ua en ru

Усиновлення чи опіка? Які форми виховання існують в Україні та чим відрізняються

Усиновлення чи опіка? Які форми виховання існують в Україні та чим відрізняються Фото: дитина з іграшкою (Getty Images)

В Україні 17 вересня відзначається День усиновлення. Під час війни Росії проти України сотні дітей залишилися без опіки батьків. Однак кожна дитина заслуговує на родину та гарантоване безпечне середовище в ній.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на платформу "Україна для кожної дитини".

Відомо, що наразі в Україні 2 100 кандидатів, які претендують на усиновлення дитини. Про це під час етеру національного телемарафону "Єдині новини" розповіла міністр соціальної політики України Оксана Жолнович, передає "Інтерфакс-Україна".

Вона зазначила, що за останній час уряд активізував курси для усиновителів, а також збільшила кількість тренерів і груп навчання. За її словами, статистика з усиновлення поки що залишається незмінною. Вона становить близько 1 000 дітей щорічно.

Які форми виховання є в Україні та яким чином ви можете допомогти дитині?

Патронат

Він являє собою професійну та комплексну послугу, завдяки якій дитині надається тимчасовий догляд, виховання та реабілітація в родині патронатного вихователя.

Завдяки патронатній системі дитина може зростати в родині, а не в спеціалізованому закладі, доки життєві обставини біологічних батьків не зміняться на краще. Якщо рідні батьки дитини зможуть створити необхідні умови для її зростання, вона може повернутися до них. У випадку, якщо цього не відбувається, дитині може бути знайдено нову постійну сім'ю.

У патронату є свої особливості. Найголовніша з них - ця соціальна послуга є тимчасовою. Термін перебування дитини в патронатній сім’ї не має перевищувати 3 місяців. Однак він може бути продовжений до 6 місяців в окремих випадках відповідним органом опіки та піклування.

На час дії воєнного стану дитина може залишатися в патронатній родині до його скасування та протягом одного місяця після його припинення.

Щоб влаштувати дитину в родину патронатного вихователя, її батькам або одному з них необхідно подати заяву/звернення до Служби у справах дітей та сім'ї (ССД). В ній вони мають пояснити складні життєві обставини, які можуть підтверджувати необхідність встановлення патронату. Також біологічні батьки мають погодитися на патронатну послугу. Така заява не потрібна у тому випадку, якщо дитину було вилучено із родини.

Окрім цього, дитина також надає письмову згоду на влаштування у сім'ю патронатного вихователя, однак лише у випадку, якщо вона досягла відповідного віку та може її висловити.

Рішення про утворення патронатної сім'ї ухвалює Служба у справах дітей та сім'ї.

Під час перебування дитини у патронатній родині співробітники ССД щомісяця отримують від її вихователя журнал спостережень. У нього входить інформація про фізичний та емоційний стан дитини, її досягнення, поведінка, бажання чи небажання спілкуватися з рідними батьками та інше.

Усиновлення

Це процес, коли дитина залишається в родині, яка вирішила опікуватися нею, назавжди. Усиновлена дитина стає офіційно частиною нової сім’ї. Її права не відрізняються від прав біологічних дітей її усиновлювачів. Підкреслимо, що лише усиновлення може гарантувати дитині постійну родину.

Процес усиновлення не є легким. Спочатку треба звернутися до Служби у справах дітей та сім'ї за місцем вашого постійного проживання. Там кандидатам на усиновлення дитини надається необхідна допомога. Майбутнім усиновлювачам розповідають про нюанси процесу, опрацьовують відповідну заяву та перевіряють документи й житлові умови.

Усиновлювачами можуть стати:

  • дієздатні особи, які досягли 21 року та претендують на усиновлення дитини, яка на 15 років молодше;
  • особи, які не мають захворювань, зазначених у переліку МОЗ, а також не перебувають на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері;
  • особи, які можуть підтвердити достатню фінансову забезпеченість шляхом оприлюднення офіційних доходів. Вони мають відповідати законодавчому прожитковому мінімуму для кожного члена сім'ї, включаючи усиновлювану дитину/дітей;
  • особа, яка має постійне місце проживання (орендоване або власне житло);
  • особа, яка не притягувалась до кримінальної відповідальності, або її судимість була знята/погашена.

