Війна в Україні: камо грядеши?

Про те, за яких умов може закінчитися російсько-українська війна та чи можливий довгостроковий мир – читайте у колонці екс-прем'єр-міністра та колишнього глави МЗС Швеції Карла Більдта.

Агресивна війна президента Росії Володимира Путіна проти України триває вже третій рік, і все частіше виникає питання, а чи можливий тут взагалі якийсь мир чи перемога.

Багато, звісно, залежить від визначень цих термінів. Для Путіна відкрито заявленою метою є ліквідація України як незалежної національної держави та її підпорядкування російському контролю. Але витративши два з половиною роки та провівши масштабну мобілізацію військових та людських ресурсів, Росія контролює лише близько 18% території України, причому основна частина була захоплена ще у 2014 році. Якщо порівнювати з поставленими Путіним цілями війни, це вторгнення виглядає жалюгідним провалом.

Чи може ситуація змінитись? Перемога Росії стане хоча б віддалено можливою, якщо Захід зупинить усі форми підтримки (фінансової та військової) України, а українці втратять волю до опору. Без виконання однієї з цих умов (а, швидше за все, одразу двох) військові цілі Путіна виглядають недосяжними.

Немає жодних ознак втрати волі українцями. В опитуваннях лише меншість респондентів кажуть, що погоджуються на певні територіальні поступки в обмін на припинення війни, але такі втрати ніяк не дозволять стерти Україну з карти світу.

Мільярди доларів, які надходять в Україну з Європи, США та інших країн, є вкрай важливими, і є питання, чи збережеться ця підтримка у разі, якщо колишній президент США Дональд Трамп у листопаді поверне собі Білий дім. Втім, слід нагадати, що з Євросоюзу в Україну надходять більші суми, ніж зі США, при цьому вони відповідають у середньому лише близько 0,3% ВВП кожної країни ЄС. Оскільки жодних ознак ослаблення політичної волі у європейців не спостерігається, ця допомога, можливо, буде навіть збільшена у разі потреби.

Крім того, розширюється виробництво боєприпасів у Європі: очікується, що наступного року обсяги випуску досягнуть двох мільйонів артилерійських снарядів. Тим часом Росія явно не може збільшити виробництво, тому посилюється її залежність від поставок боєприпасів з КНДР.

Це частина ширшої тенденції. Після перших тижнів війни армії Росії вперто не вдається організувати будь-яку успішну масштабну наступальну операцію. Вона, звичайно, намагається (наприклад, поклавши око на Харків цього літа), але знову і знову зазнає невдачі. Здебільшого російське просування досягається шляхом повного знищення невеликих міст.

Так, українська армія теж має свої проблеми. Їй вдалося відкинути Росію від Херсона та Харкова у 2022 році, але довгоочікуваний контрнаступ улітку 2023 року повністю провалився. Проте раптовий серпневий наступ на Курську область у Росії продемонстрував новий, вражаючий потенціал українських сил, нагадавши світу про їхню тверду рішучість та здатність адаптуватися.

Проте в ситуації, що склалася, в української армії явно мало шансів повернути території, окуповані Росією. Вона цілком могла б повторити успіх курської операції на лінії фронту (і це матиме важливі політичні наслідки), але, крім цього, досягти тривалих результатів буде складно.

Поки Путін та його ближнє коло вірять, що їм вдасться зламати волю українців та їхніх прихильників на Заході, вони продовжуватимуть цю війну. Але ситуація зміниться, коли до них дійде, що цього ніколи не станеться, і Росія стала на шлях швидкого занепаду. Хоча цього року цього, напевно, не станеться, 2025-го такий сценарій не буде неймовірним. У цей момент, можливо, з'явиться якась тимчасова угода про припинення бойових дій, яка не принесе "перемоги" жодній із сторін.

Довгостроковий мир – це складніше завдання. Я не думаю, що він буде можливий, доки не буде виконано дві умови. По-перше, Путін має втратити владу. Він залізною хваткою контролює Кремль і російське суспільство, і він надто одержимий своїми імперськими ідеями, щоб колись погодитися на справжній мир. По-друге, майбутнє України має переконливо захищатися членством у Євросоюзі та надійними західними механізмами безпеки.

Тоді – і лише тоді – стане можливим мир. І такий результат став би перемогою не лише для України, а й для Росії. Звільнившись від самогубних імперських проектів, Росія нарешті змогла б розпочати перетворення на нормальну, процвітаючу національну державу XXI століття.

Copyright: Project Syndicate, 2024.
www.project-syndicate.org