Вадим Скібіцький: У росіян є мотивація воювати за гроші, щодня до армії йде близько 1000-1100 осіб

Якими є цілі сьогоднішніх обстрілів Росії, скільки ракет та "шахедів" виробляє агресор, яку військову допомогу отримує від інших країн та які завдання Москва ставить собі на фронті в 2024 році – в інтерв'ю РБК-Україна розповів представник Головного управління розвідки Міноборони Вадим Скібіцький.

З грудня Росія розпочала наносити масовані ракетні удари по Україні, однак її цілями наразі є не об'єкти енергетики, як це було торік. Обхід санкцій та допомога третіх країн дозволяють Москві продовжувати виробництво далекобійних ракет, нарощувати виробництво ударних дронів типу "шахед" і загалом продовжувати вести агресивну, терористичну війну.

Про нинішні цілі ракетних атак Кремля та завдання на фронті у 2024 році, чи готує Путін нову хвилю мобілізацію в Росії, як Росії допомогає КНДР і чому Іран зацікавлений в підтримці Москви – в інтерв'ю РБК-Україна розповів представник ГУР МО, генерал-майор Вадим Скібіцький.

– Ми бачимо, що з грудня росіяни знову розпочали масовані ракетні удари, зокрема за допомогою стратегічної авіації. Якими є основні цілі цих ударів?

– На сьогоднішній день основні зусилля Російської федерації зосереджені на знищенні наших інфраструктурних об'єктів. Це насамперед об'єкти нашого оборонно-промислового комплексу, штаби, системи управління та окремі підрозділи, які розміщуються на лінії фронту.

Наскільки точними є ці удари? Ті цілі, які ставить перед собою Російська федерація, вона не досягає. Та зброя, яка використовується Росією, зокрема “Кинжали”, є дуже неточними. І, на жаль, від них страждає здебільшого саме цивільне населення.

– Об'єкти енергетики на сьогодні не є ціллю ударів?

– Те, що вони не наносять удари по цим об'єктам, зовсім не означає, що Російська федерація не слідкує за станом нашої енергетики. Воєнна розвідка чітко знає, що вони провели аналіз для нанесення ударів по нашим енергетичним об'єктам в 2022-2023 році. Росіяни визначили найбільш критичні об'єкти, які можуть бути уражені саме ракетним озброєнням, а також безпілотними літальними апаратами. Противник продовжує регулярно здійснювати космічну зйомку наших енергетичних об'єктів для того, щоб за можливості і якщо це буде їм необхідно, наносити такі удари. Тому загроза нашій енергетичній системі зберігається.

– Як би ви оцінили нинішній стан російської “оборонки”? Ми чули з різних джерел, зокрема і російські пропагандистські ЗМІ часто кажуть, що їхні заводи нібито працюють і в три, і мало не в п'ять змін. І чи достатньо їм власного виробництва для покриття своїх потреб на фронті?

– Якщо говорити про так звану російську “оборонку”, то влітку 2022 року Москва ухвалила низку законів, урядових постанов, якими фактично перевела оборонно-промислові підприємства на воєнний час. Збільшилася кількість робочих днів на тиждень. Деякі підприємства навіть працюють у три зміни. Але це ще не означає, що у них все гаразд в оборонній промисловості.

Основні зусилля зараз зосереджуються на відновленні тої техніки, яка була пошкоджена або уражена на полі бою. Інше питання – це відновлення, підготовка до бойового застосування зброї і військової техніки, яка знімається з арсеналів, зі складів довгострокового зберігання, щоби привести її до нормального стану і відправити для ведення бойових дій в Україну. Третє завдання – це виготовлення нового озброєння, насамперед артилерійських систем, бронетанкового озброєння, БТРів, БМП. Четверта позиція – це виготовлення боєприпасів і ракет.

За нашою розвідувальною інформацію, все, що на сьогодні виробляється Росією, відразу відправляється на фронт і застосовується проти України. Тому ми не бачимо, щоб Москва суттєво наростила кількість озброєння та обсяги виготовлення зброї і військової техніки. Підтвердження того факту, що їм не вистачає власних боєприпасів – це закупівля ними боєприпасів у того ж Ірану, Північної Кореї, а також вивезення майже всіх боєприпасів зі складів Білорусі. Якщо ми говоримо, наприклад, про артилерійські боєприпаси 122 та 152 калібру, то російські підприємства виготовили близько 2 мільйонів таких боєприпасів у 2023 році. Але це не покриває всі ті потреби, які є у збройних формувань Російської федерації.

