Від нерозуміння до радощів: особливості подорожей на електромобілі в Україні

Дуже часто тест-драйв електромобіля в редакції українського ЗМІ має такий вигляд: журналіст взяв в тестовому парку заряджений електромобіль, покатався ним кілька днів по Києву і повернув імпортеру з посадженим акумулятором. Тільки найбільш відповідальний колега під час користування машиною спробує підзарядити її десь біля кафе чи розважального центру, поки п’є каву чи переглядає з родиною новий фільм. Так завжди робили і ми, і в принципі досвідченому автожурналісту цього достатньо, щоб отримати враження від нової моделі і порівняти її з іншими.

Але цього разу ми влаштували електромобілям випробування за розширеною програмою. Точніше, попри все ми спробували експлуатувати їх так, неначе це були звичайні бензинові чи дизельні машини.

 

Електромобілі проти машин з ДВЗ

Так збігся редакційний графік тест-драйвів, що у лютому кілька тижнів поспіль ми їздили на різних машинах з електротягою. Свідомо не будемо називати тут марки і моделі, адже вважаємо, що справа тут аж ніяк не в брендах. Тим більше, що, як кажуть соціологи, репрезентативна вибірка у нас була більш-менш справедлива: з цих двох машин одна представляла високий, майже преміальний клас, а друга – бюджетний сегмент електромобільного співтовариства.

Спеціальних випробувань як таких ми не організовували, ми лише влаштували двом “електричкам” експлуатацію в режимі пересічного сімейного авто. Що передбачало як короткі міські поїздки, так і далекі рейди – в нашому випадку це було кілька маршрутів довжиною 350 – 400 км. Відразу скажемо, нюансів було багато. Але частина з них пояснюється тим, що ми були новачками у далеких мандрівках на електроприводі.

Зарядки для електромобілів

Спочатку – про приємне. Сьогодні електромобілі дозволяють водієві особливо не думати про підзарядку під час міських поїздок – ємності батареї вистачає на кілька днів. Хоча для повного комфорту треба знати, що десь на тебе чекає стовідсотково надійне місце зарядки – вдома, чи наприклад, біля місця роботи.

Щодо підзарядки вдома зауважимо, що для нинішніх машин з їхніми батареями ємністю понад 60 кВт·год найдешевший варіант зарядки – без спеціальної станції, від розетки 220 вольт – потребує не менше 10 годин “до повного”. Щоб пришвидшити процес, треба або мати вдома потужну станцію, або шукати таку десь у місті чи на трасі. Але тут і починаються всі складнощі.

Навіть для найсучасніших електромобілів з заявленим пробігом 350 – 500 км більш-менш тривала, понад 200 – 300 км, поїздка потребує планування.

• Треба вивчити карту зарядок по дорозі. Знаючи свій пробіг на одній "заправці", треба через інтернет знайти всі зарядки на своєму маршруті;
• Закачати в телефон додатки всіх мереж, станції яких ви зустрінете по дорозі. Колонки, де можна зарядитись без додатку, рідкість;
• Мати банківську картку з запасом коштів на рахунку. Станцій з готівковим розрахунком ми не бачили;
• Приготувати кабель для підключення машини до публічної станції. Найбільш універсальним буде Type 2. В принципі, це не обов’язкова умова, але наявність власного кабеля підвищує шанс зарядитись у маленьких населених пунктах, де повільні станції часто не мають кабеля. Проте, одна з наших машин не була укомплектована кабелем, але ми благополучно мандрували нею.

 

Цього разу ми не їздили великими популярними трасами типу Київ – Львів чи Київ – Одеса. І тим не менш, проблем з наявністю станцій не мали. Зарядки в Україні є, ними вкрита мережа автошляхів між обласними центрами навіть не дуже популярних напрямків. Але картина не безхмарна і треба бути готовим до таких перешкод:

• Станція занята. Дуже часто на електрозаправці всього одна колонка, на якій вже хтось заряджається. І буде заряджатись ще півгодини-годину (принаймні, такий строк очікування з нашого досвіду). Зручно, що додаток у смартфоні показує, скільки ще залишається порожнього місця у батареї підключеної машини. Але наявність інших машин у черзі додатки не показують;
• Станція не починає зарядку машини. Спочатку вам, потім оператору гарячої лінії мережі заправок (якому ви зателефонуєте) доведеться вживати певних дій – вмикати-вимикати авто, заново встромляти кабель, перезавантажувати станцію, чекати півхвилини-хвилину. Подібних випадків у нас було декілька, але до честі операторів мереж – завжди нам врешті-решт вдавалося зарядитись;
• Ваша машина не до кінця порозумілася з станцією і приймає менший струм, ніж ви розраховували – наприклад, 10 кВт замість 20 кВт. Тобто вам доведеться простояти біля колонки більше часу, ніж ви розраховували спочатку;

