Війна з Росією зайшла у глухий кут і для виходу з нього потрібен масштабний технологічний стрибок. Оскільки затяжний конфлікт вигідний насамперед ворогу, а не нам.
Про те, якої помилки припустився Залужний, чому контрнаступ ЗСУ не був таким, яким його очікували на Заході та як вийти з патової ситуації та не допустити затяжної окопної війни - в перекладі статті головкома ЗСУ для The Economist, яку публікує РБК-Україна.
За п'ять місяців контрнаступу Україні вдалося просунутися лише на 17 кілометрів. Десять місяців Росія воювала навколо Бахмута на сході, "щоб взяти місто розміром 6 на 6 кілометрів". Поле бою нагадує великий конфлікт столітньої давнини.
Так само, як і в Першій світовій війні, ми досягли рівня технологій, який ставить нас у глухий кут… Глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде.
Автори інформаційного агентства пишуть, що "перебіг контрнаступу підірвав надії Заходу на те, що Україна зможе використати його, щоб продемонструвати, що війну неможливо виграти - і таким чином змінити розрахунки Володимира Путіна, змусивши російського президента піти на переговори". Це також підірвало припущення Залужного про те, що можна зупинити Росію, знекровивши її війська.
Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 тисяч загиблих. У будь-якій іншій країні такі жертви зупинили б війну. Але не в Росії, де життя дешеве і де орієнтиром Путіна є Перша та Друга світові війни, у яких Росія втратила десятки мільйонів.
Українська армія повинна була просуватися зі швидкістю 30 км на добу, прориваючи рубежі російської оборони. Якщо подивитися на підручники НАТО і на математику, яку ми проводили під час планування контрнаступу, чотирьох місяців мало бути достатньо, щоб ми дійшли до Криму, воювали в Криму, щоб повернутися його. Однак зі старту контрнаступальні дії загрузли в безпрецедентних мінних полях на головному напрямі наступу, на півдні у бік Азовського моря.
Як висловився Залужний, спочатку він подумав, "що з нашими командирами щось не так, тому поміняв деяких з них".
Потім я подумав, можливо, наші солдати не годяться для такого завдання, тому перевів їх до деяких бригад. Але коли ці зміни не дали результату, я "наказав підлеглим знайти книгу, якось побачив ще студентом військової академії". Її назва була "Прорив укріпленої смуги", її опублікував у 1941 році радянський генерал-майор П. С. Смирнов, який аналізував бої Першої світової війни.
І не пройшовши навіть половини цього, я зрозумів, що це саме те, де ми знаходимося, тому що, як і тоді, рівень нашого технологічного розвитку сьогодні вводить в глухий кут і нас, і наших ворогів.
Генерал підтвердив, що нещодавно відвідав лінію фронту в Авдіївці, де Росія за кілька тижнів просунулася на кілька сотень метрів, перекинувши туди дві свої армії.
Того дня, коли я був там, на екранах наших моніторів ми бачили 140 російських машин, які горіли, знищених протягом чотирьох годин після того, як вони потрапили в зону обстрілу нашої артилерії. Їх переслідували безпілотники з вибухівкою, які їхні оператори просто обрушували на противника. Аналогічна картина розгортається і при спробі наступу українських військ.
Простий факт: ми бачимо все, що робить противник, а він бачить усе, що робимо ми. Щоб вийти з цього глухого кута, нам потрібно щось нове, як порох, який винайшли китайці і яким ми досі вбиваємо одне одного.
Однак цього разу вирішальним фактором буде не один новий винахід, а поєднання всіх уже наявних технічних рішень.
Західні союзники надто обережно постачали Україні свої новітні технології та потужнішу зброю. Президент США Джо Байден на початку вторгнення Росії поставив цілі: забезпечити, щоб Україна не зазнала поразки і Америка не була втягнута в конфронтацію з Росією.
Це означає, що зброї, наданої Заходом, було достатньо для того, щоб підтримувати Україну у війні, але недостатньо, щоб дозволити їй перемогти. Вони (союзники - ред.) нам нічого не зобов’язані давати, і ми вдячні за те, що маємо, але я просто констатую факти.
Але, стримуючи постачання ракетних комплексів великої дальності та танків, Захід дозволив Росії перегрупуватися та налагодити оборону після раптового прориву в Харківській області на півночі та в Херсонській на півдні наприкінці 2022 року.
Ці системи були для нас найбільш актуальні минулого року, а прийшли лише цього року. Аналогічно, реактивні літаки F-16, які з’являться наступного року, тепер менш корисні частково через те, що Росія вдосконалила свою протиповітряну оборону: експериментальна версія ракетної системи С-400 може досягати меж міста Дніпро.
Натомість технології у війні будуть вирішальними. Генерал у захваті від нещодавніх розмов із колишнім виконавчим директором Google Еріком Шмідтом, і наголосив на вирішальній ролі безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби, які можуть перешкодити їхньому польоту.
Оцінка Залужного протвережує: немає жодних ознак того, що революційний технологічний прорив чи то в галузі безпілотників, чи то в галузі радіоелектронної боротьби, не за горами.
Навіть під час Першої світової війни появи танків у 1917 році було недостатньо, щоб вийти з глухого кута на полі бою: знадобився набір технологій і більше десяти років тактичних інновацій, щоб розпочати німецький бліцкриг у травні 1940 року.
Мається на увазі, що Україна застрягла у тривалій війні у якій Росія має перевагу. Тим не менш Україна не має іншого виходу, як зберегти ініціативу, продовжуючи наступ, навіть якщо вона просувається лише на кілька метрів на день.
Крим залишається найвразливішим місцем диктатора Володимира Путіна. Як пише The Economist, за останні кілька місяців Україна перенесла війну на півострів, який Путін окупував у 2014 році і який залишається критично важливим для логістики його війни.
Крим - це стрижень проєкту Путіна з відновлення імперії, і його легітимність ґрунтується на "поверненні" півострова до Росії.
За словами Залужного, перші удари далекобійними американськими ракетами по позиціях росіян на тимчасово окупованому півострові було завдано 30 жовтня.
Росіяни повинні знати, що Крим є частиною України й війна "дістає" й туди.
Головнокомандувач ЗСУ відчайдушно намагається не дати війні осісти в окопах.
Найбільший ризик виснажливої окопної війни полягає в тому, що вона може затягнутися на роки і виснажити українську державу.
Під час Першої світової війни заколот втрутився ще до того, як технології змогли змінити ситуацію. Чотири імперії розпалися і в Росії спалахнула революція.
Падіння морального духу України та підтримка Заходу - це саме те, на що розраховує пан Путін. Немає сумнівів, що тривала війна йде на користь Росії, країни з населенням утричі та економікою в десять разів більшою за українську.
Скажімо відверто, це феодальна держава, де найдешевший ресурс - людське життя. А для нас… найдорожче, що у нас є, - це наші люди.
Наразі, каже генерал Залужний, "солдатів у нього вистачає". Але чим довше триватиме війна, тим важче її буде продовжувати.
Треба шукати це рішення, треба знайти цей порох, швидко оволодіти ним і використовувати для швидкої перемоги. Тому що рано чи пізно ми виявимо, що у нас просто не вистачає людей для боротьби.
Іншу частину перекладу статті Залужного для The Economist - читайте у нашому матеріалі за посиланням.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.