Вадим Скібіцький, ГУР: Готуємося до можливих ударів по енергетиці восени

Чи є загроза для Запорізької АЕС, чи буде Росія продовжувати обстріли України, як та скільки їй вдається виробляти ракет, чи має ще запаси "шахедів" і та як будуть розвиватися бойові дії в найближчі місяці – в інтерв'ю РБК-Україна розповів заступник начальника ГУР Міноборони України Вадим Скібіцький.

З кінця квітня росіяни відновили системні обстріли України у спробі зірвати наш наступ. Розвідувальні органи попереджають: щоб зупинити просування Сил оборони на півдні, Москва може навіть влаштувати теракт на Запорізькій атомній електростанції з викидом радіації. Параллельно американський президент Джо Байден сказав, що вважає реальним застосування Росією ядерної зброї.

Чого чекати від окупантів, чи буде Москва продовжувати обстріли України, скільки Росії вдається виробляти ракет і чи можлива повторна хвиля ударів по енергетиці восени - в інтерв'ю РБК-Україна розповів заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький.

– Я б хотіла почати з однієї з найбільш гучних новин останніх днів – це заява Джо Байдена щодо тактичної ядерної зброї. Здавалося би, що впродовж останніх місяців ця тема якось відійшла з інформаційної площини. А тут достатньо було Джо Байдену зробити таку заяву, і наші люди знову хвилюються. Знову вже є щось схоже на панічні настрої. Як би ви прокоментували його заяву про те, що він вважає реальним застосування Росією проти України тактичної ядерної зброї?

– Питання ядерної зброї Російська федерація постійно тримає на контролі, і періодично тема ядерної зброї, тим паче – її розміщення поза межами Російської федерації, порушується в мас-медійному просторі. Якщо говорити про заяву президента Сполучених Штатів Америки – мабуть, він має підстави, тому що в нього є своя розвідка, яка йому доповідає. Це його оцінка. Але ми, мабуть, повернемося до нашої оцінки.

На сьогодні Російська федерація реально продовжує шантажувати європейську і світову спільноту заявами щодо можливості розташування ядерної зброї на території Білорусі. До того ж це зараз відбувається напередодні саміту НАТО. Крім того, ми бачимо в інформаційному полі Російської федерації дуже потужні заходи, які вони проводять з метою демонстрації своєї позицію. Наприклад, у травні було проведено зібрання військових аташе, акредитованих в Москві, де заступник міністра оборони теж доводив позицію Російської федерації щодо застосування ядерної зброї.

З'явилися статті в російських періодичних виданнях дуже потужних аналітиків, наприклад, під таким заголовком, як "возможность превентивного ядерного удара" або інше. Тобто ця тема Російською федерацією постійно підігрівається для того, щоб тримати питання ядерної зброї актуальним, тиснути, причому не тільки на Україну, а й на наших партнерів, на світову та європейську спільноту. Адже всі розуміють, що ядерна зброя – це можливість ядерної катастрофи, і наслідки її можуть бути непередбачувані.

Росія дуже активно буде і в подальшому використовувати цю тематику. Тим паче, Путін заявив, а потім це підтримав Лукашенко, що в липні ядерна зброя буде на території Білорусі. Весь цей ажіотаж буде підігріватися Російською федерацією однозначно. А мас-медіа будуть реагувати на будь-яку заяву всіх високопосадовців у світі.

– А чи можемо ми це розцінювати все-таки як блеф і шантаж? Чи ризики застосування справді реальні, за даними нашої воєнної розвідки?

– Ризик може бути тоді, коли є наявна ядерна зброя, коли ти розумієш, що там розміщено, які засоби будуть використовуватися для доставки цієї ядерної зброї, де можливе її застосування. На сьогодні це тільки заяви. Є певні приготування. Але ми будемо відслідковувати все, що пов'язано з переміщенням ядерної зброї, і з тими планами, які розробляє Кремль стосовно цього питання.

