"Таких ставатиме все більше". Ветеран розповів, як варто ставитись до поранених на фронті
Ветеран розповів, як краще ставитись до поранених захисників України (колаж: РБК-Україна)
На вулицях українських міст щодня можна побачити ветеранів - із протезами, на візках. З часом тих, хто пройшов війну, ставатиме все більше. І людям потрібно реагувати на це з розумінням - кажуть ті, хто сам опинився у цивільному житті після поранень на фронті.
Артем Мельник приєднався до ДФТГ "Мрія" у перші дні вторгнення РФ у лютому 2022-го. Вже в березні, після прильоту ворожої ракети "Кинджал", отримав тяжкі опіки 35% тіла та численні переломи. Раніше все життя працював кухарем, але через поранення повернутись до роботи вже не міг. Переніс 10 складних операцій і проходив реабілітацію. Проте після поранення хлопець не здався - вирішив змінити професію і зараз вчиться на дизайнера. Отримав третю групу інвалідності.
У коментарі РБК-Україна він висловив думку про те, як варто ставитися до ветеранів і реагувати на тих, у кого є поранення.
Про поранення та порятунок
У березні 2022 року, коли російські окупанти все ще безуспішно намагалися дістатися Києва через Бучу та Ірпінь, захисник виконував задачі разом із 72-ю окремою механізованою бригадою.
У момент ворожого прильоту пізно ввечері він сидів в автомобілі у 200 метрах від епіцентру удару. Звуку вибуху Артем чомусь навіть не відчув, однак раптом побачив, як до нього наближається вогняна хвиля. Часу хоч якось відреагувати не було - він тільки прикрив обличчя руками. На руки й припало основне ураження. Їх надзвичайно сильно обпалило.
Артема врятували в опіковому центрі та провели 10 операцій з пересадки шкіри. У реанімації він перебував довго, після чого заново вчився ходити, адже крім рук дуже постраждала й ліва нога. Він також повністю втратив слух на одне вухо і потребував тривалої реабілітації, з чим дуже допоміг благодійний проект "Неопалимі".
Артем Мельник став на захист кожного з нас (фото: з особистого архіву)
Про ставлення до ветеранів
На думку бійця, пристосовуватись до життя "в тилу" правильніше буде не ветеранам, а тим, хто їх оточує.
"Ставитися з розумінням і підтримувати, якщо треба. Більшість вже звикли, що їх оточують ветерани, а багато з них мають травми, каліцтва. Звикли, що війна триває, і таких людей поруч з нами буде все більше", - наголосив Мельник.
Він зауважив, що до ветеранів люди ставляться дуже по-різному.
"Якось поїхав у госпіталь до знайомого військового. І з приміщення на візку виїжджав чоловік з ампутацією. Деякі люди демонстративно відверталися, хтось навіть обходив стороною. Отаке надзвичайно розчаровує", - розповів захисник України.
Він додав, що у метро люди часто задивляються на його травмовані опіками руки.
"Деякі починають буквально "свердлити" поглядом. Дуже неприємно. Від військових із пораненнями не треба ні тікати, ні задивлятись на них. Можна просто поводитись, як зазвичай. А військовим буде дуже приємно, якщо їм подякують за службу", - наголосив Артем.
Артем Мельник у цивільному житті (фото: з особистого архіву)
На його думку, є нормальна увага до ветеранів, а є - ненормальна.
"Таке буває зі знайомими, з якими довго не бачитесь. Одразу починають розпитувати "а що", "а як", "а покажи руки". І всі розмови зводяться до поранення, до реабілітації. Буває повторюєш те саме десятки разів. А є люди, які просто ведуть розмову невимушено, не насідають із запитаннями та співчуттям", - поділився ветеран.
Він зауважив, що переглянути своє ставлення до ветеранів в Україні доведеться і роботодавцям.
На думку Артема, якщо комусь із них треба витратити кілька місяців на перенавчання, то варто не відмовляти й погоджуватись на це (навіть якщо ветерану потрібно витратити якийсь час, щоб чомусь навчитись).
Держава теж має цьому сприяти. Наприклад, за вже відомою схемою (як при прийомі на роботу людей з інвалідністю) - наймаючи ветерана війни з Росією, компанію могли б звільнити від частини податків.
Самим військовим, які отримали поранення, треба зрозуміти: "хоч поранення є, але ви вижили, і це - головне".
"Так, є поранення, але на тому життя не закінчується. При депресії і ПТСР не треба боятися звертатись до психологів. Поранення бувають різні. Далеко не всі дозволяють працювати тим, ким ви раніше були. Але є віддалена робота, наприклад. Багатьом допомагає стратегія маленьких кроків: починати з невеликих справ, які приведуть до більших", - вважає захисник України.
Артем Мельник у горах (фото: з особистого архіву)
ДФТГ, ТРО і Збройні сили: у чому різниця
У 2023 році в Україні було схвалено закон, згідно з яким членів добровольчих формувань прирівняли до ЗСУ. Отже, тепер вони та члени їхніх родин мають право на ті самі соціальні пільги, що й всі інші військовослужбовці.
Військові Добровольчих формувань територіальних громад (ДФТГ) теж можуть виконувати бойові завдання, але головними над ними є Територіальна оборона (ТРО). Тоді як сама ТРО підпорядковується ЗСУ.
Добровольці ДФТГ захищають Україну так само як інші. Вони виконують свій військовий обов'язок, але фінансуються не державою, а підприємцями та місцевою владою.
Юристи кажуть, що учасники ДФТГ можуть бути менш соціально захищені, оскільки часом їм через бюрократичні моменти складно оформити УБД. Крім того, якщо вони отримують поранення, то на лікарняному перебувають за власний кошт.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про пільги учасникам бойових дій - які є види, переваги та знижки.
Читайте також, як в Україні відновлюють кістки військовим за допомогою клітинних технологій.