Ворог намагається налагодити і збільшити виробництво зброї, боєприпасів, але стикається з низкою проблем. Це застаріле устаткування, це дефіцит підготовлених робітників, які здатні виконувати такі високотехнологічні роботи, і це дефіцит комплектуючих. Але те, що Росія має потужності з виробництва військового озброєння та техніки – це залишається загрозою для нас.

– Як багато боєприпасів КНДР передає Росії, про які обсяги йдеться?

– Найбільш активні постачання боєприпасів з території Північної Кореї здійснювалися впродовж вересня, жовтня та листопада. Основний боєприпас, який постачається з КНДР – це 122 мм і 152 мм. За нашими оцінками, йдеться приблизно про один мільйон таких артилерійських боєприпасів, які були поставлені до Російської федерації. Це якраз той дефіцит, який має Москва по снарядах, і не може покрити за рахунок власного виробництва.

– У Білому домі також заявляли, що Росія нібито отримала балістичні ракети від КНДР і що нібито двічі вона вже їх запускала по Україні. Чи є у ГУР дані про те, що Росія дійсно отримала такі ракети і застосовувала їх в Україні?

– Ми збираємо всю інформацію, яка є на сьогодні – про те, що постачається з Північної Кореї. Будуть підтверджені дані – тоді будемо говорити.

– Коли ми з вами спілкувались наприкінці жовтня, ви в коментарі наводили актуальні дані щодо виробництва і запасів у Росії ракет з дальністю понад 350 кілометрів. Тоді ви сказали, що на місяць вони виготовляють близько 115 таких ракет. Що в них зараз з виробництвом ракет з дальністю у понад 350 кілометрів?

– Вони не змогли суттєво наростити ці обсяги. Наразі максимальні показники залишаються такими ж – це близько 115-130 стратегічних ракет. Однак вони можуть відрізнятись в залежності від місяця. Рівень виробництва залежить від завантаження потужностей, від комплектуючих, адже дуже багато деталей – у тих же Х-101, “Кинжала”, “Калібра” – іноземного виробництва.

Росія багато втратила саме за рахунок того, що її підприємства, які займались постачанням комплектуючих, перебувають під міжнародними санкціями. А своїми аналогами вона не може покрити власні потреби. Знову ж таки, наприклад, у грудні вони взагалі не виробляли деякі види ракет – був нульовий показник – як плановий, так і фактичний.

По-друге, вони зараз намагаються тримати певний стратегічний резерв. Як правило, це близько 30% від тих запасів, що в них є. Яскравий приклад – з середини вересня росіяни не застосовували ні Х-101, ні “Калібр”. Відбувалось накопичення цих ракет. До того ж ми чітко розуміємо, що все вироблене відразу поставляється на поле бою. Якщо говорити про випущені крилаті ракети, то під час атак фіксувались вироби III, IV кварталу випуску. Це вкотре свідчить про те, що в них запаси не дуже великі, і те, що виробляється, відразу застосовується проти нашої держави.

– Бачимо також, що від вересня, на той час, коли росіяни перестали застосовувати Х-101 та “Калібри”, вони натомість почали помітно часто застосовувати ракети Х-59 з тактичної авіації. Що ви можете розповісти про цю ракету? Їх багато виробляють зараз чи в них великі запаси цих ракет?

– Вони їх виробляють. Вся лінійка – Х-31, Х-35, Х-29, Х-59 – виробляється здебільшого з російських комплектуючих. Крім того, це ракета зовсім іншого класу – вона не стратегічна. Це керовані авіаційні ракети. Відповідно, і цілі, для яких вони можуть застосовуватись, теж інші. Ці ракети – Х-31 і Х-59 – спрямовані насамперед на засоби протиповітряної оборони, на наші радіолокаційні станції, які необхідно уразити ворогу перед або під час нанесення масованих ударів.

Якщо оцінювати виробництво, то воно залежить від типу ракети. На жаль, вони мають можливість виробляти 100-115 ракет саме цього оперативно-тактичного класу (на кшталт Х-31, Х-59 тощо)

– Яка в росіян ситуація з виробництвом “шахедів”? Зі статистики за грудень, виявляється, що тільки однієї ночі вони не застосовували “шахеди”. Їхнє таке масове використання – і в листопаді, в жовтні та вересні – вказує на те, що у них або дуже нормальне виробництво, або їм багато передає Іран?