– А певні приготування до чого?

– Мається на увазі насамперед переміщення, як заявляє і білоруська, і російська сторона, що ядерні боєзаряди будуть переміщені на територію Білорусі. Це питання серйозне. Ми знаємо, як це відбувається. Ми неодноразово відслідковували процеси саме підготовки до застосування ядерної зброї в Криму, навіть до того, як відбулася окупація Кримського півострова. Постійно Чорноморський флот в ході навчань відпрацьовував питання доставки на територію півострова ядерного боєзаряду і підготовки носіїв до його застосування. Через те ці питання процедурні, вони нам відомі, і ми будемо їх відслідковувати.

– Нещодавно була заява ГУР про те, що росіяни нібито готують провокацію на ЗАЕС і будуть імітувати аварію на станції. При цьому вони нібито збираються нанести удар по станції. Вже з останніх заяв, начальник ГУР Кирило Буданов сказав про те, що окупанти замінували охолоджувач на ЗАЕС. Після того, що вони зробили з Каховською ГЕС, скажем так, від них можна різне очікувати. Чи є у вас дані, що росіяни планують або припускають для себе, що вони можуть або пошкодити, або зруйнувати ЗАЕС? І за яких умов це можливо?

– Ви бачите, що відбулося в Каховці. Ми маємо інформацію – те, що говорив наш керівник – стосовно мінування, стосовно перебування там військових підрозділів. І ситуація може бути різного ґатунку. Це може бути або спланована акція, або інцидент, який призведе до аварії. Тому ми чітко виступаємо за те, що вся територія атомної електростанції повинна бути демілітаризована. Звідти повинні бути виведені всі військові підрозділи, озброєння, бойова техніка.

Якщо територія в деяких місцях реально замінована, це має бути чітко сплановано, проведено для того, щоб не допустити будь-якого інциденту, тим паче – ядерної катастрофи на станції. Але ви ж бачите, що поведінка Кремля може бути непередбачуваною. Тому загроза така існує, і ми про це говоримо.

– Наскільки можна провести демілітаризацію цієї зони, тому що українська сторона закликає, але якось воно йде в односторонньому порядку? Там точно не чують і не зупиняються.

– Багато залежить від МАГАТЕ і її керівництва, від міжнародної спільноти, яка все-таки буде чинити тиск на Кремль для того, щоби виконати насамперед базові умови та забезпечити безпеку не просто ядерного об'єкту, а забезпечити безпеку всього регіону, де розміщена електростанція.

– З 28 квітня Росія розпочала, якщо це можна так назвати, чергову повітряну кампанію, обстрілюючи при цьому не лише прифронтові регіони, а й умовно тилові, інтенсивно, часто, системно. Це було спрямовано на те, щоб зірвати наш наступ, що вже, можна сказати, розпочався?

– По-перше, ми прогнозували такі дії і про це говорили. На сьогоднішній день по лінії фронту дуже активно працює авіація, кожного дня 20–25 авіаційних бомб падає поблизу лінії фронту, за лінією фронту. Крім того, ми повідомляли про те, що Російська федерація буде намагатися перешкоджати нашому логістичному забезпеченню, намагатиметься знищувати угруповання наших військ в районах зосередження, наноситиме удари по інших об'єктах, які пов'язані із забезпеченням нашої оборони, можливостей наших Збройних сил, насамперед ударних.

І це ми реально бачимо: починаючи з травня, крім того, що здійснюються удари по Києву, по інших містах, безпосередньо наносяться удари по наших аеродромах, по нафтопереробних підприємствах, по підприємствах, де зберігаються пально-мастильні матеріали, інші засоби, які використовуються нашими Збройними силами, Силами оборони. Мета – насамперед не допустити наших активних дій на лінії фронту.

