28 червня в Ірані відбудуться дострокові президентські вибори. Попередній президент країни Ібрагім Раїсі загинув у авіакатастрофі 20 травня. Хто основні кандидати та що може змінитися в країні, яка є одним з головних постачальників зброї для Росії – докладніше у матеріалі РБК-Україна.
Хто основні кандидати
Загалом заявки на участь у виборах подавали 80 кандидатів. Серед них колишній президент Махмуд Ахмедінеджад, кілька міністрів і депутатів. Однак майже всі вони не пройшли попередній відбір.
Для участі у виборах Рада вартових відібрала лише 6 кандидатів. Серед них троє ключових: консерватори спікер Меджлісу (іранського парламенту) Мохаммад Багер Галібаф, представник духовного лідера (фактичний лідер країни) у Раді безпеки Ірану Саїд Джалілі, а також ліберальний депутат Меджлісу Масуд Пезешкіян.
Мохаммад Багер Галібаф дотримується принципів консерватизму, водночас знає, що таке прагматизм. У новому меджлісі йому вдалося отримати підтримку незалежних кандидатів та лібералів, аби зайняти крісло спікера. Він заявляє про необхідність впровадження поміркованих змін у системі державного управління та у суспільстві.
Саїд Джалілі є прихильником найбільш консервативного курсу та жорсткої лінії у суспільній сфері. Водночас він близький до верховного лідера. У своїх передвиборчих гаслах особливу увагу він приділяє вирішенню “жіночого питання” через посилення ролі ісламу в суспільному житті.
Нарешті Масуд Пезешкіян – найбільш ліберальний із трійки фаворитів. За професією – лікар-кардіохірург. Багато років був депутатом меджлісу, однак донедавна маловідомий широкому загалу. З іншого боку, ім'я Пезешкіяна не фігурувало в корупційних чи політичних скандалах.
Як проходить передвиборна кампанія
Видання Middle East Eye, посилаючись на свої джерела серед консервативного істеблішменту, вказує, що допуск до виборів посереднього ліберала – це суто політтехнологічна річ. Головна мета такого кроку – збільшити явку на виборах, і водночас не створити загроз для консервативних кандидатів.
Зазначимо, що явка серйозно хвилює іранський істеблішмент, позаяк може виникнути загроза легітимності президента. “Перший дзвіночок” уже прозвучав на парламентських виборах у березні цього року, коли голосувати прийшли лише 41%.
Згідно з опитуванням GAAMAN centre, проведеним за 10 днів до виборів, точно будуть голосувати 22% іранців, ще близько 12% ще не визначилися, а 65% заявили, що вони не підуть взагалі. Головна причина такої пасивності – іранці не вірять, що через вибори щось можна змінити.
Але навіть серед тих, хто на вибори піде, лідирує Масуд Пезешкіян - 37%. Його найближчий суперник Джалілі має підтримку 29,4% виборців. Своєю чергою, Мохамад Багер Галібаф може розраховувати на 8,3% голосів. Разом з тим, 18,4% тих, хто голосуватиме ще не визначилися.
Тож інтрига зберігається. Під час попередніх президентських кампаній в Ірані траплялися випадки само відведення кандидатів за день до голосування та різкі зміни настроїв виборців. Також на ситуацію може вплинути навіть невелике коливання явки. Крім того, можливі домовленості Джалілі з Галібафом. Зазначимо, що ці двоє кандидатів грають на одному електоральному полі.
Як кандидати борються за виборців
Саїд Джалілі та Мохаммад Багер Галібаф роблять ставку на традиційні передвиборчі стратегії, агітуючи серед переважно серед консервативного населення.
Водночас Масуд Пезешкіян таки намагається згуртувати навколо себе ліберальне населення. Для цього він залучив у свою команду інших авторитетних політиків-реформістів. Приміром, медійну складову його кампанії курує колишній міністр зв’язку Мохаммад Джавад Азарі Джахромі. Радником з питань зовнішньої політики стала інша знакова фігура – колишній міністр закордонних справ Мохамед Джавад Заріф, який свого часу опікувався “ядерною угодою”.
Окремо команда Пезешкіяна працює з курдською та азербайджанською меншинами, адже сам він за національністю азербайджанець і народився у курдському місті Мехабад. Разом ці дві групи складають до 15% населення Ірану.
Які повноваження у президента Ірану
Ісламська республіка Іран має унікальну модель державної влади. Президент у ній є номером два і за своїми повноваженнями схожий до прем’єр-міністрів у парламентських демократіях. Справжнім головою держави є духовний лідер (рахбар) – з 1989 року це Алі Хаменеї. Верховний лідер визначає стратегію державної політики у ключових сферах, а президент опікується тактикою досягнення стратегічних цілей.
Президентські вибори є конкурентними, хоч і передбачають попередній відбір кандидатів Радою вартових конституції. Це окремий орган, що складається з шести духовних осіб та шести цивільних юристів. Свої рішення Рада вартових не пояснює, але до уваги береться кваліфікація кандидатів, їх досвід та лояльність до чинної влади.
В Ірані не існує політичних партій у класичному розумінні. Натомість є кілька неформальних політичних течій: від ісламських “консерваторів” до “лібералів”, які налаштовані на реформи, але звісно в межах діючої системи.
Бували випадки, коли ліберали ставали президентами та міністрами. Востаннє – у 2013-2021 роках, коли цю посаду займав Хасан Роухані. Однак на останніх президентських виборах перемогу здобув представник консерваторів, покійний Ібрагім Раїсі.
Що може змінитися в Ірані з новим президентом
Про свої погляди на зовнішню політику кандидати розповідали на в ході дебатів 24 червня.
Всі три ключові кандидати пообіцяли домогтися зняття санкцій Заходу з Ірану, але висловили різне ставлення до цього питання.
Саїд Джалілі пропонує “змусити ворога пошкодувати про санкції проти Ірану за допомогою економічних засобів”. З іншого боку, він планує зміцнити економічні зв'язки з Латинською Америкою та африканськими державами, щоб зменшити вплив санкцій.
Мохаммад Багер Галібаф заявив, що “обов’язково вестиме переговори та досягне угоди”, щоб відновити ядерну угоду зі світовими державами, з якої президент Дональд Трамп вивів США в 2018 році. Однак, під час його президентства Іран буде діяти поступово, “роблячи крок за кроком”.
Масуд Пезешкіян робить акцент на виведенні Ірану з міжнародної ізоляції. Критикуючи нинішні зовнішньополітичні підходи, він заявив, що “не дозволить грандіозним гаслам у зовнішній політиці спустошити кишені людей”.
Отже, принаймні двоє з трьох кандидатів кажуть про необхідність зближення із Заходом. Проте, хто б не став президентом Ірану, можливості впливати на політику держави у нього будуть обмежені. Загальний тренд на зближення Ірану з Китаєм та Росією в іранському істеблішменті залишається незмінним.
При написанні матеріалу використовувалися дані видання Middle East Eye, соціологічні опитування GAAMAN centre та заяви кандидатів у президенти Ірану з відкритих джерел.