 

Тобто на маршруті дуже бажано до кожної станції, де ви збираєтесь  заряджатись, мати хоча б одну запасну. Запас потрібен на випадок, що в першій точці у вас щось не “зростеться”. Можливо, нам забракло мужності, але навчені початковим досвідом, у першій частини довгих маршрутів ми не пропускали жодної станції, навіть найповільнішої. Ми підзаряджалися на них у побоюванні, що на наступних у нас щось не вийде. І лише коли за показаннями борткомп’ютера ми розуміли, що доїдемо до фінішу без підзарядки за будь-яких умов, ми почувалися більш вільно і припиняли пошук станцій і економію енергії.

На скільки вистачає заряду електромобіля

Пробіг на одній зарядці, зазначений в технічних характеристиках автомобіля, у нас відрізнявся від реального, але небагато – в середньому в межах 10 %. Адже паспортна цифра визначається за певною стандартною методикою WLTP, з якою реальні умови як правило не збігаються. Але при цьому таку невелику 10-відсоткову різницю ми утримували завдяки акуратній їзді, пам’ятаючи про кілька чинників, які миттєво змінюють далекобійність електромобіля – причому як в бік скорочення, так і в бік продовження.

 

Що впливає на пробіг без підзарядки

Оскільки нинішні електромобілі вже не стільки машини, скільки гаджети, всі цифри щодо витрати енергії і роботи батареї легко контролювати просто по ходу поїздки. Відповідні цифри відображаються на великому екрані, допомагаючи водієві корегувати рух енергії в батарею і назад в режимі реального часу.

Скорочує пробіг електромобіля:

• Швидкість вище 70 – 80 км/год. Одна з наших машин мала межу економічності приблизно на нижчій з вказаних цифр, друга – на вищий;
• Динамічні прискорення. Особливо це було помітно в електромобіля з ривком 4,9 с до 100 км/год. Власне, машин з ДВЗ така проблема теж стосується;
• Холодна погода. Навіть символічний мороз –2оС викликав помітне скорочення обіцяного пробігу – можливо, через погіршення віддачі холодної батареї, можливо, через роботу “клімату”;
• Опалювач. Цього разу ми каталися на електромобілях взимку, тож нам слід було очікувати скорочування пробігу через роботу опалювача салону. Дивно, але в реальності ми цього не помітили, хоча завжди виставляли регулятор клімат-контролю на +20 градусів за Цельсієм. Певно, обидва електромобілі обіцяли нам залишок пробігу вже з урахуванням працюючої “пічки”.

 

Збільшує пробіг електромобіля:

• Використання режиму руху Eco (там, де він є). Так, в ньому машина стає трохи млявою, але – суто за електромобільними мірками. Конкуренти з ДВЗ під капотом подібній “млявості” можуть лише позаздрити,
• Вміле користування режимом рекуперації. Коли електромобіль котиться накатом, він повертає енергію в батарею. Якщо вивчити заводську інструкцію і натренуватись поводженню з педалями, відсоток економії можна зробити помітним.

 

Відрадно, що при всьому сказаному борткомп’ютери вміють достатньо точно передбачати залишок пробігу, у тому числі і враховуючи темперамент водія. Тому ми планували свої мандрівки не за паспортними даними, а за показаннями на екрані автомобіля.

Якщо коротко

Вже краще, але поки що ні – так можна відповісти на запитання, чи може сучасний електромобіль повністю замінити авто з ДВЗ. І якщо в населеному пункті і в коротких приміських вилазках на батарейну машину вже можна покластися, то міжміські поїздки викликають в екіпажу масу ускладнень. Для когось вони нівелюються динамікою електромобілів, небаченою для бензинових (дизельних) авто "сімейного" цінового сегменту. А для когось все ще важливі почуття впевненості у далекій дорозі, яке дає повний бак бензину. Який можна поповнити за 5 хвилин мало не на кожному розі.