І наша оцінка – що ці удари будуть продовжуватися, незважаючи на те, що вони почали, скажімо, економити ракетне озброєння. Тому що та кампанія, яка проводилася восени, взимку, коли вони використовували за один удар 80-100 ракет, виснажила арсенали й запаси Російської федерації. І на сьогодн ми фіксуємо, що те, що виробляється, відразу йде у війська для подальшого застосування. Останні удари показали, що, наприклад, крилаті ракети – ми вже бачимо по їхнім решткам – були виготовлені в квітні цього року. Це однозначно свідчить про те, що зразу з виробництва йде бойове застосування проти наших об'єктів.

– Те, що в червні ми можемо спостерігати, що частота ударів дещо зменшилась, порівнюючи з травнем – це якраз свідчення цієї економії з боку Росії?

– Тут багато факторів, які впливають. По-перше, необхідність розвідки наших об'єктів. По-друге, це більш виважений підхід Російської федерації до вибору цілей та тактики застосування. Адже зараз використовуються не тільки крилаті ракети, застосовуються ракети до комплексу С-300 по наземним цілям і, звичайно, безпілотні літальні апарати. Росія активно почала використовувати хибні цілі, наприклад, крилаті ракети Х-55 вони зараз допрацьовують і використовують як хибну ціль для виснаження нашої протиповітряної оборони.

Ми також відмічаємо зменшення кількості ракет в ударі, але, вочевидь, агресор все-таки намагатиметься підтримувати частоту ударів – методично, день за днем, вражати наші об'єкти і тримати наше населення в такій напрузі. Особливо якщо ми говоримо про великі міста – це ж серед ночі, а особливо, якщо є маленькі діти, треба йти в бомбосховище. Це виснажує людей. І, мабуть, на це теж розраховує російський режим для того, щоб насамперед внести якусь нервозність, дестабілізувати ситуацію в нашій країні. Але ми до цього всього готові.

– Ви сказали, що, за оцінками воєнної розвідки, такі удари будуть ще продовжуватись. Тобто і цілі будуть наразі залишатися такими ж? Це, умовно, військові об'єкти.

– Насамперед це об'єкти критичної інфраструктури, які впливають як з військової точки зору на забезпечення Сил оборони, так і на забезпечення життєдіяльності нашого населення, наших міст. Це перше. А друге – чому? Тому що не досягнута основна мета російської операції, яка була розпочата в лютому минулого року. Окупанти не вийшли на кордони ні Луганської, ні Донецької областей. Вони не виконали ті завдання, які перед собою ставили. Через те російські війська продовжують і наступальні дії на напрямках – вони традиційні, готуються, укріплюють оборону для того, щоб не допустити виконання вже наших стратегічних завдань. А наше стратегічне завдання – це вихід на кордони 1991-го року і звільнення всіх наших територій.

– А чому так часто застосовують для нанесення ударів по Києву саме ракети "Кинжал"?

– По-перше, ми бачимо як Російська федерація, починаючи з березня, дуже активно проводить тренування і відпрацювання питань нанесення ударів саме "Кинжалами". Друге – "Кинжал" зарекомендував себе з російської точки зору – вони так вважають, що це ракета, яку неможливо збити. Але на сьогоднішній день це не так і ми це бачимо. Новітні системи західного зразка дозволяють знищувати "Кинжал".

Росіяни все-таки вважають, що це зброя, використання якої здійснює тиск не тільки на нас, а й на європейську спільноту. Воєнна розвідка неодноразово фіксувала в ході тренувальних польотів МіГ-31К (це носії "Кинжала") на території Білорусі відпрацювання питань пусків ракет не тільки по території України, а й по території Польщі, Німеччини. А це один із елементів шантажу та тиску на міжнародну спільноту, щоби вони обмежили, а то й навіть взагалі припинили підтримку нашої держави.

