ua en ru

Український фільм, який підкорив Канни. Дивіться «ПАМФІР» онлайн на SWEET.TV

Український фільм, який підкорив Канни. Дивіться «ПАМФІР» онлайн на SWEET.TV

Велика добірка українського кіно в національному онлайн-кінотеатрі SWEET.TV поповнилася фільмом «Памфір», який підкорив Україну, Канни і світ. Дивитися «Памфір» онлайн на SWEET.TV у відмінній якості і без реклами можна вже зараз.

Фільм «Памфір» – стрічка, в якій все продумано до дрібниць: від одягу до кольорів. Фільму 6 хвилин аплодували в Каннах. Він зібрав 18 нагород (поки) на різних фестивалях. Увійшов до списку найкращих фільмів-2023 за версією The Guardian. Творці згадують, що іноземці після перегляду казали: що їм тепер зрозуміло, чому українці так завзято борються за Україну і чому ми єдині й упевнені в перемозі.

І хоча режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук задумував фільм як «фестивальну історію», sold out в кінотеатрах говорить про те, що на це кіно чекали. Продюсер фільму - Артем Колюбаєв.

Про що фільм

Леонід ― заробітчанин і у минулому контрабандист на прізвисько Памфір, який мешкає у маленькому селі на кордоні з Румунією. Він повертається з заробітків до України напередодні свята Маланки. В нього є дружина, син і бажання і надалі чесно заробляти гроші. Але випадок із сином змушує його повернутися до кримінального минулого. Корупція, боротьба за владу, конкуренція серед контрабандистів ― то дуже важливий фон, на тлі якого розгортається ця історія.

Цікаві факти про фільм

Ідея створити «Памфір» у режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука з’явилася під час навчання в Карпенка-Карого, тобто, над фільмом робота велася 10+ років! Він порівнює свій фільм з полотнами Босха та Брейгеля старшого: «Ідея «Памфіру» оформилася у 2015-му, і десь з 2016-2017 років я почав виводити власну формулу кіноживопису — коли кіно, по суті, це рухомий живопис».

Щоб атмосфера під час зйомок була потужною, режисер забороняв членам команди спілкуватися з акторами: «Членів команди я просив не розмовляти — тобто актори здебільшого спілкувалися з акторами, аби зберегти атмосферу».

Зйомки відбувалися в Карпатах. Така складна локація потребувала незвичного підходу. До місця зйомок актори та група добиралися кіньми і навіть КУНГами (старими військовими фургонами). Щоб забезпечити електропостачання, був свій генератор.

Декораціями були села, в яких знімали, але й створювалися власні. Наприклад, для трьох знімальних днів «збудували» автобусну зупинку, яка дуже здивувала місцевих, бо виникла на незвичному для неї місці. Цю зупинку створили ще в Києві з розбірних елементів і звели на місцевості за півгодини.

Оля Юрасова, концепт-художниця, зазначає, що для створення правильної атмосфери група їздила у творчі експедиції: «Для мене було важливо знайти концепцію кольору ― те, від чого можна було би відштовхуватися візуально. Перше, що мене надихнуло, – це фаюмські портрети, їхній колір, кольорові контрасти. Це було відправною точкою».

Сцена бійки у фільмі «Памфір» — одна з найвидовищніших. Хоча найскладнішою була сцена самої Маланки. За задумом автора, в цьому епізоді мала бути втілена ідея «один проти всіх», але показати її потрібно було небанально.

На участь у фільмі було подано 1000+ заявок. Відбір був дуже ретельним. Памфір як герой розвивався 8 років. Але зустріч з Олександром Яцентюком, актором, який втілив Памфіра, змінила уявлення про персонажа. Режисер згадує, як на його прохання набрати вагу, актор запитав не про «Скільки треба», а «Скільки в мене є часу». Це його вразило.

Хоча фільм створювався переважно для фестивальних показів, глядачі зустріли його схвально ― солдаути у кінотеатрах, гарні відгуки у соцмережах, десятки тисяч глядачів.

Як актори вчилися розмовляти

Особливу увагу режисер приділяв тому, щоб актори розмовляли на діалекті: «Коли я писав сценарій, в мене вже був закладений діалект — я провів дитинство на Буковині і багато чого знав». До зйомок для акторів був організований «табір», де всі жили і вчилися відчувати мову. Допомагав в цьому філолог Василь Зеленчук. Він вчив акторів правильній фонетиці, розповідав, як утворюються звуки. Це були справжні уроки з мови.

До навчання долучалися і місцеві, які підмічали огріхи і допомагали їх виправляти. І якщо на базарі у актора хтось питав, звідки той, з якого села, ― то це можна було вважати успіхом, бо прийняли за місцевого.

Про війну і «Памфіра»

Фільм зняли до початку повномасштабного вторгнення, але останні етапи були завершені вже після 24 лютого 2022 року. У фільмі можна побачити на задньому плані щит з Майдану. Також, за задумом, один з друзів Памфіра, Богдан, пішов добровольцем в АТО і загинув.

Війна забрала Володимира Чорного, художника-декоратора стрічки: «Володимир пішов служити добровольцем, хоч у центрі комплектації втратили його документи» ― написала його дружина у Facebook.

Режисер фільму Дмитро Сухолиткий-Собчук «зустрів» війну у Києві, недалеко від його будинку влучила бомба. Потім він документував війну в Києві та Львові, а також готував проєкт для The New Yorker і став волонтером.

Це фільм про сильну людину, яка виборює своє право на життя. Іван Михайлов, художник-постановник, каже: «Коли було складно, ми казали, що треба згадати Памфіра, бо він же бореться».

Якщо ви не бачили цей фільм в кінотеатрах, або хочете передивитися ще раз, вмикайте вже зараз на SWEET.TV. Сповнюємося сили духу, щоб продовжувати нашу боротьбу за свободу і незалежність.