Угорщина №2? Чи чекати Україні проблем після виборів у Словаччині

Про те, хто може перемогти на завтрашніх виборах у Словаччині, хто формуватиме парламентську коаліцію, чому в країні такі сильні проросійські настрої і чим це загрожує Україні – докладніше у матеріалі РБК-Україна.

Під час підготовки матеріалу РБК-Україна використовувало матеріали словацьких та міжнародних ЗМІ й аналітичних центрів, зокрема Reuters, Associated Press, Politico, Pravda.sk та інших.

Серед усіх країн-членів ЄС найпроблемнішою для України традиційно була Угорщина, під час повномасштабної російської агресії це проявилося особливо яскраво. Але невдовзі проблем може стати вдвічі більше – якщо за підсумками призначених на завтра, 30 вересня, парламентських виборів у Словаччині до влади прийдуть антиукраїнські сили. Напередодні виборів такий сценарій виглядає найбільш ймовірним, хоча інтрига зашкалює.

Російський форпост

5,5-мільйонна Словаччина, яка ніколи не була на перших ролях на європейській арені, тим не менш виділяється своєю бурхливою внутрішньою політикою.

З 2018 року в країні змінилося п'ять прем'єр-міністрів, у 150-місцевому парламенті засідають представники півтора десятка партій (з них дві – ультраправі, яких часто називають неонацистськими/неофашистськими), у вищих ешелонах словацької політики – чимало ексцентричних діячів з радикальними поглядами. І все це обплутано складними внутрішніми відносинами всередині істеблішменту, постійними розколами та взаємними звинуваченнями, масштабною корупцією, розслідуваннями та кримінальними справами.

Старт поточному витку політичного хаосу поклало вбивство у 2018 році місцевого журналіста Яна Куцяка та його нареченої. Куцяк займався розслідуванням корупції у словацькій владі, зокрема, зв'язків італійської мафії Ндрангета з урядовими колами, аж до самої верхівки.

Після резонансного вбивства в країні почалися масові протести, уряду на чолі з Робертом Фіцо довелося піти у відставку. З того часу стабілізувати політичне життя у Словаччині так і не вийшло, не допомогли і чергові парламентські вибори 2020-го. Таким чином, зараз Фіцо, який очолював уряд у 2006-10 та 2012-2018 роках, дуже близький до того, щоб знову повернутися до влади. Його партія SMER-SD ("Курс") напередодні виборів лідирує у більшості опитувань – попри те, що і сам Фіцо, і безліч його соратників були чи є фігурантами корупційних кримінальних справ.

Роберт Фіцо (фото: Getty Images)

І для України це дуже погана новина. Ще під час минулого прем'єрства Фіцо займав виразно проросійську позицію, закликав до зняття санкцій проти РФ, запроваджених за окупацію Криму. Зараз у цьому сенсі його погляди стали ще радикальнішими.

"Це (війна, - ред.) розпочалося у 2014 році, коли українські нацисти та фашисти почали вбивати російських громадян на Донбасі та в Луганську", – заявив Фіцо на нещодавньому передвиборчому мітингу. Таких заяв не дозволяє собі навіть угорський лідер Віктор Орбан, із яким часто порівнюють Фіцо.

У практичному плані Фіцо у разі перемоги на виборах обіцяє повністю урізати підтримку Україні та не дати нам "жодної кулі". Досі Словаччина була добрим військовим партнером України, зокрема, передавши цілих 13 винищувачів МІГ-29.

І якщо опір одного Орбана керівництво Євросоюзу та НАТО часто вміє долати, то якщо проблемних країн ЄС та НАТО стане вже дві – ухвалення проукраїнських та антиросійських рішень застопориться.

Безумовно, Фіцо з його радикально антиукраїнськими поглядами не став би лідером народної підтримки, якби такі погляди не поділялися словацьким суспільством. Справді, соціологія дає дуже тривожні результати.

