В тилу ворога. Як удари по території Росії можуть змінити хід війни

Чи стануть удари по військових об'єктах у Росії тенденцією, як це вплине на перебіг війни, що відбувається в самому російському суспільстві після того, як війна стала набагато ближчою, і як на це реагують західні союзники України – нижче у матеріалі РБК-Україна.

Росія довгий час обстрілювала українські території без остраху отримати симетричний удар по своїх містах. У російському істеблішменті, як і серед звичайних громадян, спочатку культивувалася думка, що т.зв. "спецоперація на Донбасі" – це щось, що не несе загрози для території їхньої країни.

Одними з перших масштабних епізодів, які знецінюють цю тезу, стали вибухи в Новофедорівці в Криму на аеродромі "Саки", де базувалася ворожа авіація. Далі, після кількох невеликих диверсій, стався вибух, що вже став легендарним, на Керченському мосту – символі окупації Криму Москвою. Через кілька місяців вибухи стали звучати вже набагато глибше, у самих російських тилах – на аеродромах та у військових частинах.

Майже симетрична відповідь

Росія обстрілює Україну в масштабах усієї держави вже майже 10 місяців із певною періодичністю, яка спирається на кількість ракет у кремлівському ВПК. З середини осені військове командування РФ вирішило взяти курс на обстріл критичної української інфраструктури, щоб напередодні зими залишити українців без світла та тепла. З кожною новою атакою Росії по Україні ЗСУ вдавалося збити все більше ракет, але кожен снаряд має свій носій і вже його, у разі пошкодження, виготовити за місяць, як партію "Калібрів", не вдастся.

У Саратовській області 5 грудня на військовому аеродромі "Енгельс" та під Рязанню на аеродромі "Дягілєво" прогриміли вибухи. За словами очевидців, військові об'єкти, що знаходяться на відстані сотень кілометрів від кордону України, атакували дрони. Саме з цих аеродромів піднімалися стратегічні бомбардувальники Ту-95, які били по українським ТЕЦ та житловим кварталам.

Українська сторона, коментуючи інцидент, не робила жодних конкретних заяв, але дала зрозуміти, що має до нього безпосереднє відношення. Спікер командування Повітряних Сил ЗСУ Юрій Ігнат заявив, що "ми ще нічого не починали", іронічно процитувавши російського диктатора Володимира Путіна.

Представник української розвідки Андрій Юсов лише наголосив, що за все, що відбувається на території Росії, відповідальність несе сама Росія. У Міноборони обмежилися жартом про українського героя, що нещодавно з'явився, на ім'я Бавовнято, яке грається в місцях, де люди порушують правила куріння.

Не встигли росіяни вигадати життєздатне пояснення того, що відбувається, як стався новий вибух. 6 грудня нібито безпілотник знову атакував аеродром – цього разу у Курській області. Паралельно з цим у Брянську стався вибух на комбінаті "Слава" – дрони, за твердженням російської сторони, впали неподалік резервуарів із дизельним паливом. Варто сказати, що і 30 листопада на комбінаті повідомляли про таку ж атаку, внаслідок якої постраждали три резервуари.

Пожежа на аеродромі в Курській області (фото: росЗМІ)

У ніч із 12 на 13 грудня у Брянській області знову пролунали вже масштабніші вибухи. За інформацією російської сторони, удар був по військовій частині у місті Клинці. Вночі там спалахнула пожежа, а на ранок очевидці зняли місце події – біля казарм утворилася величезна воронка. Чим саме було завдано удару, можна тільки припускати. Українська сторона ніяк не коментувала цей інцидент.

Як результат атак – кілька стратегічних бомбардувальників виведено з ладу, кілька російських пілотів загинули. Це та інформація, про яку говорили у російському міноборони, тому в її достовірності можна засумніватися – супротивник зазвичай значно зменшує масштаби втрат. Скільки внаслідок інших атак вибухнуло паливних резервуарів, які пошкодження у військових частинах – невідомо.

Удари в цьому випадку наносяться точково і виключно по військовим об'єктам. Тому відповідь, якщо це справді так, не можна назвати повністю симетричною – у випадку з нами Росія рідко дбає про високу точність своїх ударів, завдаючи їх по житлових будинках та площах.