– Дійсно, в грудні було найбільш масоване застосування безпілотних літальних апаратів типу “шахед”. Якщо я не помиляюсь, то в грудні ворог застосував близько 770-780 цих ударних БПЛА. Йдеться лише про ті, що були нами зафіксовані. Адже є ще певний відсоток – орієнтовно 4% – тих, які не долітають, не стартували або вибухнули відразу після запуску. У нас є підтверджені дані з російської сторони, що трапляються і такі випадки.

Що стосується виробництва, у росіян справді був перший контракт, який передбачав постачання безпілотних літальних апаратів з території Ірану. Після цього вони самі налагодили власне виробництво, воно вже працює на території Росії, зокрема в Єлабузі. Там на сьогодні розгорнуто мінімум дві лінії виробництва. Але здебільшого комплектуючі надходять з інших країн.

Наступне, що на сьогодні вдалося Москві – це налагодження виробництва планеру – корпусу цих БПЛА. Їх уже виробляє Росія самостійно. Більше запчастин, деталей тепер йдуть з інших країн, тобто все не замикається лише на Ірані. Наша оцінка полягає в тому, що Російська федерація здатна і вона вже виробляє або збирає безпілотні літальні апарати саме на своїй території. Про це свідчать, по-перше, ті фрагменти, які ми знаходимо після ворожих атак. По-друге, якщо говорити про двигуни в “шахедах”, то раніше вони були максимум двох різних фірм, натомість зараз йдеться мінімум про 3-4 різні фірми, в тому числі і китайські.

Мета Москви – до 2026 року вийти на повний, замкнений цикл виробництва саме таких БПЛА на території Росії. Я не впевнений, що їм вдасться замінити або знайти російський аналог, наприклад, електронної бази – мікросхем, чіпів тощо. Але стартери, корпус, бойову частину, двигуни, інші елементи навігаційної системи на сьогодні Російська федерація здатна виготовляти.

– Чи є у вас дані щодо приблизних обсягів виробництва? Скільки в них на день чи на місяць виходить з конвеєра цих “шахедів”?

– Це теж здебільшого залежить від кількості і наявності комплектуючих. За нашою оцінкою, вони можуть виготовити (стільки вони, наприклад, зробили протягом грудня) 330-350 одиниць цих БПЛА. Але, знову ж таки, це залежить від того, чи є деталі, бо, наприклад, можуть бути корпуси, бойові частини, але немає двигунів. Що могли – зібрали і чекають тільки на двигуни. Прийшли двигуни – і відповідно, кількість готових виробів зросте, їх буде більше ніж 300.

Але, як і у випадку з ракетами, всі "шахеди" або так звані "Герань-2", що виготовляються, відразу йдуть на бойове застосування. І тому ми й бачимо різну кількість безпілотників, що застосовуються. Грудень показав, що навіть якщо у ворога і були якісь запаси, то вони на сьогодні вичерпуються, і всі ці БПЛА, які запускаються, буквально надходять з конвеєра.

– Ми бачили, що в окремі дні запускалось лише по кілька цих "шахедів". Це були перебої у підвозах чи, можливо, вони за допомогою цих дронів також проводять і розвідку розташування нашої ППО?

– Тактика може бути різна. Що з'явилося нового – це те, що противник почав застосовувати ці "шахеди" по наших об'єктах, особливо по військових об'єктах на лінії фронту – такого раніше вони не робили. Здебільшого їх використовували по наших об'єктах в глибині території України.

По-друге, є вплив погоди. Мороз, пориви вітру чи сніг – усе це впливає на бойове застосування БПЛА. Цей апарат працює на малих висотах і його двигун не призначений для роботи в таких умовах.

– Отже, допомога з дронами, допомога з боєприпасами – а чим ще Іран у військовому плані допомагає Росії?

– Іран розвиває військо-технічне співробітництво з Росією, тому що Тегеран зацікавлений в російському озброєнні. Іран має надію отримати від Російської федерації сучасну авіацію, наприклад Су-34, тренувальні літаки, радіолокаційні станції. Між ними тривають переговори.

