциклів КМЗ мали привод не тільки на заднє колесо мотоцикла, а й на колесо коляски. Зовні це помітно за наявністю на задньому колесі редуктора з виведеним з нього валом приводу бокового колеса. Колісної формули 3х2 не мали тільки “вояки” перших серій – військові модифікації мотоцикла М72 та їхні наступники К-750В.

Шкворнева установка для кулемета

На передку і задку бокового причепа встановлені кронштейни для кріплення вертлюга – шарнірної фіксації ручного кулемета ДП, РПД чи ПК/ПКМ. Кронштейнів було саме два, для стрільби з кулемета відповідно вперед і назад. На додачу до кулеметних кронштейнів в різні роки на колясках був присутній цілий комплект обладнання для кріплення майна: металевого ящика ЗІП, сокири, саперних лопат двох типів і у різній кількості, каністри на 10 л (з 1967 р.). Всередині коляски теж були додаткові кріплення для фіксації у походному положенні зброї, дисків з патронами та пили.

Маскувальне покриття

Мотоцикли з літерою В у назві мали матове (неполіроване) хромоване покриття керма та інших зовнішніх деталей (тільки ободок фари блищав), іноді зустрічаються екземпляри, де ці елементи пофарбовані в колір хакі. Починаючи з моделі МВ-650 з’явилися світломаскувальні комплекти для фари і задніх ліхтарів.

Зірочка у маркуванні деталей

В ті роки всі продукція для армії, у тому числі і мотоцикли МВ, крім заводського ВТК приймалися так званим представником замовника – контролером від військових. Головні агрегати (двигун, коробка передач і корпус диференціала) та окремі відповідальні деталі після прийняття таврувалися зіркою з цифрою – особистим номером інспектора. Іноді ці зірки ставилися ззовні, іноді – зсередини, у недоступному для огляду місці.

Таблички з інструкцією

Як і інший транспорт армійського призначення, більшість військових мотоциклів київського виробництва були прикрашені металевими табличками з текстом. Це були інструкції щодо правил використання функціоналу трансмісії – блокуванням диференціала (МВ-750) або заднім ходом (МВ-750М). Розташована табличка була зверху бензобака чи на кришці металевого ящика з ЗІП – в залежності від моделі байка, а в МВ-650 її не було зовсім.

Коротко

Київські опозитники у військовій модифікації – справді цікавий об’єкт для колекціонування чи просто для недільних катань. Але обираючи такий, майте на увазі що насправді їх було зроблено не так вже багато, в десятки разів менше, ніж звичайних цивільних машин. Відтак, сьогодні на ринку ретротехніки можна легко натрапити на новоробний мотоцикл – сучасну переробку, створену на основі масового МТ "Дніпро". Описані нами відмінності добре відомі тим, хто будує такі репліки, тож для правильного вибору краще залучити досвідченого консультанта, який знає секрети, як відрізнити справжній військовий мотоцикл від підробки.