Водночас не так багато в них цих "Кинжалів". Так, виробництво є. Необхідно сказати, що ми проаналізували всі компоненти, які є в усіх так званих сучасних ракетах Російської федерації. Найбільше іноземних компонентів, від яких критично залежить Російська федерація, у двох виробах – це "Іскандер" і "Кинжал". Десь порядка п'ятидесяти компонентів електронної бази, що знаходяться в цих ракетах, іноземного виробництва. І обмеження постачання їх на територію Російської федерації призведе до того, що буде обмежене виробництво цих ракет. Ми зараз дуже активно працюємо над цим, працюємо з нашими партнерами, щоб не дозволити Росії налагодити, а тим паче – збільшити виробництво високоточної зброї.

– Тобто те, що вони зараз виготовляють "Іскандери" і "Кинжали" (а ми знаємо, що вони зараз продовжують їх у певних кількостях виготовляти) – це не завдяки тому, що вони зробили запаси компонентів ще до того, як були накладені певні обмеження?

– Ті запаси, які були, вони, мабуть, уже встигли вичерпати. Ми маємо інформацію про те, як заходили на територію Російської федерації ці всі компоненти.

– Як?

– За рахунок країн, які не приєдналися до санкцій. Відповідно, дуже багато елементів, які навіть не військового і не подвійного призначення, а цивільного призначення. А в сучасному світі складно проконтролювати, коли цей компонент, по суті, рахується цивільним. Тим не менш, ми цю інформацію маємо, і я сподіваюсь, що разом з нашими партнерами ми все-таки перекриємо всі канали постачання таких комплектуючих на територію Росії.

І, до речі, це ж не тільки компоненти. Є й інші питання, які пов'язані з виготовленням озброєння. Сучасні верстати, програмне забезпечення, окремі матеріали і речовини, які необхідні Росії для виготовлення озброєння. Це все сьогодні на першочерговому контролі. І наше завдання зараз – чітко виявити, що необхідно російському ВПК, які компоненти використовує Росія, в чому вона має дефіцит для того, щоб не дозволити відновити і наростити виробництво на території Росії.

– Чи є у вас дані, які країни найбільше, скажімо, сприяють тому, що ці компоненти для російського ВПК потрапляють в Росію?

– Тут необхідно говорити не просто про країни. На сьогоднішній день, в сучасному світі, за сучасних економічних відносин дуже багато компаній, які мають зв'язки міждержавні, консорціуми. Багато компонентів заходять через країни, які не приєдналися ні до санкцій Європейського Союзу, ні до санкцій Сполучених Штатів Америки. Я не буду зараз називати, але список цих країн відомий.

Крім того, в деяких країнах Російська федерація створює або спільні підприємства, або відкриває підприємства, що існують один день, тиждень: завозиться продукція і потім це підприємство зникає. Через те зараз завдання – виявити такі факти, довести це до наших партнерів, щоб уже спільно, в тому числі за допомогою і експортного контролю, і інших засобів припинити всі поставки і цей потік, який йде на територію Російської федерації. Багато було інформації, як вони пральні машини, наприклад, закупляють. Але необхідно сказати, що на високотехнологічне озброєння потрібні і відповідні компоненти, які зовсім не побутового рівня.

На сьогоднішній день багато залежатиме від ефективного експортного контролю. У випадку коли будь-яка деталь виявляється в безпілотнику, в крилатій ракеті – це вже свідчить про те, що навіть якщо вона цивільного призначення, вона вже використовується в озброєнні. І на неї необхідно накласти обмеження в рамках експортного контролю. Тому це складні механізми. Вони потребують скурпульозного підходу, кропіткої роботи. Але ми це робимо у тісній взаємодії – з нашими відповідними структурами, як Кабінет Міністрів, нашими спеціальними службами та розвідувальними органами. Ми зараз зосереджуємо достатньо уваги на цьому питанні.

– Наскільки росіянам вдалося наростити виробництво ракет станом на зараз? Тому що я зустрічала таку інформацію, в відкритих аналітичних даних про те, що якщо до війни вони виготовляли приблизно по десять ракет "Калібрів" та Х-101, то станом на зараз ми бачимо, що десь щонайменше в 3-4 рази вони наростили виробництво. Це, знову ж таки, дані, які я читала у відкритому доступі. Які дані розвідки, що в них зараз з виробництвом ракет?

