Три подвиги та одна "кінокомедія" Маркевича: як новий тренер "Карпат" увійшов в історію

Хоч в одній із українських пісень і співають, що двічі в одну річку ввійти неможливо, та 72-річний фахівець примудрився вп'яте очолити "Карпати". Саме у львівському клубі він досягнув перших помітних успіхів в еліті українського футболу. Та саме сюди, поближче до рідних Винників, ще кілька разів повертався.

"Бронза" та два фінали Кубка України з "Карпатами"

Уперше на тренерську лаву "зелено-білих" Маркевич потрапив перед сезоном 1992/93. Старт був добрим. Львів'яни дійшли до фіналу Кубка України, хоч і мали переважно посередніх суперників – миколаївський "Евіс", СК "Одеса", запорізькі "Металург" і "Торпедо".

У фіналі на "Карпати" чекав тодішній гегемон – київське "Динамо". На столичному тоді ще Республіканському стадіоні львів'яни билися гідно, але таки програли (1:2). Зате отримали путівку в Кубок кубків. Там, однак, успіху не мали. "Зелено-білі" в першому ж раунді поступилися ірландському "Шелбурну" (1:0, 1:3). Такі були реалії.

Другий етап Маркевича в "Карпатах" розпочався в 1996 році, а розквіту команда досягла за два роки. Той розлив "зелено-білих" наробив чимало галасу, взявши бронзові нагороди в сезоні 1997/98. До того ж, чемпіонів із "Динамо" львів'яни переграли і вдома, і на виїзді.

Через рік "Карпати" знову дійшли до фіналу Кубка України. Цього разу столичний гранд переміг упевненіше (3:0) завдяки дублю Шевченка, який був на валізах у Мілан. А от у Кубку УЄФА львів'ян уже тренував Лев Броварський...

Віце-чемпіонство "Металіста"

Сезон 2012/13 української Прем'єр-ліги вважають вершиною турніру. Тоді наміри боротися за титул відверто декларували 4 (!) команди. "Металіст", який ще в 2005-му очолив Маркевич, був одним із претендентів. Із Клейтоном, Девічем, Крістальдо та іншими харків'яни фінішували вище за "Динамо" та "Дніпро". А от той "Шахтар" був недосяжним.

Та водночас то був і початок кінця "Металіста". Маркевич із командою пройшов 3-й кваліфікаційний раунд Ліги чемпіонів (вибили ПАОК за сумою двох матчів) і готувався дати бій "Шальке" в боротьбі за путівку в груповий етап. Однак, у кабінетах вирішили інакше – харків'ян покарали за давній грішок із договірним матчем і викинули з єврокубків.

Фінал Ліги Європи для "Дніпра"

У травні 2014 року Маркевич очолив "Дніпро". Перший же сезон став наразі недосяжним для всіх українських команд орієнтиром. "Синьо-біло-блакитні" дійшли до фіналу єврокубка, хоча стартували на міжнародній арені не надто вдало. Дніпровці вилетіли від "Копенгагена" в кваліфікації Ліги чемпіонів.

Зате склалося в Лізі Європи. "Дніпро" подолав кваліфікацію, груповий етап і чотири стадії плей-офф. Зокрема, в матчах на виліт підопічні Маркевича вибили "Олімпіакос", "Аякс", "Брюгге" та "Наполі". Калініч, Селезньов, Коноплянка, Ротань та інші стали не тільки улюбленцями нейтральних уболівальників, а й загальнонародними.

Уже потім відкрилися сумні подробиці становища "Дніпра". Футболісти грали на морально-вольових, Маркевич платив преміальні з власної кишені, а наприкінці сезону вже навіть не вистачало ігрових футболок... Сама поява "Дніпра" у фіналі була викликом. Але здолати "Севілью" у битвах за цей трофей досі ніхто не зміг. Жозе Моурінью переконався в цьому кілька днів тому.

Калініч відкрив рахунок на варшавському "Народовому", але нервіонці відповіли голами Крихов'яка та Бакки. Ротань було зрівняв рахунок під завісу першої половини. Але в другому таймі той же Бакка оформив дубль, і кубок поїхав до Іспанії. Маркевич затримався у "Дніпрі" ще на рік, але агонія клубу продовжилася. Коли ж пішов тренер, то й команда невдовзі померла.

Окрім спортивних досягнень, Маркевич упродовж тренерської кар'єри неабияк поповнив український футбольний фольклор. Його вогняні прес-конференції надовго запам'яталися журналістам і фанатам. Окремі ж висловлювання взагалі розійшлися на цитати. Одна навіть подарувала назву одному з YouTube-проектів про футбол.

А промовистим став епізод, коли достроково завершити спілкування Маркевича з пресою намагалася прибиральниця ОСК "Металіст" у Харкові. Тренер відповів гнівною тирадою з елементами гумору, відзначивши, що в Британії таке навряд могло б хоч колись статися. Тож залишається сподіватися, що за 7 років без тренерської роботи Маркевич не втратив хист ані в ремеслі, ані в комунікаціях.