З перших чисел червня наші війська розпочали наступальні дії у Донецькій та Запорізькій областях. Путін уже назвав це великим контрнаступом ЗСУ і сказав, що нібито він не досяг своїх цілей. Такі ж заяви почала тиражувати російська пропаганда. Що відбувається на фронті і які перспективи українського наступу – в матеріалі РБК-Україна.
Українська армія переходить до наступальних дій відразу на кількох ділянках фронту. Західні та російські ЗМІ називають це тим самим "великим контрнаступом", який ще до його початку став предметом різноманітних припущень та прогнозів.
Українська влада більш обережна з формулюваннями. Можна почути різні визначення: мовляв, це розвідка боєм, зондуючі дії або формуючі операції. Як би там не було, все це можна вважати початковим етапом нашого наступу.
У Генштабі розповіли, що за останні десять днів українські Сили оборони повернули під наш контроль 90 квадратних кілометрів території і сім населених пунктів. Це, звісно, не той масштаб і темпи, що були під час стрімкого прориву у Балаклії. Але не варто очікувати, що цей наступ буде схожим на Харківську чи на Херсонську операції.
З одного боку, Україна кілька місяців готувала особовий склад і вмовляла західних партнерів надати необхідне озброєння. З іншого – і росіяни не гаяли час. Вони зводили ешелоновану оборону, нарощували щільність військ на фронті та вчились на своїх помилках. Тому вирішальні та найважчі битви ще попереду.
Приблизно з 4 червня у медіа та соцмережах з'явилась перша інформація про те, що українські військові розпочали активні дії відразу на трьох напрямках. Мова йде про території у Запорізькій та Донецькій областях у Приазов'ї. Проте не на всіх із цих напрямків бої йдуть однаково успішно.
Західніше від Оріхова українським військам вдалося зайняти село Лобкове і підійти до першої лінії опорних пунктів ворога в районі П'ятихаток. Там росіяни намагаються купірувати просування наших передових підрозділів.
Інший напрямок – на південний схід від Оріхова, район Малої Токмачки. Саме там були зняті ті кадри, які російські телеграм-канали видавали як "доказ" знищення "100500 одиниць" західної бронетехніки – Bradley та Leopard. У спробі просунутися на цьому напрямку Сили оборони справді понесли втрати, але вони значно скромніші, ніж їх змальовує кремлівська пропаганда.
За даними Oryx, українські війська загалом втратили один Leopard 2A4, три Leopard 2A6 та 16 машин Bradley. Якась частина з цієї техніки цілком могла бути відправлена на ремонт. Але потрібно пам'ятати, що втрати техніки під час активних боїв – це неминуча річ.
Можна припустити, що ці два напрямки націлені на потенційне просування в бік Токмака, а згодом – і на Мелітополь. Проте найбільшого успіху українська армія досягла на іншій ділянці південного фронту – на стику Запорізької та Донецької областей. Російські пабліки називають її "Времівський виступ" – від назви сели Времівка, куди були вклинені позиції окупантів.
Ударивши по флангах цього виступу, українські війська змогли витіснити росіян з сіл Левадне та Новодарівка, а згодом – просунутися вздовж річки Мокрі Яли. Ворог був змушений з боями покинути ще чотири населені пункти – Нескучне, Сторожеве, Благодатне та Макарівка. Зважаючи на те, що російський відступ був не зовсім організованим, противник, схоже, не очікував удар на цьому напрямку.
За останні кілька діб жодних повідомлень про просування на "виступі" не було. Лінія зіткнення тут проходить на рубежі Новодарівка - Рівнопіль - Старомайорське - Урожайне - Новодонецьке, де продовжуються активні бої. Окупанти підтягнули туди свої резерви, намагаючись відтіснити Сили оборони за Старомайорське та Урожайне – за ними починається головна лінія оборони росіян.
Наступальні дії на цьому напрямку можуть бути спрямовані або на Бердянськ (з огляду на те, що в офіційних зведеннях цей напрямок називають Бердянським), або ж на Маріуполь. Крім того, українська армія контратакує в районі Авдіївки та продовжує рух на флангах Бахмута – поряд з Берхівкою та Кліщіївкою. Російські війська теж намагаються наступати – довкола Авдіївки, Мар'їнки та на Білогорівку.