– У вас дуже хороші дані, ви не помиляєтесь. Дійсно, по цих ракетах, які ви назвали, відбулося зростання виробництва. Це приблизно в 3-4 рази. Так, росіяни виготовляють приблизно сорок, тридцять ракет, в залежності від типу. Менше – "Кинжалів", до шести одиниць. Рівень виробництва зараз навіть трішки більше, ніж це було до війни.

Знову скажу, що противник дуже велику кількість ракет зі свого арсеналу використав саме в період жовтень - січень. І саме тоді, коли російські керівники зрозуміли, що в них критична межа – а ця критична межа в деяких випадках складала приблизно 8-10% (як кажуть, за нормативами військовими повинен бути запас десь 30%) – якраз тоді ми і побачили зменшення кількості ракетних ударів. Якщо ми проаналізуємо, то березень, квітень були доволі – не скажу, що спокійні – але застосування тоді ракетного озброєння було найменшим, починаючи з жовтня.

Окупанти накопичили свої резерви, відновили виробництво по більшості позиціях, змінили або навіть удосконалили тактику застосування і ракетного озброєння, і безпілотних літальних апаратів. Результат таких заходів ми побачили в травні. Особливо якщо брати показники по безпілотних літальних апаратів. Їх було використано найбільше, починаючи з жовтня минулого року.

– Хотіла ще запитати за цей комплекс "Бал", який вони притягли в Брянську область. Чи є у вас дані: він ще там, нащо вони його туди притягли?

– Ми зараз ведемо дорозвідку, тому що дуже багато інформації по цьому питанню. З'ясуємо. Загалом ми розуміємо, яка може бути загроза, але ефективність… Знову ж таки, комплекси "Бал" і "Бастіон" використовувалися і з Кримського півострова, і з Херсонської області по наземних об'єктах. Але ефективність такого застосування була низькою через те, що ці комплекси призначені насамперед для боротьби з морськими цілями. "Бал" – це протикорабельнй комплекс, а тому він не дуже ефективний проти сухопутних цілей.

Але водночас у нас є підтверджені дані, що росіяни дуже активно працювали над тим, щоб модернізувати цей комплекс і отримати можливість застосовувати його по наземних цілях. Це питання відслідковується, воно дійсно актуальне, і це може бути одна із загроз для для наших міст, для нашого цивільного населення.

– Під час обстрілу ракетами "Кинжал" ми бачили, що росіяни в залпі використовували не більше ніж шість ракет. Чи правильно я розумію, що в них наразі є лише шість справних носіїв "Кинжалів" – це МіГ-31К і, відповідно, кожен з них може нести по одній ракеті?

– Дійсно, кожен літак несе по одній ракеті, але в них більше носіїв.

– Справних більше?

– 20 червня в Росії було проведене тренування цих носіїв, їх було набагато більше, ніж шість. І тому це не неповна інформація у вас. Їх більше. І одна із загроз в тому, що вони зараз здійснюють тренування, навчання екіпажів цих літаків для подальшого застосування саме комплексу "Кинжал".

– Зараз ви приблизно окреслили цілі нинішніх ракетних і дронових атак по Україні. І не тільки по фронту, а й по тилових регіонах. Чи є у вас дані, підстави вважати, що з осені росіяни можуть нам влаштувати "другу серію" обстрілів по об'єктах енергетики і знову намагатися або залишити нас здебільшого без світла, або влаштувати взагалі в Україні блекаут?

– Ми не виключаємо такої можливості. По-перше, як я вже сказав, виробництво (ракет, - ред.) є. В першу таку кампанію вони не досягли свого результату, тому що наша система енергоживлення, виробництва електроенергії вистояла. Ми, по суті, нормально пережили зиму.