Так, лише 40% словаків вважають, що у російсько-українській війні винна РФ. Тільки 58% жителів країни проголосували б за збереження членства в НАТО, якби цей референдум проводився зараз. "Населення Словаччини є найпроросійськішим у Центральній Європі та одним із найпроросійськіших у ЄС", – констатує аналітичний центр GIS.

На те є кілька причин, перш за все, історичного плану: зв'язки з Росією, яку досі сприймають як "визволительку від фашизму", слов'янофільські настрої (де російський народ виступає у ролі "старшого брата"), дуже високий рівень конспірологічного мислення серед обивателів .

Останнім дуже активно користується Росія, яка перетворила Словаччину на форпост просування своєї пропаганди у Європі. Як зазначає GIS, у Словаччині найбільша кількість проросійських медіа та Facebook-сторінок у Євросоюзі.

Передвиборні дебати на словацькому телебаченні (фото: Getty Images)

Гіперактивне російське посольство у Братиславі в соцмережах публікує більше контенту, ніж посольства РФ у Лондоні, Парижі та Берліні разом узяті – і це негайно підхоплюється виданнями, соцмережами та тиражується провідними політиками. Керівництво країни та Євросоюзу, стурбоване такою ситуацією, навіть нещодавно проводило зустрічі з представниками найбільших соцмереж і зажадали від них активніше боротися з фейковою інформацією, що розповсюджується у Словаччині.

Радикали, "звичайні люди" та їхні друзі

Хоча очолювана Фіцо лівопопулістська партія SMER-SD знаходиться на верхівці рейтингів (20%, згідно з агрегатором соцопитувань Politico Poll of Polls), їй у будь-якому разі доведеться формувати коаліцію, причому, очевидно, шукати не одного, а відразу кількох партнерів.

Найнебезпечніший для України сценарій – якщо SMER об'єднається з праворадикальними антиукраїнськими партіями, зокрема "Республікою" та Словацькою національною партією.

"Республіка" – ультраправа (на думку багатьох оглядачів – неонацистська) політсила, що відкололася від іншої неонацистської партії, "Народної партії наша Словаччина" на чолі з Маріаном Котлебою. Той любив одягатися у військові мундири словацьких колабораціоністів часів другої світової, роздавав словацьким сім'ям допомогу на суму 1488 євро (цифровий код неонацизму та білого супрематизму), прославився іншими аналогічними витівками, але зараз шансів на переобрання до парламенту не має.

Лідер "Республіки" Мілан Угрик (фото: Getty Images)

"Республіка" зовні намагається бути дещо респектабельнішою, хоча минуле лідерів партії постійно їх наздоганяє, що не дивно – приміром, один із співзасновників партії раніше був лідером рок-групи "Білий опір", низка його товаришів також співала в подібних колективах. "Республіка" займає антивакцинаторську позицію, потрапляла у скандали із запереченням Голокосту, виступає за повне припинення допомоги Україні та вихід Словаччини з НАТО. Її рейтинг – 8%.

Словацька національна партія з рейтингом у 6% заснована понад 30 років тому, за час існування також засвітилася у багатьох скандалах. Наприклад, попередній лідер партії закликав "залити угорців бетоном" та анонсував танковий похід словаків на Будапешт. Наразі партію очолює колишній спікер словацького парламенту Андрій Данко, який відкрито симпатизує Росії.

Можливо, мандатів SMER-SD, "Республіки" та СНП для формування більшості у словацькому парламенті не вистачить – і Фіцо доведеться думати над альтернативними конструкціями. При цьому у зв'язку з крайньою токсичністю "Республіки" багато інших партій уже заявили, що не підуть з нею до жодного союзу.