Після вибухів 5 грудня росіяни почали поспіхом переміщувати та розосереджувати свої стратегічні бомбардувальники подалі від кордону з Україною. Декілька ракетоносіїв перемістили відразу до Мурманська.

Паралельно з цим в українському інфопросторі з'явилася інформація про українські дрони. Керівник проектів "Укроборонпрому" Олег Болдирєв у коментарі виданню "Настоящее время" заявив, що концерн розробляє "дрони-камікадзе з можливістю повернення". Найважливіша у цьому випадку його дальність – до тисячі кілометрів. Вага бойової частини – 75 кілограмів. Для порівняння, іранський Shahed може доставляти бойову частину до 40 кілограмів, але дальність, як стверджують самі іранці, більша в півтора рази.

В Україні ніхто з військово-політичного керівництва не говорив, що саме ці дрони б'ють по стратегічних об'єктах РФ, як і не беруть на себе відповідальність за самі удари. Але для Кремля стало очевидним, що в тилах російського ВПК більше нема безпеки. Інший факт, який став очевидним не тільки для Москви, а й для всього світу – Росія має проблеми з системою протиповітряної оборони. На це звернув увагу директор Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

"Це були дуже цінні літаки та бази, де вони зберігаються у великій кількості. Там, де зберігаються боєприпаси та носії, вони прикриваються засобами ППО "об'єктними", як їх називають, які закріплені за певним об'єктом. Якщо вони його не прикрили та проґавили – ну це ганьба, це велика суттєва помилка", – заявив експерт РБК-Україна.

Супутниковий знімок наслідків вибуху на аеродромі "Дягілєво" (фото: twitter.com/RALee85)

Носії, які виявилися незахищеними перед ударами, спочатку вироблялися під ядерні ракети. В цьому випадку ще більш дивно, чому вони виявилися неприкритими. Тут, можливо, зіграла свою роль російська самовпевненість, а точніше самонадіяність, про що у коментарі РБК-Україна сказав секретар парламентського комітету з питань нацбезпеки Роман Костенко (фракція "Голос"). "Я думаю, вони як нас недооцінили, так і переоцінили свою систему ППО", – наголосив нардеп.

Крім того, Росія виявилася неготовою до цих атак навіть на інформаційному рівні. Кремлівська пропаганда не акцентує увагу на цих випадках, якщо говорити про державне ТБ, а не дрібні Telegram-канали. Замість спроби пояснити суспільству, що відбувається, пропагандисти продовжують риторику "кругової поруки", в якій кожен росіянин за ідеєю Кремля краще загине, ніж опиниться на лаві підсудних у Гаазі.

Що ж до самих ударів, на думку експертів, вони мають стати тенденцією, оскільки така тактична і точкова боротьба буде ефективною в повній мірі лише в тому випадку, якщо стане регулярною. Поки що говорити про те, що ці епізоди переламають або значною мірою вплинуть на перебіг війни, рано.

"Поки що їм це завдає незручностей. А ось якщо це матиме певний характер, це стане не лише гарним військовим фактором, а й психологічним", – додав Мусієнко.

"Мотивація" росіян та реакція Заходу

Поки в РФ відбуваються вибухи, проміжки між масовими обстрілами стають більшими, а кількість ракет – меншою, росіян продовжують мобілізувати на війну. Перша хвиля, яка розпочалася майже два місяці тому, за словами військового командування Кремля, пройшла навчання та готова.

На думку деяких оглядачів, у Росії скоро почнеться друга хвиля мобілізації, і було б логічно припустити, що удари по тилах Федерації стануть набагато ефективнішою мотивацією для пересічних громадян, ніж наказ із Москви.

Однак насправді ситуація може розвиватися навпаки – росіяни, як і їх керівництво, отримавши так зване "введення у війну", можуть зрозуміти, що період безкарності закінчився, і замість бажання реваншувати може прийти переляк. Про це писали Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та генерал-лейтенант Михайло Забродський, наголошуючи, що Україна має отримати зброю дальнього ураження.

