Українські військові вже використовують польські ЗРК С-125 Newa SC: що про них відомо

При цьому речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат відмовився коментувати на брифінгу те, як комплекси надійшли в Україну та як саме вони працюють.

С-125 Newa SC

Комплекс є польською модернізацією радянського ЗРК 1960-х років С-125 "Нева-М". Систему розробляли для боротьби з маловисотними пілотованими та безпілотними аеродинамічними цілями в діапазоні висот 20-18000 метрів і на дальностях 3,5-25 км.

ЗРК проходив двоетапну модернізацію в рамках ухваленої наприкінці 1990-х років урядом Польщі "Концепції розвитку збройних сил до 2012 року".

Так, перший етап модернізації комплексу відбувся у 1992 році. Тоді пускову установку встановили на шасі танка Т-55, а антенну систему, що входить до складу ЗРК, розмістили на колісне шасі від ракетної системи "Скад" (типу МАЗ). Це рішення зробило ЗРК самохідним та значно збільшило його мобільність.

Наступний етап модернізації розпочався у 1996 році. Після нього у ЗРК "Нева" замінили майже все, крім ракет. У новому комплексі вбудували два процесори обробки інформації про курс цілі та ракет. Їхня обчислювальна здатність дозволяє виявити повітряну ціль у складних умовах радіолокаційного тиску.

Окрім того, модернізація дозволила підвищити дальність виявлення цілей ЗРК. Дальність поразки залишилася незмінною, адже вона, переважно, визначається потужністю рухової установки ракети, а вона модернізувалася.

У старій "Неві" апаратура приймання-передачі займала понад десять шаф. А після модернізації вона займає 1 кубічний метр. Також було змінено систему індикації - чотири монітори, необхідні операторам супроводу цілі, замінені на один. На ньому у цифровому вигляді відображаються дані з радіолокаційного та телевізійного каналів. На монітор наведення накладено додатковий екран із можливістю перемикання режимів відображення. Також спрощений вибір режиму роботи радіолокаційних засобів під час боротьби з перешкодами.

Після модернізації штат розрахунку комплексу було зменшена вполовину. Newa SC отримує дані про повітряну обстановку на дальності до 300 км зі станції розвідки NUR польського виробництва, що належить до третього покоління.

До того ж, зросла ефективність та темп стрільби комплексу. Модернізація дозволила скоротити кількість пускових установок у дивізіоні з чотирьох до трьох (по чотири боєготові ракети) і одночасно збільшити кількість ракет, що перевозяться, до восьми. Також досягнуто зниження кількості транспортних засобів комплексу до 11.