Дитину можна всиновити як подружжю, так і одному із подружжя. Усиновлення можна зробити одноособово. Також усиновлювачами можуть бути особи, які не перебувають у шлюбі, але тривалий час проживають разом (у цьому випадку на процес буде впливати суд).

Під час воєнного стану можливість усиновлення має свої особливості. Наприклад, громадяни України, які тимчасово або постійно проживають на території іншої країни не можуть усиновити дитину. Заборона стосується й тимчасово окупованих територій України.

Окрім цього, під час дії воєнного стану іноземці можуть усиновити дитину в Україні лише у двох випадках: якщо вони є її родичами або у випадку, якщо ця дитина є братом чи сестрою іноземця.

Опіка/Піклування

В Україні діти до 14 років, які втратили батьків або були позбавлені батьківського піклування, мають право на встановлення над ними опіки.

Водночас для дітей, які перебувають у тих самих життєвих обставинах, але старше 14 років, передбачена процедура піклування до досягнення ними повноліття.

Опікуни та піклувальники мають забезпечити дитину безпекою, необхідним доглядом та вихованням. Зазвичай їх призначає орган опіки та піклування або суд. Ними можуть бути родичі дитини або особи, які пройшли спеціальні курси та стали кандидатами в опікуни, піклувальники.

Стати опікуном або піклувальником дитини може повнолітня дієздатна особа. На процес буде впливати те, як вона ставиться до дітей, чи має фізичну та фінансову можливість їх виховати. Важливим буде те, яке ставлення дитина має до майбутнього опікуна або піклувальника.

Важливо зазначити, якщо обставини, внаслідок яких дитина була позбавлена батьківського піклування, зникнуть, то її можуть повернути біологічним батькам.

Якщо батьки дитини визнані судом недієздатними, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми, тоді опікун або піклувальник має право її всиновити. Для усиновлення дитини іншими особами - потрібна згода опікуна/піклувальника. Однак обирати усиновлювача вони не можуть, адже цим займається Служба у справах дітей та сім'ї.

Опіку або піклування над дитиною встановлює орган опіки та піклування, тобто районні державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. В окремих випадках це може зробити суд.

Детальніше про те, які документи необхідно надати для оформлення опіки під час воєнного стану, читайте у матеріалі РБК-Україна.

Прийомна сімʼя

Сім'я або не одружена особа можуть прийняти рішення про виховання від 1 до 4 дітей.

Прийомна сім'я створюється добровільно. Прийомні батьки отримують соціальні виплати.

Рішення про утворення таких сімей ухвалюється районними держадміністраціями, виконавчими органами міської ради.

Для цього потрібно подати відповідну заяву. Служба у справах дітей та сім'ї має надати висновок про утворення прийомної родини. Однак важливо зазначити, що заявники мають пройти відповідні освітні курси з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Діти перебувають у такій родині до 18 років. Однак, якщо на момент досягнення повноліття дитина навчається у закладі професійно-технічної або вищої освіти, то вона за власним бажанням може залишитися в прийомній сімʼї до закінчення навчання.

Велика прийомна сімʼя (дитячий будинок сімейного типу)

Великі прийомні сім’ї схожі на звичайні прийомні сім'ї, але відрізняються за кількістю дітей. Таким чином, родина або особа самостійно та добровільно бере на виховання від 5 та більше дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Важливо зазначити, що сумарна кількість дітей (і прийомних, і біологічних) у такій родині не має перевищувати 10.

Рішення про утворення такої родини також приймає районна держадміністрація або виконавчий орган міської ради. Воно залежатиме від результатів перевірок Служби у справах дітей та сім'ї.

Зазначимо, що термін перебування дітей у таких сім'ях не відрізняється від терміну у випадку створення звичайної прийомної родини. Заявникам також необхідно пройти відповідні освітні курси з виховання.

У разі переміщення великої прийомної сім'ї до іншого населеного пункту - батьки-вихователі мають про це повідомляти співробітників ССД. У заяві вони мають зазначити намір та причину переїзду.

Необхідно пам'ятати, що у кожній із форм виховання дітей соціальні робітники мають право здійснювати перевірки щодо умов, в яких діти живуть, а також їх фізичний та емоційний стан.

Про нюанси та можливості різних форм виховання можна дізнатися на сайті "Україна для кожної дитини".

"Люди, які відкрили своє серце, щоби взяти дитину у родину - мають неабияку сміливість. Наша платформа підтримає їх на цьому шляху", - каже Оксана Жолнович, міністерка соцполітики України.