Але ми готуємося до цього. Через те здійснюються всі заходи з посилення нашої системи протиповітряної оборони, отримання нових комплексів ППО. На це була також спрямована конференція в форматі "Рамштайн". Одне з ключових і пріоритетних питань на сьогодні – протиповітряна оборона, це ракети, це можливість збільшення кількості сучасних комплексів ППО.

Територія України дуже велика. Для того, щоб прикрити стратегічні об'єкти – не тільки війська, просто навіть наші цивільні міста і села необхідно більше комплексів протиповітряної оборони. Потрібно вдосконалювати наші знання і уміння для використання іноземних комплексів протиповітряної оборони. Вони доволі ефективні, набагато ефективніші по своєму застосування і по своєму потенціалу, ніж ракети російського виробництва. Про це свідчить відсоток, скільки ми збиваємо – навіть наші іноземні партнери дивуються, наскільки професійно працюють наші військові.

Ми готуємося. Ми розуміємо цю проблему, розуміють цю проблему і наші партнери. І, повторюся, протиповітряна оборона – це один із пріоритетів на сьогоднішній день для підвищення спроможності Збройних сил України.

– Українцям також варто готуватися?

– Ніколи не забуду – мабуть, це був 2015 чи 2016 рік. Було таке цікаве інтерв'ю по радіо. І був дзвінок у студію. Ми теж тоді говорили про загрозу, про інші питання. Зателефонувала літня жіночка. І вона сказала у прямому ефірі: "Ви не думайте, що нас лякають. Просто ми повинні бути готові до розвитку більш поганого сценарію, а ми готові, мобілізовані, і ми готові захищати нашу батьківщину".

Це була дуже правильна відповідь. Тому що залякати наше населення неможливо, після того, що вже відбулося за рік – чим ще залякати? Ми вже вистояли понад рік, а якщо говорити про війну з 2014 року… Країна воює, Україна воює за свою незалежність, за своє майбутнє, і, мабуть, цей наш український дух переможе однозначно.

– А яка ситуація з "шахедами" в росіян? Що в них по запасах, що ще не поставлено, але передбачено контрактом?

– Контракти ще до кінця не виконані. Ми маємо інформацію, що Російська федерація веде перемовини про постачання інших видів безпілотних літальних апаратів саме іранського виробництва. Ми про це знаємо, про це говоримо. Наскільки вдається Російській федерації налагодити у себе виробництво? Дуже багато заяв, але ми поки що не бачимо такого масового серійного виготовлення саме безпілотників - "шахедів" на території Росії.

– А воно є?

– Можливо, воно проявиться, тому що є багато заяв, багато планів. Але плани є планами. А от коли воно буде, як кажуть, отримано, збите – тоді будемо говорити про це.

– За моїми підрахунками, в них би зараз мало залишатися непоставлених приблизно 300 одиниць. Ви поправте, якщо мої підрахунки неправильні. І плюс, що мене ще цікавить, чи немає у вас даних, що росіяни хочуть ще один контракт укласти, на ще якусь партію постачань "шахедів"?

– Як я сказав, вони ведуть перемовини про інші дрони, можливо – і про ці ж. А по підрахунках, ви праві – десь у цих межах так воно і є. Тобто контракти ще повністю не виконані.

– Інші дрони – це ударні, розвідувальні? Що це за дрони, ви знаєте?

– Насамперед росіяни будуть намагатися отримати ударні або дрони-камікадзе – це те, що на сьогодні для них критично. Адже "Орлан-10", який вони випускають – він здебільшого використовується як розвідувальний безпілотник. Їхня велика кількість, яка була виготовлена ще до широкомасштабного вторгнення, дозволяє їм забезпечувати потреби в розвідці.