Українська армія проводить формуючі операції і шукає слабкі місця в російській обороні (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)
Поінформовані джерела видання у військових колах кажуть, що наступальні дії України не обмежаться виключно однією операційною зоною. А головний удар буде спрямований туди, де намітиться найбільший успіх та найсприятливіші умови. За даними видання, після підриву Каховської ГЕС окупанти вирішили перекинути частину військ на підкріплення у Донецьку та Луганську області – що показово. Промоніторивши російські провоєнні пабліки, можна зробити висновок, що агресор очікує активізації боїв поряд з Вугледаром, а також на дирекції Куп'янськ - Сватово - Кремінна.
Українське командування поки ввело в бій не більш ніж три бригади з 20, які готувалися для наступу. Їхнє завдання – промацування слабких місць в обороні ворога, а не прорив переважаючими силами. Ще одне очевидне завдання теперішніх атак на півдні – виманювання російських резервів. Частину з них противник уже пустив у бій. Чим більше резервів ворога буде знищено на початкових етапах наступальних дій – тим важче йому буде надалі оборонятися, особливо коли справа дійде до прориву головної лінії оборони. Саме тому передчасно називати бої, що йдуть на півдні, нашим великим наступом, і вже зараз оцінювати його "плоди".
Проте на блискавичне просування на півдні очікувати теж не варто. До битви в Запорізькій області росіяни готувалися ще з минулої осені, вибудувавши кількарівневу оборону, зокрема довкола Токмака та Мелітополя. Тому ця наступальна операція може тривати тижні, а то й місяці. Підрив Каховської ГЕС після перших атак українських військ на півдні доводить, що росіяни налаштовані чинити спротив будь-якими засобами.
Москва очікувала, що після висування в Запорізькій області Сили оборони спробують форсувати Дніпро та висадити десант на лівому березі Херсонщини. Тоді б окупантам довелося вести бої фактично з двох сторін. Розлив Дніпра, принаймні на деякий час, зняв для них цю загрозу.
У Міноборони кажуть, що росіяни щодня підривають малі гідротехнічні споруди в Запорізькій та Херсонській областях. За задумом Москви, заболочування місцевості має завадити руху українських військ. Нещодавно окупанти зруйнували дамбу через річку Мокри Яли в селі Ключове – якраз на одному зі шляхів просування Сил оборони.
Крім того, противник почав інтенсивно застосовувати на півдні ударну авіацію, що значно ускладнює просування у відкритому степу. Адже систем ППО в України недостатньо, щоби щільно прикрити і лінію фронту, і тилові міста. Власне, й на це був спрямований розрахунок Кремля. З кінця квітня Москва розпочала систематичні обстріли різних регіонів України, щоб змусити українське командування відтягувати комплекси ППО від лінії зіткнення. Одночасно росіяни намагаються цілити по тилових складах з озброєнням та військовою технікою, щоби зірвати наш наступ.
Тільки за травень ворог випустив по території України близько 198 ракет. Джерела видання в військових колах стверджують, що Москві вдалося вийти на найбільші обсяги виробництва ракет від початку війни. У травні росіяни виготовили сумарно близько 100 одиниць "Калібрів", Х-101, Х-32, "Іскандерів" та "Кинжалів" і ще приблизно стільки ж ракет меншої дальності (типу Х-59, Х-35, Х-31 тощо). Тобто загалом Росії поступово вдається адаптовувати та розгортати потужності свого ВПК, попри міжнародні санкції, що для нас є дуже поганою новиною.
***
Зараз надто складно стверджувати, чи стане український наступ поворотним моментом у війні. Проте він, так чи інакше, буде визначати її подальший перебіг. Відсутність успіхів на полі бою лише укріплюватиме аргументи політиків-"миротворців", які прагнуть якнайшвидше закінчити все за столом переговорів. Якщо ж Україні вдасться зрушити лінію фронту – це збереже імпульс підтримки Заходу і дозволить продовжити боротьбу за захоплені ворогом території.
Проте в окупації залишається близко 20% України. Одна, навіть цілком успішна, наступальна операція не гарантує кінець війни і звільнення такої площі територій вже цього року. Тому найкращий "рецепт" за цих умов – зберігати стриманий оптимізм.