– А що ви можете сказати про російську систему ППО? Бо ми бачимо, що часто на Росію щось летить – дрони, ракети. А російські медіа часто звітують, що нібито все збили – 41 з 39 БПЛА збили. Чи справді їхня система ППО настільки сильна?

– Тут, зрозуміло, є елемент російської пропаганди. Але за час війни Російська федерація дуже посилила протиповітряну оборону на багатьох напрямках. Це зокрема і окупований Крим, а саме район Керченського мосту – там дуже потужна система ППО. Це Московський напрямок на території Російської федерації й інші регіони. На вказаних напрямках вдалось не просто посилити, а й створити ешелоновану систему ППО. Проте це відбулося за рахунок того, що зенітно-ракетні та зенітно-артилерійські підрозділи були перекинуті з інших регіонів Росії – з Далекого Сходу, наприклад, з Північного регіону РФ. Ці напрямки фактично оголені у сенсі захисту ППО.

Наскільки вона ефективна? Це не завжди так, як розповідає агресор. До того ж усе залежить і від того, наскільки ми вдало плануємо проведення наших операцій, в тому числі з застосуванням безпілотних літальних апаратів і інших типів озброєнь. Ми знаємо, наскільки і в яких регіонах відбулося посилення ППО, де розгорнуті нові системи. Найбільш потужний комплекс, що є в них на озброєнні – це С-400, але і він не є повністю досконалий. Є факти, коли їхнє озброєння відмовляє. Той же відомий "Панцир" теж пропускає наші повітряні засоби, які в результаті досягають цілей.

– Чи надає якусь військову допомогу Росії Китай?

– Тут проблема полягає в тому, що більшість – майже 80% комплектуючих, особливо – електроніка – заходить через територію Китаю. Притому в більшості випадків вони навіть не китайського виробництва, а інших країн світу. Просто Китай не приєднався до міжнародних санкцій, тому для росіян не становить гострої проблеми – закупити та завезти необхідні компоненти через Китай чи через інші держави. Створено багато різних спільних підприємств, фірм, які з'являються на тиждень, роблять якісь закупки, а потім зникають.

Росія намагалася і намагається отримати від Китаю боєприпаси. Вона також намагається отримати снаряди і від інших країн, де залишилось радянське озброєння, в тому числі і від країн Центральної Азії.

– Чи справді Росія на міжнародній арені просуває меседж про готовність до переговорів з Україною щодо завершення війни в якомусь форматі? І якщо такі меседжі справді є, чи відповідають вони реальним намірам Путіна і його оточення?

– Наміри Путіна очевидні – це контроль над нашою територією і її повна окупація. І коли йдуть будь-які розмови про те, що ворог готовий до переговорів, то ми маємо розуміти, що умови Росії не прийнятні нашій державі.

Але насправді така риторика Москви здебільшого спрямована саме на країни Заходу та Глобального Півдня – що вони нібито згодні зупинитись і почати переговорний процес. Але що говорить Росія про наші окуповані території? Наступне – будь-які переговори дають час Росії для відновлення потенціалу, нарощування сил і створення стратегічних резервів, щоби продовжити агресію. І це ми бачимо ще з 2014 року – нічого тут не змінилося. Наша стратегічна ціль одна – ми повинні звільнити всі наші окуповані території.

– Що, за вашою оцінкою та прогнозом, можна очікувати на фронті в 2024 році?

– Мабуть, будемо відштовхуватися від того, які стратегічні цілі ставить для себе Російська федерація. Те, що вони намагалися зробити і досягти від початку так званої "спеціальної військової операції", не досягнуто. Відповідно, одна зі стратегічних цілей, що залишається у Москви – це вихід на адміністративні кордони Луганської і Донецької областей. Друге, що вони зараз будуть робити (і це вже ми бачимо по тих документах, які є в нашому розпорядженні) – це втримання захоплених територій, які зараз перебувають під тимчасовою окупацією: Херсонська, Запорізька і частина Харківської області.

Ще однією з пріоритетних цілей вони для себе визначили знищення нашої системи ППО, нашої авіації, наших об'єктів оборонно-промислового комплексу, щоб недопустити нарощування нашого виробництва і посилення спроможностей Збройних сил. Це ті завдання, які на сьогодні собі ставить Російська федерація на цей рік.

