Звільнення Херсону доводить – Україна справді виграє цю війну. Але підтримка Заходу українцям, як і раніше, життєво необхідна. Детальніше – у колонці Уріеля Епштейна для РБК-Україна.
Я знову і знову дивлюся десятки відео зі звільненого Херсону. Їх знімали і звичайні українці, і журналісти із різних ЗМІ. Люди зустрічають Збройні сили України зі сльозами щастя на очах. Це надихаючі кадри. Вони дають енергію, нагадують, за що та за кого ми боремося. Сьогодні в західних новинах часто говорять про "звільнені території".
Але насправді це історія не про землю. Вона про людей, які на ній живуть. Нещодавні відео наочно довели всьому світу – Херсон чекав на повернення додому, в Україну, щодня, щогодини російської окупації. Сльози херсонців ясно дають зрозуміти, що таке російські окупанти. Які злочини вони чинили та чинять в окупованих українських містах. А ще відео звільнених міст змушують думати про людей, яких на цих записах немає. Які не дочекалися ЗСУ та загинули від рук російських м'ясників.
Визволення Херсону — переломна точка військової кампанії
У російсько-українській війні таких поворотних моментів було вже три. Перший – виграна Україною битва за Київ. Друга — нещодавня деокупація східної частини Харківської області, яку росія зайняла ще на початку війни. Третій – деокупація Херсона. Усі ці події ясно продемонстрували Заходу потенціал українців.
Сьогодні, вперше за всю війну, навіть скептики не відкидають: Україна зможе повернути все, що забрав путін, починаючи з 24 лютого 2022 року. Щоправда, питання деокупації Криму вони, як і раніше, виносять за дужки. Думаю, що це помилка. Звільнення Херсонщини та Миколаївщини суттєво змінили співвідношення сил у театрі військових дій. Також дуже важливо, що деокупація Херсону відбулася до холодів.
Адже майбутня зима буде непростою не лише для українців чи європейців. Вона стане серйозним викликом для російської армії. Тому, якщо раніше повернення Криму бачилося у віддаленому майбутньому та дипломатичним шляхом, то нинішня військова ситуація описує зовсім інші перспективи вирішення кримського питання.
Справа тут не лише у мужності та потенціалі української армії та її генералів. Дуже важливим є і психологічний настрій звичайних громадян, їхня підтримка ЗСУ та дій влади. Те, що росіянам було так складно утримувати завойовані регіони, – не випадковість. Згадаймо "нез'ясовні" автомобільні аварії або "раптові" руйнування будівель, де окопалися окупанти. Місцеве населення виявилося абсолютно нелояльним до окупаційної влади!
Хоч як би прагнув кремль довести протилежне, в окупованих росією містах та селах проживають українці, а не росіяни. Мешканці Херсонщини, Запорізької, Миколаївської областей тощо – саме українці і вони хочуть залишатися ними.
Щойно розпочнуться переговори, Захід припинить підтримку України
Сьогодні в українському інформаційному просторі "розганяються" теорії змови про те, що Україна уклала з росією негласну угоду. Внаслідок цих таємних домовленостей нібито і було звільнено Херсон. У США та Європі подібна думка ніякого поширення не має. Навіть радикальна права чи ліва преса не висловлює таких припущень.
Я думаю, що на Заході пропагандисти та лобісти путіна вирішили розіграти зовсім іншу карту. Коли війна тільки-но почалася, тут сформувалася стійка думка про те, що Україна не здатна виграти. Тому й підтримка українців не має жодного сенсу. Нинішні успіхи ЗСУ, як не парадоксально, мають той самий ефект. У західному політикумі почалися розмови про те, що Україну не потрібно підтримувати надто сильно, бо вона справді може виграти.
В американській та європейській пресі з'являються публікації про те, що Україна вже довела путіну, що вона є небезпечною. Усі території все одно повернути неможливо. Тому настав час починати домовлятися.
Ці нові тенденції викликають у мене серйозні побоювання. По-перше, лише українці мають вирішувати, коли розпочати переговори – ані американці, ані європейці, ніхто інший. Тому що воюють і гинуть за свою країну, зазнають поневірянь і виявляють громадянську мужність саме українці. Сьогодні ЗСУ йде вперед, Україна виграє.
Звісно, умови остаточної перемоги у цій війні можна сформулювати по-різному. Але поки українці не викинуть російських солдатів зі своєї території, переговори означатимуть мало. Навіть якщо путін щось підпише, наскільки можна буде вірити підписаному? Всі знають, що ціна його слова дорівнює нулю.
По-друге, я хочу відповісти на запитання, яке чую останнім часом дуже часто. Чому б не розпочати переговори, який ризик? Ризик дуже високий. Він у тому, що щойно розпочнуться переговори, Захід скаже: "так почекаємо результатів". Ця пауза означатиме, що військову підтримку України припинено. Що ядерний шантаж путіна працює. Що кремлю треба посилити терор мирного українського населення. Переговори – це не безкоштовна річ.
Нарратив про те, що війні ось-ось кінець, деструктивний
Україна та Захід не повинні дати кремлю сигналу про те, що вихід є. Найнадійніший спосіб знищити російський авторитаризм із його хворою пристрастю до військової експансії — перемогти путіна на полі бою. Чим швидше, тим краще. Коли Україна виграє, не час починати розмовляти з путіним. Навпаки, це найкращий момент, щоб збільшити військову підтримку українців.
Дипломатичні домовленості лише відстрочать наступну війну у Європі. Досвід попередніх років ясно показує, що апетит кремля приходить під час їжі. "Перетравивши" Україну, росія рушить далі на захід.
Чи є надія на те, що після здачі Херсона путін вирішить зупинити військові дії? Ні. Закінчити війну для Росії — це вивести всі свої війська з України. Явний зовнішньополітичний провал, на який добровільно кремль не піде ніколи. Путін піде з України, тільки якщо його змусять силою.
Тому ще один популярний наратив про те, що війні ось-ось кінець, абсолютно деструктивний. Він здатний послабити підтримку Заходу, схилити його політикум до пріоритетів, не пов’язаних з Україною. Адже, якщо ми майже закінчили з війною, можна сконцентруватися на іншому — це небезпечні думки, які неминуче виникатимуть у західного істеблішменту на тлі можливих переговорів. Але деокупація Херсона — ще не день перемоги, а лише успішне завершення проміжного етапу кровопролитної війни.
США повинні й надалі демонструвати свою відданість ідеалам демократії та підтримувати українців у їхній визвольній боротьбі. Тим більше, що такою є воля народу: незважаючи на заяву окремих політичних екстремістів, Україна має підтримку як мінімум 70% американських громадян