Тест-драйв Toyota Land Cruiser Prado: переваги та недоліки рамного позашляховика

Toyota Land Cruiser Prado стали справжніми бестселерами українського ринку. Можна навіть вважати, що "Прадо" став синонімом великого та відносно недорогого "джипа". Саме тому, після 14 років виробництва попередника, до новинки з індексом J250 прикута особлива увага. Редакція РБК-Україна Авто познайомилась з новинкою поближче, та визначила кращу силову установку.

В стилі ретро

Новий Prado - це подія рідкісна і масштабна, та в Україні доволі очікувана. За останні роки не згадаю машини, яка на заправках та парковках супермаркетів викликала купу питань та причин для діалогів з боку інших водіїв: який двигун, яка витрата, наскільки став більший…

З першого погляду помітно, що новий Prado виявився брутальнішим і масивнішим за своїх попередників. Хоча несподіванкою це не стало: на напрямок розвитку дизайну натякнув споріднений Lexus GX, який дебютував на пару місяців раніше. Варто відмітити, що лобове скло тепер встановлене ближче до вертикалі, замість плавних обводів - гострі кути та плоскі поверхні. Попри це аеродинаміка авто прорахована непогано: у сніг та дощ бокові передні вікна залишаються чистими, забруднюється лише лобове та бічні дзеркала.

Дизайнери явно вирішили використати славу моделей з минулого. Наприклад, в оформленні передка та корми явно простежується дизайн моделі Land Cruiser 60 (1980-1992 роки). Причому для нового Prado навіть підготовлено два варіанти дизайну – з прямокутними або ностальгічними круглими фарами. Одразу підкреслимо – на українському ринку другий варіант офіційно продаватись не буде.

На новій платформі позашляховик помітно підріс у габаритах - і тепер лише трохи поступається "трьохсотому". Так, довжина зросла на 100 мм (до 4925 мм), ширина – на 95 мм (до 1980 мм). Висота теж стала більшою на 20 мм (1870 мм). Зручно, що у п'ятої двері зберіглась можливість окремо відкривати заднє скло.

Тестовий автомобіль був оснащений 20-дюймовими колісними дисками. Хоча у базових версіях можуть бути і варіанти на 18 та 19 дюймів.

Класика панує

Інтер'єр моделі наповнений духом ретро, але це не критика, скоріше комплімент. У 2025 році, коли більшість автовиробників віддає перевагу мінімалізму і обмежується установкою в салоні пари-трійки великих екранів, з яких пропонують керувати усіма "комфортними" опціями, приємно та незвично бачити машину з безліччю різних кнопок, перемикачів та шайб. Подвійно тішить той факт, що вся ця різноманітність досить грамотно розставлена ​​з погляду ергономіки.

Загалом за кермом японського позашляховика почуваєшся комфортно. Крісло водія і рульова колонка мають широкий набір регулювань. Хіба що у дальній дорозі з часом може не вистачати регулювання жорсткості бічної підтримки.

Функціонал, який може знадобитися водієві в дорозі, знаходиться буквально на кінчиках пальців. Увімкнення підігріву або вентиляції сидінь виведено на окремі клавіші, як і налаштування клімату. Режими руху перемикаються шайбою на центральній консолі, та й за позашляховими помічниками "пробиратись" у електронні меню не потрібно.

Декого може засмутити простота та невеликий набір варіантів графіки цифрової панелі приладів, але з її функціоналом – повний порядок. Секції всередині тахометра і спідометра, а також центральна частина дисплея настроюються і можуть відображати цілу купу різних показників, починаючи від витрати палива і закінчуючи компасом та кренами кузова.

Пасажирам другого ряду передбачена своя кліматична система, власний підігрів та кілька розеток USB-C, підсклянники у підлокітнику та тримачі для пляшок у дверях. Але порівняно з переднім рядом, задній диван більш жорсткий, та залюбки передає деякі вади дороги.