Однак поки що, на думку російського опозиціонера Марка Фейгіна, росіяни не відчувають на собі наслідків ударів по Росії. Їх турбують інші проблеми, одна з яких – мобілізація.

"Може, ультра-патріоти з дуже вузького середовища, яке "заморочене", сприймуть це як виклик. Для більшості набагато чутливіші мобілізація, соціальні негаразди, всі наслідки війни, як гуманітарні, так і соціальні", – сказав Фейгін у коментарі РБК-Україна .

Набагато більше може перейматися ударами по території РФ сам Кремль. Але, судячи з усього, нічого нового військове командування вже не винайде, окрім чергового масованого обстрілу України. Можливо, у якості відповіді Росія спробує вдарити по урядовому кварталу високоточними ракетами "Кинжал", які поки що зберігає у малій кількості.

Також можна припустити, що у прагненні підштовхнути рядових росіян йти воювати проти України, Москва вдасться до традиційних методів дев'яностих років – терактів у своїх же містах. Наприкінці двадцятого століття це спрацювало, але тоді перед початком другої Чеченської війни в Росії, де ще не забули "Єльцинівську свободу", все ще була опозиція. Тепер її викорінюють ще на етапі створення.

Тому в сьогоднішніх реаліях у цьому немає жодного сенсу – тоталітарна система не ставитиме росіянам питання, мотивовані вони чи ні, вона видає наказ і росіяни йому підкоряються. Так само як це станеться у випадку з повторною мобілізацією. Але, на думку Фейгіна, цього разу "врожай" буде набагато мізерніший, ніж за першої хвилі. Цілком ймовірно, що Кремлю ледве вдасться зібрати близько 100 тисяч людей, а про їхню якість говорити не доводиться.

Однак навіть якщо припустити, що несподівано високомотивовані росіяни у великій кількості зберуться у військкоматах, ефекту від цього буде небагато. Подібний наплив низькокваліфікованих і погано озброєних солдатів лише розтягне війну у часовій перспективі, але навряд чи дасть ворогові вирішальну перевагу. Сьогодні війна Росії проти України – це переважно війна артилерії, тобто озброєння. У кого вона краща, той і виграє битви. "Що зробить "м'ясо" проти заліза? Нічого", – додав Фейгін.

Що ж до реакції Заходу на атаки по об'єктах на території РФ, то в США, наприклад, після ударів по "Енгельсу" та "Дягілєво" вирішили взагалі не висловлюватися. Координатор з комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі заявив, що Штати не мають інформації, яка "дозволила б викласти своє бачення про те, що сталося".

Замість західних політиків висловлюються видання новин. Газета The Times, посилаючись на неназвані джерела у керівництві Білого дому, заявила, що США "ймовірно, мовчазно схвалили удари по цілям усередині Росії". Фразу відразу почала цитувати кремлівська пропаганда, наголошуючи, що Україна воює виключно під керівництвом Штатів. Насправді ж у статті про це не йдеться. Декілька неназваних джерел говорять про те, що Штати не можуть вказувати Києву, що йому робити і по кому стріляти.

Інші видання лише хвалять Україну за її сміливість та винахідливість. Тут варто наголосити, що раніше західні союзники не хотіли давати Україні зброю дальньої дії саме у зв'язку з тим, що ЗСУ можуть завдати удару по цілям у Росії. Сьогодні ж у інформаційному полі не чути заяв від наших партнерів про те, яка зброя використовується для ударів.

"І Захід, і інші країни розуміють, що таке зброя дальнього ураження і що потрібно для її виготовлення. Я думаю, вони розуміють, що цю зброю ти за один рік не виготовиш, сотнями її не поставиш. Якщо ми туди й стріляємо, я думаю, це наша справа, а решту питань з нашими партнерами ми вирішимо за столом", – додав з цього приводу Костенко.

Залужний та Забродський раніше назвали можливість симетричних відповідей одним з важливих факторів успішної військової кампанії 2023 року. А це означає, що удари по російських тилах, які, можливо, переростуть у тенденцію, стануть одним із визначальних у питанні переломлення ходу війни. Це те, що необхідно як українському суспільству, так і цивілізованій більшості – закінчити війну перемогою України.