Вночі ймовірність аварій вища, а наслідки їх – важчі. Підвищити безпеку могло б краще освітлення дороги, і конструктори постійно працюють на цим. Проте, одна з найбільш ефектних інновацій – лазерні фари – чомусь не знаходять широкого застосування.
Про те, чим такі хороші лазерні фари і чому вони не використовуються на масових автомобілях, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці публікації були використані матеріали видань Autobild та Avtocentre.
Якщо говорити про лазер як про джерело світла, то він має принципові відмінності від усіх традиційних для автомобіля ламп. З того, що буде корисним водієві – висока інтенсивність світла. Натомість лазерне джерело світла на порядок складніше від будь-якої лампи. Бо має вигляд осоилвої конструкції з трьох складових – робоче тіло (кристал, газ чи рідина), джерело енергії (накачування лазера) і система дзеркал (оптичний резонатор), яка змішує робоче тіло продукувати промінь.
В кожній лазерній фарі влаштована окрема лазерна установка. І світиться в ній не лампочка, а спеціально підібрана речовина, на яку впливають електричним розрядом чи іншим видом енергії. Яскравість лазерного світла може вдвічі перевищувати яскравість світлодіодної або ксенонової фари. Відтак, типова лазерна фара б’є в довжину на 600 метрів.
Фари на основі лазерів гріються менше діодних, а термін їхньої служби – як у LED-оптики, а вона, нагадаємо, на сьогодні є рекордсменом довговічності. Ще одна особливість, яку можна записати в актив лазерів – ці фари можуть бути маленькими у перетині, що відкриває нові можливості для дизайнерів.
Так, в цілому переваги суттєві. Але лазерні фари складні, містять спеціальні матеріали і високоточні елементи, і тому дуже недешеві – на момент їхньої появи на автомобілях коштували кілька тисяч доларів.
Лазерні джерела світла у фарах на товарних зразках машин з’явилися десять років тому, майже одночасно на преміальних моделях Audi та BMW. Але відтоді про поширення цієї технології на масові машини нічого не чуть. Зрозуміло, що спочатку справа була у високій ціні і технічній складності таких систем. Тим більше, що паралельно розвивались світлодіоди, які ставали більш яскравими і більш дешевими.
А згодом спрацював ще один фактор: конструктори світлодіодних систем створили матричну оптику. Тобто фари, які самі "бачать" попереду зустрічну чи попутну машину і вирізають (затемнюють) ту частину свого променю, яка може засліпити її водія. Тобто виходить, що мало не постійно матричні LED-фари можуть бути увімкнені у режимі "дальнього".
Таким чином було розв’язано другу після далекобійності проблему фар – засліплення зустрічних водіїв. Адже в теорії нескладно встановити на машину прожектор з довжиною променю хоч три кілометри. Але користуватись ним водій зможе зовсім нечасто, тільки коли попереду нього на відстані цих трьох кілометрів не буде жодної іншої машини – бо всі водії, і зустрічні, і попутні, будуть засліплені. Перевага матричних LED-фар тут безсумнівна – при тому що вони теж недешеві.
Вищезгадані матричні LED-фари можна вважати одним з найважливіших автомобільних винаходів наших днів. Вони суттєво підвищують безпеку руху в темну пору доби, адже постійно увімкнене дальнє світло дає водієві додаткові кілька секунд для реагування на перешкоду попереду. Можливо, з часом щось подібне вигадають і для лазерних фар.
А поки більшість з нас користується звичайними рефлекторними чи лінзовими фарами, нам залишається інший інструмент безпеки – зниження швидкості руху до такої, що забезпечить гальмівний шлях не довше, ніж промінь нашого "ближнього". Можливо, цей спосіб не такий інноваційний, як LED-матриці та лазери, проте він дуже надійний.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало про ТОП-5 резонансних аварій з електромобілями Tesla.