Вбивця танків і не тільки. Що відомо про ПТРК "Стугна": топ переваг над Javelin

Про нарощування виробництва напередодні повідомив міністр із питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишин. Конкретних цифр не навів, але порівняв із січнем 2023 року.

"Ми в липні виробили вчетверо більше "Стугни", ніж у січні. І ми рухаємося у збільшенні виробництва далі. Скільки б ми не виробляли зараз, її буде недостатньо", - зазначив він.

Інформації про те, скільки щорічно виробляють ПТРК "Стугна-П", у відкритих джерелах немає. Відомо, наприклад, що за 2018 рік "Укроборонпром" поставив понад 2500 одиниць високоточного озброєння. Але окрім "Стугни" там фігурували ракетні комплекси "Корсар", "Бар'єр", "Вільха" тощо.

Що відомо про "Стугну"

"Стугна-П" - це протитанковий ракетний комплекс, розроблений Київським конструкторським бюро "Луч". Належить до другого покоління ПТРК.

Здатний вести вогонь ракетами калібру 130 або 152 мм з різними бойовими частинами, що встановлюються в контейнері. Оператор може керувати "Стугною-П" дистанційно з пульта, який виноситься на відстань до 50 метрів.

Базою став комплекс протитанкового озброєння з керованою ракетою "Стугна". Ця ракета калібру 100 мм призначалася для модернізації танків Т-55 та гармат МТ-12 "Рапіра".

Сама розробка ПТРК розпочалася у 2005 році, ракети "Стугна-П" вже отримали більший калібр - 130 мм. У 2011-у прийнято на озброєння.

Масове виробництво стартувало 2015-го, того ж року Збройні сили та Національна гвардія отримали мобільний комплекс на базі квадроциклу CFmoto Tracker 800. З 2018 року на "Стугну-П" встановлювалися турецькі тепловізори Aselsan Eye-Lr S.

ПТРК "Стугна-П" призначений для знищення танків та інших броньованих цілей, у тому числі оснащених сучасними засобами динамічного захисту.

Основні характеристики

Базова версія складається з пускової установки на штативі, контейнера для ракет, приладу наведення та пульта дистанційного керування.

Ракети. Можуть бути оснащені різними типами бойових частин: тандемною кумулятивною, осколково-фугасною або термобаричною. У випадку з тандемною кумулятивною (РК-2С) бронебійність досягає 800 мм, при використанні осколково-фугансних (РК-2ОФ) - 60 мм. Вартість стартує з 20 000 доларів.

Система наведення - напівавтоматична по лазерному променю. Також можливе дистанційне керування ракетою по телевізійному каналу із закритої позиції (спеціально підготовленого укриття).

Фото: характеристики комплексу "Стугна-П" (інфорграфіка ArmyInform)

Є два типи приладів наведення. Український "ПН-I" має дальність виявлення цілі типу "танк" у денний час до 6 500 метрів, дальність розпізнавання - 2 500 метрів. Турецький Aselsan Eye-Lr дозволяє виявляти цілі вдень на відстані до 15 000 метрів, вночі - до 5 600 метрів, людину (вночі) - до 2 500 метрів.

Крім того, для роботи в нічний час та в умовах поганої видимості може встановлюватись британський тепловізор SLX-Hawk.

Інші тактико-технічні характеристики зводяться до наступного:

• максимальна дальність стрільби - 5000 метрів
• максимальна дальність стрільби в нічний час - 3000 метрів
• час польоту на максимальну дальність не більше - 25 секунд
• температурний діапазон застосування - від -40 до +60
• маса ракети у контейнері - 29,5 кг
• довжина контейнера - 1360 мм
• зовнішній діаметр контейнера – 140 мм
• маса пускової установки - 32 кг
• маса приладу наведення - 15 кг
• маса пульта дистанційного керування - 10 кг
• маса теплоізоляційного модуля - 6 кг

Експортна версія має назву "Скіф". Серед країн-операторів Азербайджан, Алжир, Грузія, М'янма, Марокко, Саудівська Аравія, Катар, Єгипет, Йорданія та Туреччина.

Як працює "Стугна-П"

На ракеті встановлено тепловізійну головку самонаведення, у фокальній площині якої розташовано ІЧ-датчик, що працює в далекому інфрачервоному діапазоні 8-14 мкм.

Оператору достатньо навести прилад, після чого електронне зображення цілі та навколишнього фону передається на головку самонаведення. Як тільки ціль фіксується на моніторі, оператор натискає "пуск".

Якщо вона рухається, необхідно тримати ціль на прицілі. І не можна рухати або перезаряджати пускову установку, щоб не збилося наведення.

Як показала практика застосування, крім танків та іншої броньованої техніки, ПТРК здатний вражати статичні та маневрені повітряні цілі - гелікоптери. Зокрема, українські розрахунки знищили кілька новітніх російських Ка-52 "Алігатор".

"Стугна-П" vs Javelin: що краще

Як стверджує міністр Олександр Камишин, "Стугна-П" за всіма технічними параметрами перевершує Javelin.

"Javelin дуже хороший продукт. Але ми системно працюватимемо, щоб збільшувати виробництво власного продукту і згодом битися за те, щоб наш продукт був гідно представлений на зовнішніх ринках", - заявив він в ефірі національного телемарафону.

Зазначимо, українська "Стугна" справді перевершує американський аналог у тому, що стосується дальності стрільби та безпеки для бійців.

Зокрема, "Стугна-П" здатна вразити ціль на відстані до 5000 метрів, у той час як у FGM-148 Javelin максимальна дальність удвічі менша - до 2 500 метрів.

Фото: порівняння "Стугни-П" та Javelin (інфографіка "Укроборонпрому")

Ще одна важлива перевага - український ПТРК управляється за допомогою дистанційної установки. А це означає, що оператор при виконанні бойового завдання може перебувати в укритті і не наражати себе на небезпеку. Так як пускова виноситься на відстань до 50 метрів, противнику не так легко визначити місце розташування оператора. Але з іншого боку Javelin легший, йому не треба штатив, тому пристрій "все в одному" має більшу мобільність.

Американська ракета має інфрачервону головку самонаведення та систему "вистрілив і забув". Тобто після захоплення цілі та пуску оператор одразу може змінювати позицію. Знищення танка гарантовано, оскільки ракета влучає у найменш захищену частину - у башту чи найтепліше місце.

У випадку зі "Стугною" оператор має тримати об'єкт на прицілі, поки ракета не влучить. Крім того, Javelin вражає техніку зверху, що є більш ефективною тактикою. У той час як український ПТРК б'є у захищені лобову або бічні проекції, при порівнянні з "джавеліном" бронебійності 800 мм.

Хоча "Стугна-П" має можливість вражати бронетехніку з виконанням маневру "гірка". Тут оператор направляє лазерний промінь наведення не на танк, а на точку вище. Ракета більшу частину дистанції летить кудись над танком і лише поблизу цілі приціл наводиться на нього, спрямовуючи ракету. Це дозволяє не світити лазером по техніці противника, щоб не спрацювали його датчики і екіпаж не встиг евакуюватися.

Саме так на відео нижче розрахунок "Стугни-П" знищує відразу 4 російські танки всього за три хвилини.

Зрештою на боці "Стугни-П" ще один важливий фактор - вартість. Ще на початку 2022 року видання Forbes з посиланням на військових експертів писало, що українські ракети летять на більшу відстань і мають вражаючу точність, коштуючи набагато менше. За деякими даними, йдеться орієнтовно про 20 000 проти 100 000 доларів.