До тюрми на п’ять років. Кому "світить" реальний термін за ухилення від мобілізації

Коли ухилянта можуть засудити до тюрми

Хоча адміністративна відповідальність, така як штраф, є основною мірою покарання за порушення мобілізаційного законодавства, певні дії можуть призвести до реального тюремного ув'язнення, каже в коментарі для РБК-Україна радник юридичної фірми Gracers Сергій Савинський.

"Йдеться, зокрема, про навмисне ухилення від мобілізації або фальсифікацію документів для отримання відстрочки. Наприклад, якщо людина надає підроблені медичні довідки або інші документи, це може кваліфікуватися як кримінальне правопорушення", – зазначає він.

Судова практика свідчить, що в умовах війни суди досить суворо ставляться до таких порушень.

"Засудження до тюремного ув'язнення в таких випадках не рідкість, адже подібні рішення покликані не тільки дотриматися законності, а й попередити інші спроби ухилення. Тож фальсифікація документів чи відкрите ігнорування мобілізаційних вимог може мати серйозні наслідки", – підкреслює Савинський.

Кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років передбачена ст. 336 ККУ за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, коментує РБК-Україна партнерка Attorneys at Law "Leshchenko, Doroshenko & Рartners" Лідія Карплюк.

Вона проаналізувала наявну судову практику.

Фахівець каже: до кримінальної відповідальності за цією статтею можуть притягнути військовозовʼязаного, який пройшов медичний огляд, за результатами якого ВЛК його визнали придатним до військової служби та вручили повістку з визначеним терміном прибуття для відправки до лав ЗСУ ("бойову" повістку або мобілізаційне розпорядження), але за нею людина не зʼявилася без поважних причин. І, відповідно, умисно ухилилася від призову на військову службу.

Які покарання найчастіше призначають

Щодо покарань у таких справах, то зараз переважно людей засуджують до реальних строків увʼязнення, частіше мінімально визначених санкцією статті 336 КК України – трьох років позбавлення волі, зазначає Лідія Карплюк.

"У багатьох справах можна побачити, що навіть якщо в суді першої інстанції людину засуджено до позбавлення волі, але звільнено від відбування покарання з іспитовим строком (так зване "умовне засудження"), то вже суд апеляційної інстанції скасовував такий вирок в частині звільнення від відбування покарання і визначав строк реального позбавлення волі, і такі висновки підтримувалися і судом касаційної інстанції", – зауважує вона.

Фахівець наводить кілька прикладів таких судових справ. У одному випадку суд першої інстанції засудив чоловіка за ст. 336 КК України до 3 років позбавлення волі, але звільнив його від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України (умовне засудження). Апеляційний суд скасував це рішення щодо звільнення з випробуванням і ухвалив новий вирок, призначивши 3 роки позбавлення волі без умовного звільнення.

Верховний Суд у постанові від 24.10.2024 року підтримав висновки апеляційного суду, зазначивши, що захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян.

"В умовах збройної агресії з боку іншої держави, Захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами", – пояснює співрозмовниця.

Якщо буде доведено, що від призову на військову службу ухилялися навмисно, то за результатами розгляду кримінального провадження в суді, найймовірніше, винного засудять до реального строку позбавлення волі, зазначає Лідія Карплюк.