"У брейкінгу без віри в себе далеко не зайдеш": історія українського чемпіона світу Kuzya

Перші кроки

Олег Kuzya Кузнєцов провів дитинство та юність у Кропивницькому – і саме тут почався його шлях у брейкінгу. Якось перебуваючи в іншому місті, Kuzya побачив, як інші хлопці та дівчата танцювали брейк, і одразу цим "загорівся". По поверненню у рідний Кропивницький він вирушив шукати місце для занять.

"Це виявилося не так просто, – каже Олег. – Мені сказали звернутися до однієї людини – та відповіла, що все зайнято: це був кінець вересня, а набирали людей до початку навчального року. З другою людиною було аналогічно. Лише з третьої спроби я знайшов секцію у місцевому коледжі". 

"Тодішні тренування виглядали зовсім не так як зараз – , згадує Kuzya. – У залі збиралися десятки людей з різним рівнем; тренер показував базові рухи – а потім усі розходились займатися самостійно".

 

 

Фото: Олег Kuzya Кузнєцов (Street Culture)

 

По завершенню тренування зазвичай відбувався імпровізований джем, баттл, в якому брали участь досвідчені хлопці та дівчата. Попри всі нюанси атмосфера була неймовірною, зізнається бібой: "Я дивився на старших і бачив, наскільки це круто. Брейкінг дозволяє проявити себе, показати що відчуваєш і на що здатний". 

У Kuzya була спортивна "база": у дитинстві він займався гімнастикою до травми, потім – плаванням. Тому хлопець мав певні фізичні задатки – і це побачили інші. На одному з перших тренувань на його техніку звернула увагу досвідченіша бігьорл і запропонувала зробити складний фріз.

"Обпершись на крісло, я виконав його з першого разу. А потім, після кількох спроб, вже зробив все без жодної допомоги. І ту дівчину це вразило, бо зазвичай на такий рух йде кілька місяців тренувань. Мене це неймовірно надихнуло: я зрозумів, що здатний на більше", – ділиться Олег.

 

 

Фото: Олег Kuzya Кузнєцов (Street Culture)

 

На цьому запалі він продовжував тренування. Вже за кілька місяців у бібоя-початківця трапилися перші у житті змагання – локальний батл. Як згадує Kuzya, він сумнівався, чи взагалі брати участь. Та досвідченіші приятелі сказали йти й пробувати: "Чим раніше ти почнеш програвати, тим скоріше будеш прогресувати". 

Увесь наступний рік Олега пройшов між тренуваннями та невеликими змаганнями – локальними та виїзними – які хлопець, утім, регулярно програвав. Після літніх канікул він повернувся до міста та пішов на черговий батл. Регулярні заняття й відпочинок дали результат: як згадує Kuzya, він танцював розслаблено, але впевнено – і вперше в житті піднявся на подіум, посівши третє місце. 

А вже за кілька місяців бібой вирушив на змагання в Кременчук, де зібралася "гідна тусовка". Командні змагання програв, а ось сольний контест вийшов краще. Kuzya видав, як сам згадує, 4-5 гарних раундів.

 

 

 

"До мене підійшли організатори, щоб перепитати мій нік. А потім кажуть, що дадуть мені друге місце. Моїй радості не було меж – навіть довелося відійти та побути наодинці, щоб все це усвідомити. Та коли викликали на нагородження, виявилося, що я зайняв перше місце. Я переміг! Це був справжній шок, я не міг в це повірити".

Повернувся у Кропивницький Олег уже в статусі міні-зірки. Каже, його впізнавали на вулицях, підходили та вітали з перемогою. І все це у часи, коли мало хто користувався інтернетом, соцмережами – інформація передавалася "сарафанним радіо". 

Міжнародне визнання

Наступні роки Kuzya продовжував тренування та участь у батлах. До регіональних турнірів спочатку додалися національні, потім – закордонні. Саме в останніх, каже бібой, він досягав найкращих результатів. "Брейкінг-сцена України на той момент була неймовірно конкурентною. У нас було багато крутих індивідуальних бібоїв та бігьорлз, а також декілька команд, що змагалися на світовому рівні. Тому вигравати щось вдома було надто складно". 

Натомість у Польщі, куди Kuzya їздив на батли та івенти, оцінили стиль українця. І саме тут він став регулярно здобувати перемоги і потроху набиратися впевненості: "Упевненість у собі потрібна в будь-якому спорті, в будь-якій професії. Та в брейкінгу без неї нікуди. Від того, як ти відчуваєш себе, наскільки тобі кайфово танцювати, буквально залежить виконання, рухи, загалом перформанс. Коли ти постійно програєш, важливо не втрачати впевненість – щоб зрештою почати виборювати перемоги".