Багажник LC Prado не можна назвати дуже багатим на функціональність. Але варто відзначити тут можна наявність 220-вольтової розетки та гачків, на які кріпиться сітка. На перший погляд, місця у багажному відділенні досить багато, проте заявлений об'єм для п'ятимісної версії складає лише 408 літрів. Шторці не завадив би автоматичний режим складання, як на європейських кросоверах та позашляховиках. Під підлогою знайшлось місце для органайзерів, а запаска закріплена під машиною зовні.

Що сховано під капотом

Очікувано, що новий Prado зберіг рамну конструкцію, але в основі авто тепер лежить та ж платформа GA-F, що у старшої моделі Toyota Land Cruiser 300. Причому навіть колісна база у них однакова. Нова рама на 50% жорсткіша за колишню, а загальна жорсткість усієї конструкції разом з кузовом зросла на 30%.

На українському ринку авто доступне з парою двигунів. Основним вважається турбодизель на 2,8 літра моделі 1GD-FTV (205 к.с., 500 Нм): у парі з ним працює "автомат". Саме цей дизель і встановлений на тестовому позашляховику. У ході першого знайомства з машиною на презентації ми випробували бензинову турбочетвірку на 2,4 літра серії T24A-FTS: вона видає 285 к.с. і 430 Нм, з нею працює восьмиступінчастий "автомат". Цей мотор вважається флагманським.

Конструкція шасі колишня: незалежна підвіска двоважільна спереду, нерозрізний міст ззаду, але вертикальний хід коліс збільшений. Prado має пружинну підвіску з пасивними амортизаторами, передній стабілізатор поперечної стійкості може розмикатись на бездоріжжі. Заявлений дорожній просвіт – 220 мм, кут в'їзду - 30 або 31 градус (залежно від комплектації), кут з'їзду - 22 градуси.

Також на авто збереглася трансмісія з постійним повним приводом, міжосьовим диференціалом і пониженим рядом передач. Prado штатно має блокування "центру" та заднього міжколісного диференціалу. Нікуди не подівся і фірмовий позашляховий круїз-контроль під назвою Crawl Control.

Як їде дизель

Перші відчуття від турбодизеля цілком приємні. Мотор непогано везе 2,4-тонний позашляховик у міському середовищі, автомат впевнено перебирає передачі, та й звучить машина з ним також приємно.

А ось на трасі до зв'язки двигуна і коробки є питання. Особливості налаштування подібних силових установок заради більшої економічності та екологічності призводять до того, що автомат з радістю перебирає передачі вгору, а коли водій вимагає різкого прискорення для обгону, коробка неохоче скидає їх вниз. Такий стан справ означає, що обгони доводиться планувати заздалегідь, або активувати режим "Спорт", у якому авто намагається тримати передачі повище. Загалом, машина відрізняється доволі жвавою динамікою до 100-110 км/год, але вже після – трохи збавляє темп.

Навіть на "20-х" колесах позашляховик показав себе цілком комфортним. Він не боїться ям, вибоїн, тріщин асфальту, але деякі недоліки доріг долає з відчутною вібрацією. Хоча порівняно з попередником авто все ж стало значно комфортнішим.

Звичайно, очікувати чудес від автомобіля на віражах не варто. Все-таки новий Prado, як і раніше, рамний з нерозрізним мостом і це накладає чимало обмежень на його драйверські здібності. Але ж ніхто й не чекав від рамника звичок спорткара, чи не так? Набагато важливіше, що він не втратив своїх позашляхових здібностей. При стабільному русі по трасі дизельний позашляховик витрачає від 7,5 до 8,5-9 літрів на 100 км пробігу, залежно від обраного темпу та швидкості. У місті авто витрачає 10-11 літрів, що теж доволі непогано для повнорозмірного "японця".

Переваги та недоліки Toyota Land Cruiser Prado

Сильні сторони позашляховика:

• Постійний повний привід
• Стильний дизайн з нотками ретро
• Вибір силових агрегатів
• Зручні органи управління
• Висока геометрична прохідність

Недоліки японського авто:

• Відсутність гібридної версії
• Недостатньо функціональний багажник
• Висока посадка
• Відсутність адаптивної оптики