Тому цілком можливо формування дещо "м'якшої" коаліції, куди окрім Фіцо увійде партія HLAS (13% рейтингу), створена його колишнім соратником і теж екс-прем'єром Петером Пеллегріні і, ймовірно, одна або кілька дрібних партій консервативного, ліберального або лівоцентристського штибу. HLAS виступає за продовження допомоги Україні та санкцій проти РФ, що робить узгодження зовнішньої політики у такому потенційному альянсі дуже складною справою. Особисті конфлікти між Фіцо та Пеллегріні теж варто брати до уваги.

Лідер партії HLAS Петер Пеллегріні (фото: Getty Images)

Зрештою, можливий і найоптимальніший для України варіант – якщо Фіцо та його партія взагалі залишаться в опозиції, а коаліція буде сформована навколо проєвропейської партії "Прогресивна Словаччина" на чолі з Міхалом Шимечкою. Напередодні виборів її підтримка – близько 18%, але крива популярності останніми місяцями йшла вгору, в окремих соцопитуваннях "ПС" навіть випереджала партію Фіцо, хоч і на лічені частки відсотка.

У разі приходу до влади "ПС" можна бути впевненим у тому, що підтримка Словаччиною України збережеться (партія виступає і за членство України в ЄС), але для формування коаліції Шимечці потрібен буде альянс одразу з декількома дрібнішими проєвропейськими партіями, багато з яких зараз знаходяться на самій межі прохідного бар'єру (5% – для партій, 7% – для блоків).

Лідер "Прогресивної Словаччини" Міхал Шимечка (фото: Getty Images)

Наразі до парламенту Словаччини проходять вісім партій, ще дві – мають шанси подолати бар'єр. В умовах надзвичайної конкуренції у словацькій політиці все дуже швидко змінюється. Так, ще кілька тижнів тому майже у всіх аналітичних прогнозах про майбутню коаліцію згадувалась партія "Ми – сім'я" нинішнього спікера Бориса Коллара. Формально консервативна, по суті, вона є суто лідерським проектом Коллара без особливої ідеології, її найчастіше бачили потенційним партнером Фіцо в коаліції.

Але Коллар потрапив до низки скандалів: зізнався, що в 2011 році побив матір двох своїх синів (всього у політика, який номінально відстоює сімейні цінності, 15 дітей від 12 жінок, жодна з них не була його дружиною), а в мережі з'явилася фотографія його спільного відпочинку на Кубі у компанії одного з головних кримінальних авторитетів Словаччини. У підсумку, рейтинг "Ми – сім'я" впав до 4%, хоча шанси на проходження до парламенту у Коллара все ж таки зберігаються. Україні на руку пішов би і прохід до парламенту партії "Демократи" ще одного екс-прем'єра Едуарда Ґеґера, зараз їй не вистачає близько відсотка до прохідного бар'єру.

Лідер партії "Ми – сім'я" Борис Коллар (фото: Getty Images)

У будь-якому разі, хоч би як закінчилися вибори, коаліційні переговори будуть вкрай складними. У крайньому випадку, хтось може спробувати залучити на свій бік популістську партію OLANO ("Партія звичайних людей та незалежних особистостей та їхні друзі"), яку очолює ще один колишній глава уряду Ігор Матович, який за час на посаді пересварився з усім іншим політикумом .

Тим не менш, сценарій, за якого Фіцо все ж таки опиниться в прем'єрському кріслі, досі виглядає найбільш ймовірним. З урахуванням його передвиборних коментарів щодо України, це виглядає просто катастрофічним сценарієм.

У той же час, як зазначає Reuters, "Прагматизм Фіцо під час попередніх каденцій, коли він ввів Словаччину в єврозону і значною мірою уникав сварок із партнерами щодо ЄС та НАТО, пом'якшив подібні побоювання (про конфлікт Братислави та Брюсселя)". До того ж, додає видання, Євросоюз має цілком реальний метод впливу на словацьку владу – фінансовий, який нерідко допомагає приборкати Орбана. Але в будь-якому разі, на користь України – у принципі уникнути такого сценарію. Напередодні важкого 2024 року єдність хоча б серед європейських союзників є критично важливою.