Крім того, росіяни намагаються розробити свої безпілотні літальні апарати – як розвідувального напрямку, так і ударного. Дуже багато буде залежати від тих комплектуючих іноземного виробництва, які заходять на територію Російської федерації. Якщо їх не буде – то не буде й ефективних безпілотників. Тому що можна зробити набагато простіше, але ефективність такого озброєння буде набагато менша, ніж це закладено в тактико-технічних характеристиках.

– Ми чули ще, здається, десь у грудні про те, що росіяни готували якийсь великий наступ. Потім він якось нібито непомітно почався і непомітно закінчився. Зараз ми бачимо в зведеннях Генштабу, що росіяни продовжують якісь штурмові, наступальні дії на різних напрямках. Я суб'єктивно не можу сказати, що вони якісь успішні. Чи є у вас дані, що росіяни готують якусь більшу наступальну операцію на кількох напрямках, тобто планують активізувати бойові дії на певних напрямках фронту?

– На найближчі місяці ми будемо говорити такими категоріями. Насамперед вони все-таки будуть намагатися здійснити заходи щодо утримання тих територій, які вони захопили. Це Херсонська, Запорізька області. І основне – те, що в них не виходить ніяк – це все-таки вийти на кордони Луганської та Донецької областей. Чи здатні вони це зробити? В найближчий час ні.

Тому що ми не бачимо створення потужних ударних угруповань. У них є проблеми з комплектуванням, насамперед озброєнням і військовою технікою. Нові підрозділи, частини і з'єднання необхідно відповідним чином оснастити озброєнням, технікою. І реально ми зараз спостерігаємо, що те озброєння, яке знімається зі складів зберігання, з арсеналів, потребує ремонту, вдосконалення, модернізації.

Якщо є санкції, якщо не вистачає потужностей – а в Російської федерації однозначно зараз не вистачає потужностей, навіть попри те, що вони перевели свою економіку на військові рейки – це зовсім інший масштаб, ніж це було в Радянському союзі. Тому є проблеми. Усі нові частини, які зараз комплектують, противник намагається дуже швидко озброїти. Це не виходить. І ми це бачимо навіть на прикладі тих підрозділів, які переміщуються на територію Білорусі, де вони проходять підготовку.

Ми знаємо про плани створення нових корпусів, нових дивізій на території Російської федерації. Але постає питання не тільки в людях – постає питання в сучасному озброєнні, а не тому озброєнні, яке зберігається на складах, арсеналах Російської федерації після розвалу Радянського союзу. Воно потребує дуже багато вкладень для приведення до нормального бою.

– Що стосується особового складу, ви сказали, що вони комплектують нові частини, з'єднання, підрозділи. Мобілізація, прихована в них йде?

– Наші дані – так, підтверджую, що в них іде мобілізація. Це не ті масштаби, які були восени. Вона не сильно афішується. Адже це теж впливає на ситуацію в самій Росії. Однак комплектування продовжується через те, що окупантам необхідно поповнювати втрати, які вони несуть на нашій території. Це робиться більш вибірково, більш приховано. Дані стосовно цього в нас є.

– Поділіться своїми очікуваннями, оцінками щодо перебігу та розвитку воєнної кампанії на цей рік?

– На весь рік давайте не будемо прогнозувати. Скажу так: у найближчі 2-3 місяці будуть активні бойові дії. Як наступального, так і оборонного характеру, тому що наша стратегічна мета і ціль – це звільнення всіх наших територій. Росіяни будуть намагатися все ж таки виконати ті завдання, щоб сказати, чи закінчили вони свою "спеціальну військову операцію", чи не закінчили.

Тим не менш, ми будемо орієнтуватися на середину літа – чи вдасться противнику виконати свої плани з модернізації, з перегрупування, з формування нових з'єднань, частин, як у них відбудеться реформування. Російське командування, наприклад, вже офіційно заявили про реформування, відновлення Ленінградського та Московського військових округів. Після цього можна буде і робити оцінку спроможностей Російської федерації, і прогнозувати можливий характер дій Росії уже на осінньо-зимову кампанію.