 

 

Фото: Олег Kuzya Кузнєцов (Street Culture)

 

Успіх у Польщі став однією із причин, чому Kuzya вирішив переїхати у цю країну в 2013 році. І далі, івент за івентом, батл за батлом він будував своє міжнародне ім'я – завдяки базуванню в країні ЄС це було зробити значно легше. Старання привели його до запрошення на престижний івент у Південній Кореї, куди він поїхав з командою. І зрештою, вони виграли цей турнір.

"Після перемоги до нас підходили сильні бі-бої з Канади, Кореї – казали, що ми круті й нам треба частіше бувати на таких заходах. Це підбадьорило", – згадує Олег. 

А вже потім стався чемпіонат світу Unbreakable Bboy Championship у 2016 році. Kuzya почав його ще з відбіркового етапу – і батл за батлом проходив усе далі. В основній фазі він переміг сильних бібоїв зі США, Росії, Швеції. А у фіналі здолав японця Issei з рахунком 3:0 – і одразу став брейкінг-сенсацією.

"Я підходив до турніру як справжній андердог. Про мене мало чув широкий загал, від мене навряд хтось щось очікував. Та зрештою це був мій вечір", – ділиться тодішній переможець. 

І описує той турнір як life-changing. Про Kuzya, скромного бібоя з Кропивницького, дізнався весь світ брейкінгу. А на батьківщині про нього написало ледь не кожне видання – з перемогою привітав навіть президент.

"Я багато працював заради того моменту та десь у глибині душі знав, що ця перемога буде. У мене було нескінченно багато епізодів, коли я думав покінчити з брейкінгом. Але кожного разу я знаходив додаткову мотивацію – і рухався далі", – підкреслює українець.

 

 

Фото: Олег Kuzya Кузнєцов (Street Culture)

 

Перемога на Unbreakable відкрила Олегу нові можливості та додала ще більше впевненості. Буквально за декілька місяців Kuzya тріумфував на Outbreak Europe у Словаччині, потім – на Silverback Open у США. Далі – перші місця на батлах у Фінляндії, Італії, Нідерландах і чергові подіуми на Unbreakable та Outbreak. 

Та життя внесло власні корективи в кар’єру бібоя. Спочатку через хворобу матері й накопичену втому його результати погіршилися, а пандемія COVID взагалі поставила виступи на паузу. На кілька років, як зізнається Kuzya, він фактично зник зі сцени. 

Повернення та підготовка до Олімпіади

Kuzya розповідає, що намагається вести осмислене життя. У нього немає поганих звичок, він не їсть м'ясо. Регулярно медитує, а також займається дихальними практиками та йогою. А ще – маніфестує потрібні для себе установки.

"Я роблю все, щоб тримати фокус на важливих речах. Вірю, що не треба розпорошуватися: обрав свою мету, шлях – йди до неї. А ще будь чесним із самим собою – щодо своїх страхів та бажань. Так я живу, і такий стиль життя намагаюся передати молодому поколінню". 

Саме це дозволило бібою пройти через складні часи. З початком відбіркового етапу на Олімпійські ігри-2024 він повернувся до активних виступів. І сфокусувався на одному – потрапити до Парижа.

"Я спочатку скептично поставився до цієї ідеї – брейкінг на Олімпіаді, – зізнається бібой. – Та потім зрозумів, що це гарна платформа для промоції нашої улюбленої справи. Ми можемо показати всьому світу, наскільки це круто і драйвово – тож чому це не зробити?".

 

 

Фото: Олег Kuzya Кузнєцов (Street Culture)

 

Та паралельно в Олега є ще одна місія. З початком повномасштабного вторгнення Росії до України він активно підтримує батьківщину та розповідає про неї приятелям, друзям та шанувальникам з усього світу. В Instagram він, наприклад, публікував відео з гопаком, який "осучаснив" елементами з брейку. 

І загалом Kuzya, як і його колеги, використовує кожну можливість, кожен івент та батл, щоб укотре нагадати, через що доводиться проходити його землякам. "Тому Олімпіада для нас – не лише важливий етап в кар’єрі. Ми хочемо гідно представити Україну на змаганнях і показати, що це – країна талановитих, працьовитих людей, які готові боротися до кінця", – стверджує бібой.