– Ви згадали про завдання, які бачить Москва на 2024 рік на фронті. Чи планують вони все-таки провести більш широку, ще одну офіційну хвилю мобілізації?

– Всі умови для проведення мобілізаційних заходів у них створені, зокрема і на законодавчому рівні. Облік військовозобов'язаних є. Плани щодо формування і відновлення, наприклад, Ленінградського та Московського військових округів теж є. І це все буде впливати на мобілізаційні потреби їхніх збройних сил.

Крім того, ми зараз бачимо, що вся мобілізація здебільшого йде на поповнення втрат, які Російська федерація несе на нашій території. Щоби створити потужний стратегічний резерв їм справді необхідна мобілізація – це однозначно. Чи наважиться Путін це зробити? До виборів навряд чи. А надалі – будемо дивитися. Зараз ще дуже рано про це говорити. Але всі умови для проведення мобілізації в будь-який час у Росії створені.

– Скільки людей їм орієнтовно вдається зараз залучати до війська шляхом прихованої мобілізації, шляхом умовляння підписувати контракти з армією?

– Щодня до лав збройних сил РФ приходить близько 1000 - 1100 осіб.

– Тобто в місяць приблизно 30 тисяч?

– Так. Це йде і на поповнення втрат, і на формування резервних полків. Але це не можна назвати прихованою мобілізацією. Давайте так: у них триває мобілізація. Просто це не проводиться так масово, як у жовтні-грудні 2022 року.

Однак, насправді, у росіян є мотивація йти в армію – це заробітна плата, особливо в кризових регіонах, де або низькі зарплати, або взагалі немає робочих місць. Російські військовополонені відверто зізнаються, що пішли в армію, бо там платять, а в нього "іпотека, сім'я і так далі". І цей мотив на сьогодні є основним для тих людей, які добровільно йдуть на мобілізацію, підписують контракти і воюють.

– А який рівень зарплат?

– Вони різні. Все залежить від того, де знаходиться підрозділ, чи веде бойові дії. Але у росіян чітко визначено, що день бойових дій – це плюс 8 тисяч рублів до зарплати. Якщо говорити в абсолютних цифрах, то це приблизно 220-250 тисяч рублів в місяць. Це для тих, хто безпосередньо бере участь у бойових діях на першій лінії зіткнення.

– А що зараз з залишками "Вагнера"?

– Вони всі зараз переформатовані. Вже створено багато так званих приватних військових компаній, які знаходяться і під контролем міністерства оборони Росії, і під контролем росгвардії. Ті "вагнерівці", які підписали контракт з міністерством оборони чи росгвардією, продовжують свою службу або в збройних силах РФ, або в інших приватних компаніях.

Також відбулося переформатування групи "Вагнера" в інших країнах, де вони були залучені, насамперед в Африці, на Близькому Сході – в Сирії, в Лівії. Там зараз як такого ПВК "Вагнера" вже немає. Там діють інші приватні військової кампанії. Вони контролюються російським міністерством оборони.

– Що нас чекає у 2024 році у сенсі західної допомоги? Чи можемо розраховувати на те, що військова допомога з боку західних країн в 2024 році для нас збережеться?

– Наші союзники і партнери розуміють, що без їхньої допомоги вести війну з Російською федерацію складно, а по деяких сферах – неможливо. На сьогодні високоточне озброєння, яке ми маємо – це все західного виробництва. Боєприпаси 155 калібру – це теж здебільшого виробництва інших країн. І вони розуміють, що ми зараз реально стримуємо Росію. Їй не вдалося досягти ті цілі, які вона ставила перед собою. І ми просто в рази зменшили потенціал Російської федерації.

За нашими підрахунками, щоби відновити потенціал сухопутних військ РФ, який був перед початком широкомасштабної агресії, їй буде потрібно від п'яти до десяти років. Щоби відновити арсенал високоточного озброєння – на це також треба три – п'ять років. Наша заслуга в тому, що ми не дозволили російській військовій машині підготуватися і почати агресію не тільки проти нас, а й проти інших країн.

– Допомога збережеться?

– Так, однозначно. У мене немає сумнівів. Допомога буде різноплановою – це озброєння, військова техніка, навчання, інші сили та засоби для посилення наших спроможностей, щоби ми могли захистити нашу державу і звільнити ті території, які зараз тимчасово перебувають в окупації Російською федерацією.